Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №359/9478/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2-о/359/245/2026

Справа №359/9478/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Бориспільської міської ради, Бориспільське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про видачу обмежувального припису, -

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст поданої заяви.

В серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, яку обґрунтувала тим, що з 24 листопада 2018 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від цього шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом тривалого часу ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство, яке проявляється у психологічному та фізичному насильстві, приниженні честі та гідності, словесних образах, погрозах, агресивній поведінці, психологічному тиску, що викликає у заявниці обґрунтовані побоювання за власну безпеку та безпеку малолітнього сина. Малолітній ОСОБА_3 є свідком конфліктів, агресивної поведінки та насильства, що вкрай негативно впливає на його психоемоційний стан та створило для нього почуття постійного страху та напруження. Конфліктна та агресивна поведінка ОСОБА_2 має тривалий і системний характер. 02 квітня 2026 року ОСОБА_2 заподіяв заявниці тілесні ушкодження, погрожував вчинити насильницькі дії в присутності малолітньої дитини. У зв`язку з вказаними обставинами прокурором були внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Незважаючи на це, ОСОБА_2 продовжує вчиняти дії, які мають ознаки домашнього насильства, переслідування та психологічного тиску.

За таких обставин ОСОБА_1 просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки строком на 6 місяців, а саме: заборонити перебувати у місці проживання заявниці; заборонити наближатись на відстань ближче 100 метрів до місяця проживання заявниці та малолітньої дитини; заборонити особисто та через третіх осіб розшукувати, переслідувати чи в будь-який спосіб спілкуватись з заявницею; заборонити вести листування та телефонні переговори, контактувати через електронні засоби зв`язку, соціальні мережі, менеджери, електронну пошту чи будь-які засоби комунікації з заявницею.

2. Ставлення учасників цивільної справи до поданої заяви.

ОСОБА_1 підтримала вимоги, викладені в заяві, та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився та про своє ставлення до поданої заяви не повідомив. Про час та місце розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки на електронну пошту, а також шляхом публікації оголошення про виклик на офіційному веб сайті суду.

Представники служби у справах дійте Бориспільської міської ради та Бориспільського РУП ГУНП в Київські області у судове засідання не з`явилися та про своє ставлення до поданої заяви не повідомили.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2026року було відкрито провадження у цивільній справі (а.с.92).

4. Обставини, встановлені судом, та зміст правовідносин, які виникли між учасниками справи.

Встановлено, що 24 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований Дніпровським районним у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 , згідно копії свідоцтва про народження, виданого на його ім`я (а.с.17).

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа №359/5250/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с.83-84).

Правовідносини, які виникли між учасниками справи, регулюються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

5. Норми права, якими суд керується при розгляді цивільної справи.

За змістом п.3, п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Кривдником визнається особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється , зокрема на подружжя.

Згідно з положенням п.7 ч.1 ст.1 «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

За змістом п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

У відповідності до ч.3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінювання ризиків здійснюється на основі оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За правилами ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі №711/3693/22 (провадження №61-13257св22) зазначено, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.

6. Мотиви, якими суд керується при розгляді цивільної справи.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 02 квітня 2026 року вбачається, що 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 , гуляла в кар`єрі за адресою АДРЕСА_1 . В цей чоловік силоміць забрав від неї сина та побив заявницю, зокрема ударив по обличчю та нозі (а.с.15-16).

Згідно висновку експертного дослідження №10 від 07 квітня 2026 року (а.с.86-87) при огляді у ОСОБА_1 виявлені ушкодження: синець правого стегна, синець правого колінного суглобу, синець правої гомілки, синець лівого стегна, подряпина в нижній третині лівого стегна, подряпина у верхній третині лівого стегна. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів або при падінні на такі, кожне окремо та в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.

16 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільської окружної прокуратури зі скаргою на бездіяльність службових осіб Бориспільського РУП ГУНП в Київській області (а.с.89).

20 квітня 2026 року за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 прокурором були внесені відомості до ЄРДР за №42026112100000072 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (а.с.90).

Зі змісту Витягу з ЄРДР вбачається, що 02 квітня 2026 року чоловік ОСОБА_2 , знаходячись на вулиці в м. Борисполі, спричинив заявниці (своїй дружині) в присутності їх дитини, легкі тілесні ушкодження (а.с.10).

З огляду на викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до переконання, що надані заявницею докази в своїй сукупності підтверджують обставини застосування стосовно неї ОСОБА_2 фізичного насильства, в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Судом також враховується та обставина, що подія під час якої ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження відбулась в присутності малолітнього ОСОБА_3 .

Відтак, враховуючи вкрай неприязні стосунки, які склалися між заявницею та її чоловіком, про що свідчить, в тому числі листування між ними за допомогою додатку «iMessage», згідно якої ОСОБА_2 неодноразово погрожує заявниці фізичною розправою, виражається нецензурною лайкою (а.с.19-82).

Тому оцінюючи ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, суд вважає, що заява про видачу обмежувального припису підлягає задоволенню, шляхом визначення наступних заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , з покладенням на нього наступних обов`язків строком на 6 місяців, а саме: заборонити перебувати у місці проживання заявниці за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити наближатись на відстань ближче 100 метрів до місяця проживання заявниці та малолітньої дитини; заборонити особисто та через третіх осіб розшукувати, переслідувати чи в будь-який спосіб спілкуватись з заявницею; заборонити вести листування та телефонні переговори, контактувати через електронні засоби зв`язку, соціальні мережі, менеджери, електронну пошту чи будь-які засоби комунікації з заявницею.

На підставі викладеного та керуючись п.3 та п.6, п.7 ч.1 ст.1, ч.3 та ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ч.1 та ч.6 ст.81, ч.1 ст.213, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ст.350-6 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 строком на шість місяців та вжити до нього такі заходи тимчасового обмеження його прав:

-заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче 100 метрів до місяця проживання ОСОБА_1 та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати, переслідувати чи в будь-який спосіб спілкуватись з ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 вести листування та телефонні переговори, контактувати через електронні засоби зв`язку, соціальні мережі, менеджери, електронну пошту чи будь-які засоби комунікації з ОСОБА_1 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.В. Журавський