Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №539/3025/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3025/26

Провадження № 3/539/511/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року місто Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Пилипчук М. М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2026 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2026 року справа № 539/3025/26 передана для розгляду судді Пилипчуку М. М.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 18 червня 2026 року серії ЕПР1 № 696242 водій ОСОБА_1 18 червня 2026 року об 11.41 год на автодорозі Лубни-Новаки Т1713, 1 км, керував транспортним засобом Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законодавством порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» ALCOTEST 6820 тест № 33 від 18 червня 2026 року, результат 0,52 проміле. Огляд на стан сп`яніння зафіксовано на нагрудну боді-камеру № 907445. Водій ОСОБА_1 від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі транспортного засобу іншому водієві.

ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена адміністративна відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.

У пункті 13 (роз`яснення прав та обов`язків, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП) та у пункті 14 (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності) зазначено, що ОСОБА_1 від підписів відмовився. Свідки події не залучались (пункт 9 указаного протоколу).

ОСОБА_1 у судове засідання 19 серпня 2026 року з`явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша статті 130 КУпАП).

Отже, керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є підставою для притягнення його до відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП доведена наявними у матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 18 червня 2026 року серії ЕПР1 № 696242; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на якому правопорушника вказав, що від проходження освідчення на стан сп`яніння у медичному закладі відмовляється; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому вказано, що огляд проведено за допомогою ALCOTEST 6820 «Драгер» № 0156, за результатами якого виявлено 0,52 проміле. У вказаному акті мається письмова згода порушника щодо результатів проведення огляду; записами з боді-камери поліцейського, які надані до суду.

З наявного в матеріалах справи відеозапису боді-камери поліцейського та запису відеореєстратора з автомобіля поліції вбачається, що 18 червня 2026 року об 11.41 год працівниками поліції зупинено транспортний засіб Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_2 , з якого вийшов водій - ОСОБА_1 і якому повідомлено про порушення ним правил дорожнього руху, зокрема, неввімкнення ближнього світла фар поза межами населеного пункту.

За порушення, пов`язане з невмиканням зовнішніх світлових приладів (неввімкнення ближнього світла фар поза межами населеного пункту), відносно ОСОБА_1 органом поліції винесено окрему постанову серії ЕНА № 7396467 за частиною другою статті 122 КУпАП, що є самостійним складом адміністративного правопорушення і предметом розгляду в межах цієї справи не є. У цьому провадженні судом вирішується виключно питання про відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.

З наявного в матеріалах справи відеозапису боді-камери поліцейського також вбачається, що у ході роз`яснення працівниками поліції щодо вчинення вищевказаного порушення, у них виникла підозра на те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння (11:44), а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота. У зв`язку з чим ОСОБА_1 запропоновано пройти тест із застосуванням приладу «Драгер» ALCOTEST 6820 щодо наявності алкогольного сп`яніння (11:45). ОСОБА_1 щодо проходження тесту на місці погоджується, і у вказує на те, що у медичний заклад їхати відмовляється. Після проходження ОСОБА_1 тесту із застосуванням приладу «Драгер» зафіксовано результат 0,52 проміле (11:47). Після ознайомлення з результатом тесту ОСОБА_1 пояснив, що з результатами тесту він погоджується, алкогольні напої він вживав напередодні, але не у цей день. ОСОБА_1 від проведення медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовляється (11:48), оскільки він погоджується з результатами тесту. Після чого працівники поліції роз`яснюють ОСОБА_1 зміст статті 268 КУпАП, а також зміст статті 63 Конституції України. Також ОСОБА_1 роз`яснено, що посвідчення водія у нього вилучається до рішення суду по розгляду протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, натомість йому буде надано тимчасове посвідчення, крім цього його буде відсторонено від керування транспортним засобом (11:53). Надавати письмові пояснення ОСОБА_1 відмовляється по причині поганого самопочуття, на що працівниками поліції йому повідомлено про те, що це не позбавляє його права надати свої пояснення у судовому засіданні.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. При цьому не заперечував фактичних обставин події та пояснив, що 18 червня 2026 року він дійсно керував належним йому транспортним засобом Nissan Qashqai, був зупинений працівниками поліції, добровільно погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», з показаннями приладу - 0,52 проміле - погодився, а від подальшого проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі - відмовився. Відмову від поїздки до медичного закладу ОСОБА_1 пояснив тим, що мав забрати дітей, які на нього чекали. Разом з тим наполягав, що алкогольних напоїв у день складення протоколу не вживав, а з якої причини прилад «Драгер» показав такий результат, йому незрозуміло. Просив суд врахувати, що він має 47 років водійського стажу, наразі йому 64 роки, і у разі позбавлення права керування транспортними засобами він фактично не матиме змоги надалі скласти іспит для поновлення такого права.

Оцінюючи наведені пояснення, суд виходить з такого.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не вживав алкогольних напоїв у день складення протоколу, суд оцінює критично та відхиляє як такі, що не спростовують установлених у справі обставин і суперечать сукупності зібраних доказів. Наявність у водія стану алкогольного сп`яніння встановлюється не за самим лише фактом вживання спиртних напоїв та не зі слів особи, яка притягається до відповідальності, а за результатами огляду, проведеного у встановленому порядку із застосуванням спеціального технічного засобу. За результатами такого огляду в осіб, який ОСОБА_1 пройшов добровільно та за власною згодою, приладом «Драгер» зафіксовано 0,52 проміле алкоголю в крові, що перевищує допустимий показник 0,2 проміле. Суб`єктивне переконання водія в тому, що він не перебував у стані сп`яніння, за наявності об`єктивних показань повіреного приладу, з якими особа погодилася, правового значення для кваліфікації діяння не має.

Твердження ОСОБА_1 про те, що йому незрозуміло, з якої причини прилад показав такий результат, само по собі не є доказом несправності приладу чи недостовірності його показань. Оглядом матеріалів справи встановлено, що огляд проведено із застосуванням приладу «Драгер» ALCOTEST 6820 (заводський № ARTA-0156), останнє калібрування якого проведено 03 листопада 2025 року, тобто прилад був повірений та придатний до застосування на момент огляду. Доказів того, що прилад був несправним або що огляд проведено з порушенням установленого порядку, ОСОБА_1 суду не надав, а судом таких обставин не встановлено. Право оскаржити результати огляду або наполягати на медичному огляді у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 роз`яснено, проте від такого огляду він відмовився добровільно.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що він відмовився від медичного огляду через потребу забрати дітей, не спростовують факту вчинення правопорушення. Відмова від медичного огляду є правом особи, реалізованим ОСОБА_1 на власний розсуд, і за встановлених обставин, коли особа погодилася з результатами огляду за допомогою спеціального технічного засобу, така відмова не породжує для неї сприятливих правових наслідків та не усуває доведеності стану сп`яніння, зафіксованого приладом. Водночас суд звертає увагу, що ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що його було відсторонено від керування транспортним засобом Nissan Qashqai і цей транспортний засіб працівники поліції передали його сину відразу після складення протоколу.

Посилання ОСОБА_1 на тривалий водійський стаж (47 років), похилий вік (64 роки) та ускладнення з поновленням права керування у майбутньому судом враховані як обставини, що характеризують особу порушника. Разом з тим ці обставини не є обставинами, що пом`якшують відповідальність, і не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності чи для незастосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки таке стягнення прямо передбачене санкцією частини першої статті 130 КУпАП за вчинене правопорушення. Навпаки, значний водійський стаж свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з вимогами Правил дорожнього руху, у тому числі із забороною керувати транспортним засобом у стані сп`яніння.

Судом у судовому засіданні досліджено відеозаписи з нагрудної камери працівника патрульної поліції та з відеореєстратора службового автомобіля, на яких зафіксовано факт зупинки транспортного засобу та керування ним ОСОБА_1 . Із зазначених відеозаписів вбачається, що працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки, повідомили про виявлені у нього ознаки сп`яніння, запропонували пройти огляд на стан сп`яніння як за допомогою приладу «Драгер», так і у медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», після отримання результату 0,52 проміле погодився з показаннями приладу, а від подальшого проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився. Зміст відеозаписів повністю узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

Судом враховано, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу вказував на те, що він погоджується провести огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів - приладу «Драгер» і що на медичний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі проводити не бажає.

Доказів та доводів, які б об`єктивно спростовували зазначені факти та обставини щодо вчиненого адміністративного правопорушення, при розгляді справи не встановлено. При складанні протоколу поліцейським здійснено опис встановлених обставин, сформульовано суть вчиненого правопорушення.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами статті 255 КУпАП, та відповідає вимогам статті 256 указаного Кодексу, а тому є належним та допустимим доказом у справі.

За наведених обставин, суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

У рішенні від 25 березня 2021 року у справі «Сміляніч проти Хорватії» Європейський суд з прав людини наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху.

У рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дії ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення та обставин, що обтяжують відповідальність.

Суд вважає необхідним накласти адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, і це буде необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення. Суд вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання норм права, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

До суду не подано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, тому, відповідно до статті 40-1 КУпАП, статті 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 23, 40-1, 130, 245, 251, 252, 256, 280, 283-285 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, надіслати постанову про накладення штрафу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду в порядку, визначеному статтею 294 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня набрання нею законної сили.

Суддя М. М. Пилипчук