Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №751/11127/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/11127/25

Головуючий у першій інстанції – Топіха Р. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1205/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

боржник ОСОБА_1 ,

стягувач ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження старший державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осовська Вікторія Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осовської Вікторії Вікторівни, -

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просив:

- скасувати постанову від 16.11.2025 у виконавчому провадженні ВП №43284967 про завершення виконавчого провадження;

- визнати протиправною дію старшого державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮУ Осовської В. В. в не повідомленні проведення розрахунку стягувача та боржника під час винесення постанови від 16.12.2025 у виконавчому провадженні ВП №43284967 про завершення виконавчого провадження;

- визнати протиправною дію старшого державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮУ Осовської В. В. в зазначенні недостовірних даних стосовно реєстрації та місця перебування боржника під час винесення постанови від 16.12.2025 у виконавчому провадженні ВП №43284967 про завершення виконавчого провадження;

- визнати протиправною дію старшого державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮУ Осовської В. В. в перерахуванні стягнутих грошових коштів (аліментів) у виконавчому провадженні ВП №43284967 особі, яка не є стягувачем за виконавчим листом №2-1475/2001 від 28.05.2001 виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова;

- зобов`язати старшого державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮУ Осовської В.В. провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих боржником; інформації про середню заробітну плату працівника для місцевості реєстрації/перебування боржника м. Чернігів, в межах виконавчого провадження ВП №43284967 та до закінчення передбаченого законом терміну для даного виду стягнення;

- зобов`язати старшого державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮУ Осовської В. В. вчинити дії по поверненню перерахованих грошових коштів особі, яка не є стягувачем у виконавчому провадженні ВП №43284967, які було стягнуто за виконавчим листом №2-1475/2001 від 28.05.2001 виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, на депозитний рахунок виконавчого провадження ВП №43284967;

- зобов`язати старшого державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮУ Осовську В. В. виправити реєстраційні данні боржника у виконавчому провадженні ВП №43284967 на достовірні, а саме: АДРЕСА_1 .

Скаргу обґрунтовував тим, що на виконанні органів державної виконавчої служби, а з вересня 2020 року в Дарницькому відділі ДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління МЮУ, перебувало ВП №43284967 з примусового виконання виконавчого листа №2-1475/2001, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 16.05.2001 і до досягнення її повнолітня.

Стягнення проводилось до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час дитина повнолітня, а отже відбувається стягнення заборгованості в рамках виконавчого провадження ВП №43284967 за період з 14.05.2014 по 11.11.2016.

16.12.2025 старшим державним виконавцем Дарницького ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮУ Осовською В.В. у ВП №43284967 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав закінчення передбаченого законом терміну для даного виду стягнення та відсутності заборгованості по аліментам.

Боржник вважає, що згадана постанова підлягає скасуванню з проведенням перерахунку заборгованості по аліментам, з тих підстав що на момент відкриття виконавчого провадження та на дату досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) розрахунок заборгованості не проводився, розрахунок заборгованості від 16.12.2025, про який зазначено у постанові від 16.12.2025, він не отримував.

Зазначає, що існує спір стосовно розрахунку суми заборгованості зі сплати аліментів, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь які розрахунки проведені відповідно до норм законодавства, не зрозуміло яким чином та за якими базами, за які періоди, де та в яких програмах обчислювався розмір заборгованості.

Боржник указує, що в період стягнення у виконавчому провадженні ВП №43284967 за період з 14.05.2014 по 11.11.2016 він не працював та перебував за місцем реєстрації у м. Чернігові, а тому розрахунок по аліментам проведено з порушенням норм матеріального права, оскільки мав бути розрахований виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості.

Наголошує, що в період з серпня 2021 року по липень 2025 року грошові кошти в сумі 80 990,74 грн було перераховано на ім`я ОСОБА_4 , яка не є стягувачем у виконавчому провадженні, тобто державним виконавцем стягнуті грошові кошти свідомо перераховувались особі, яка не є стягувачем, що призвело до триваючого правопорушення.

Стверджує, що в оскаржуваній постанові безпідставно зазначено адресу, до якої він не має жодного відношення, чим позбавлено його, як сторону виконавчого провадження, отримання документів відповідно до п. 1 ст. 28 Закону України «про виконавче провадження».

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.03.2026 у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльності державного виконавця відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою направити справу до Новозаводського районного суду м. Чернігова для нового розгляду.

Заявник наголошує, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів підлягають вирішенню судом лише у порядку позовного провадження. Питання правомірності визначення державним виконавцем як суми аліментів, так і заборгованості за аліментами може вирішуватись в порядку судового контролю за виконанням судових рішень за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність.

Указує, що в межах виконавчого провадження №43284967 державним виконавцем Дарницького відділу ДВС у м. Києві винесено постанову від 16.12.2025 про завершення виконавчого провадження без надання належного розрахунку заборгованості та за наявності спору щодо такого розрахунку.

Зазначає, що наданий розрахунок заборгованості від 16.12.2025 не містить підтвердження його проведення у АСВП, не вказана дата та номер виконавчого провадження, відсутні дані щодо реєстрації даного документу, дати обчислення заборгованості вказані з лютого 2013 року по листопад 2016 року, що є незрозумілим, оскільки виконавче провадження відкрито 14.05.2014.

Звертає увагу, що у період з 2014 року по 2016 рік він не працював, знаходився за місцем реєстрації у м. Чернігові. В наданому розрахунку заборгованості державним виконавцем не зазначено, на підставі яких даних та до якої місцевості застосовано показник середньої заробітної плати під час розрахунків, застосована база для нарахування відрізняється від даних Головного управління статистики у Чернігівській області по середній заробітній платі по м. Чернігову.

Районний суд залишив поза увагою такі питання скарги, як перерахування стягнутих грошових коштів стороні, яка не є стягувачем за виконавчим листом, та зазначення адреси, яка не відповідає дійсності, з проханням провести відповідні дії для усунення зазначених порушень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення боржника ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що:

- питання правильності визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, а також необхідності проведення її перерахунку, є предметом самостійного судового розгляду і не може бути вирішене в межах розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень;

- заявником обрано неналежний спосіб судового захисту порушеного, на його думку, права, оскільки заявлені вимоги фактично спрямовані на вирішення спору щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів та проведення її перерахунку, що підлягає розгляду в іншому процесуальному порядку.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, з огляду на наступне.

Судом у справі встановлено, що на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.05.2001 видано виконавчий лист №2-1475/2001 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 16.05.2001 і до її повноліття (т. 1 а.с. 10-12).

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 від 23.07.2001, виданого Чернігівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського обласного управління юстиції України, ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (т. 1 а.с. 27).

24.12.2003 державним виконавцем відділу ДВС Новозаводського районного управління юстиції Сапуновим О. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1475/2001, виданого 28.05.2001 (т. 1 а.с. 104).

05.09.2009 державним виконавцем відділу ДВС Святошинського районного управління юстиції у місті Києві направлено головному бухгалтеру ООО «Торгкомплект» розпорядження № 1345/10 від 19.08.2009 про здійснення відрахування із всіх видів заробітку ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 123).

Згідно з довідкою про доходи №5 від 04.03.2010 ТОВ «Торгкомплект», виданої ОСОБА_1 , заборгованість за період з 01.07.2009 по 28.02.2010 відсутня, що підтверджено довідкою відділу ДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 17.03.2010 №797/10 (т. 1 а.с. 16).

15.04.2014 постановою державного виконавця відділу ДВС Святошинського районного управління юстиції Вергелеса І. В. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1475, виданого 28.05.2001 Новозаводським районним судом м. Чернігова, закінчено. Виконавчий лист направлено за належністю до Новозаводського ВДВС Чернігівського МУЮ (т. 1 а.с. 106, 107).

05.05.2014 постановою державного виконавця Новозаводського відділу ДВС Чернігівського МУЮ Зуєнка Н. І. відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1475, виданого 28.05.2001 Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини доходів боржника, оскільки відсутній повний розрахунок заборгованості аліментів на момент закінчення виконавчого провадження (т. 1 а.с. 105).

24.06.2019 постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу ДВС у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві Вітюка І. Д. внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість адреси « АДРЕСА_2 », зазначено « АДРЕСА_1 » (т. 1 а.с. 112).

25.06.2019 постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Вітюка І. Д. внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість резолютивної частини: «стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.05.2001 і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме заборгованості зі сплати аліментів, котра на момент досягнення дитиною повнолітня становить 135 540,12 грн», зазначено в резолютивній частині: «стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 16.05.2001 і до її повноліття» (т. 1 а.с. 110).

29.07.2020 постановами старшого державного виконавця Святошинського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вітюка І. Д. встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві полювання, у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами та у праві користуванні вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва від відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом №2-1475/2001, виданим 28.05.2001 (т. 1 а.с. 101, 103, 114, 115).

14.08.2020 постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вітюка І. Д. передано виконавчий лист №2-1475/2001, виданий 28.05.2001 Новозаводським районним судом м. Чернігова, до Дарницького районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки на території Святошинського району м. Київ боржник не проживає та доходи не отримує (т. 1 а.с. 116).

29.07.2020 старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вітюком І. Д. внесено відомості про боржника ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників, повідомлення про що направлено боржнику. У повідомленні вказано, що станом на 29.07.2020 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів розмір якої згідно розрахунку від 24.06.2019 за період з 16.05.2001 по 11.11.2016 становить 35 627,13 грн. (т. 1 а.с. 118).

29.07.2020 постановою начальника Святошинського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василевського А. М. здійснено перевірку законності матеріалів виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-1475/2001, виданого 28.05.2001 Новозаводським районним судом м. Чернігова. Визнано дії старшого державного виконавця Вітюка І. Д. при виконанні дублікату виконавчого листа Новозаводського районного суду м. Чернігова №2-1475/2001 такими, що вчинені з порушенням вимог ст. 11, 13, 18, 24, 71 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012. Зобов`язано старшого державного виконавця Вітюка І. Д. привести виконавче провадження у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» шляхом здійснення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та передачі матеріалів виконавчого провадження за належністю (т. 1 а.с. 120-121).

15.09.2020 постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гусєвої Я. А. прийнято виконавче провадження №43284967 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1475/2001, виданого 28.05.2021 Новозаводським районним судом м. Чернігова (т. 1 а.с. 117).

05.01.2021 постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гусєвої Я.А. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в Управлінні освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 135 540,12 грн (т. 1 а.с. 108).

09.02.2021 постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гусєвої Я.А. внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Категорія стягнення: стягнення коштів зазначено Категорія стягнення: стягнення аліментів; замість резолютивної частини: стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.05.2001 і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме заборгованості зі сплати аліментів, котра на момент досягнення дитиною повнолітня становить 135 540,12 грн», зазначено в резолютивній частині: стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.05.2001 і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; замість: сума коштів до стягнення за ВД: 138 540,12 зазначено сума коштів (еквівалент у гривні): 73239 (т. 1 а.с. 113).

06.03.2021 ОСОБА_1 звертався до Дарницького районного відділу ДВС у місті Києві із заявою про перерахунок розміру заборгованості відповідно до його місця перебування на час розрахункового періоду та зазначення його місця реєстрації та перебування відповідно до поданої заяви від 05.06.2019 (т. 1 а.с. 23-26).

25.03.2021 постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гусєвої Я.А. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в Управлінні освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 73 239 грн (т. 1 а.с. 109).

22.06.2021 постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гусєвою Я. А. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 80 202,90 грн (т. 1 а.с. 102).

05.07.2022 постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гусєвої Я.А. внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість «сума коштів до стягнення за ВД: 73 239», зазначено «сума коштів до стягнення за ВД: 0»; замість «сума коштів (еквівалент у гривні): 73 239», зазначено «сума коштів (еквівалент у гривні): 0» (т. 1 а.с. 111).

За інформацією Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 17.01.2023 №131 із заробітної плати ОСОБА_1 здійснено відрахування на погашення суми заборгованості відповідно до ВП №43284967 від 25.03.2021, виданого старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції міста Києва Гусєвою Я. А., на загальну суму 35 629,80 грн за 8 місяців 2021 року та 12 місяців 2022 року (т. 1 а.с. 19).

16.12.2025 старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осовською В.В. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП №43284967, відповідно до якого станом на 11.11.2016 (повноліття) заборгованість по аліментам становила 73 239 грн. На депозитний рахунок відділу надійшли кошти в розмірі 73 239 грн, отже заборгованість по аліментам станом на 16.12.2025 відсутня (т. 1 а.с. 174).

16.12.2025 старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осовською В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №43284967 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із закінченням передбаченого терміну для даного виду стягнення. Відповідно до розрахунку заборгованості від 16.12.2025 відсутня заборгованість по аліментам станом на 16.12.2025. Заборгованість по аліментам відсутня. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 грн; сума стягнутого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 грн (т. 1 а.с. 100).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 ч. ст. 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у ст. 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції»(«Hornsby v. Greece») від 19.03.1997 (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України»(«Voytenko v. Ukraine») від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу № 1.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Установлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що заявник, крім іншого, просить провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, не погоджуючись з визначеним розміром державним виконавцем.

Частинами 1 та 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

За приписами ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Зазначена норма визначає спеціальний процесуальний порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень і не виключає можливості оскарження в такому порядку дій державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення.

Такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду. Зокрема, вказаний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 201/10328/16-ц, від 27.11.2019 у справі №201/10329/16-ц, та постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 464/6206/18, від 13.01.2021 у справі №2-751/2007, від 26.01.2022 у справі №534/1762/18.

Так, Верховний Суд вважає, що оскільки заявник звернулась до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК України.

Тобто, у вказаній категорії справ стягував аліментів (боржник) вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах.

Отже, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, висновок суду першої інстанції про неналежність обраного ОСОБА_1 способу судового захисту та необхідність розгляду заявлених ним вимог виключно в порядку позовного провадження є неправильним.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Згідно з п. 4, 9, 10 Розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.

Відповідно до п. 7, 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Як встановлено судом, 16.12.2025 старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осовською В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №43284967 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із закінченням передбаченого терміну для даного виду стягнення. Відповідно до розрахунку заборгованості від 16.12.2025 заборгованість по аліментам станом на 16.12.2025 відсутня.

У скарзі ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії державного виконавця у неповідомленні проведення розрахунку стягувача та боржника під час винесення постанови від 16.12.2025 про закінчення виконавчого провадження, та, відповідно, скасувати цю постанову.

Так, виконавчий лист № 2-1475/2001 виданий 28.05.2001 на виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття.

Дитина ОСОБА_1 – ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, після 11.11.2016 обов`язок за вказаним виконавчим документом щодо сплати поточних аліментних платежів припинився, однак наявна на цей момент заборгованість не припинялася у зв`язку з досягненням дитиною повноліття та підлягала подальшому стягненню.

Такий висновок відповідає ч. 4 ст. 194 Сімейного кодексу України, відповідно до якої заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Частиною 3 ст. 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору — судом. Водночас ця норма регулює визначення розміру заборгованості, а не встановлює обов`язку державного виконавця здійснювати після досягнення дитиною повноліття нове щомісячне нарахування поточних аліментних платежів, якщо виконується вже наявна заборгованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), здійснюється виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

При цьому ч. 4 ст. 71 цього Закону покладає на виконавця обов`язок обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця у період існування відповідного обов`язку зі сплати аліментів. Після досягнення дитиною повноліття предметом виконання у цьому провадженні залишилася заборгованість, яка виникла до 11.11.2016, а не поточні періодичні платежі.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості проводився у межах виконавчого провадження, а боржник був обізнаний про визначений державним виконавцем розмір заборгованості та вчинені щодо нього виконавчі дії. Зокрема, ще 29.07.2020 ОСОБА_1 було повідомлено про наявність заборгованості зі сплати аліментів, розмір якої згідно з розрахунком від 24.06.2019 становив 35 627,13 грн.

Крім того, 05.01.2021 та 25.03.2021 державним виконавцем виносилися постанови про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 на погашення заборгованості у загальному розмірі 135 540,12 грн та у загальному розмірі 73 239 грн відповідно, а з його заробітної плати протягом 2021–2022 років здійснювалися відповідні відрахування.

Таким чином, твердження заявника про те, що він не був обізнаний про наявність та розмір заборгованості, спростовується матеріалами виконавчого провадження.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до судів зі скаргами на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців та позовними заявами (справи №751/3410/21, №751/2678/23, №751/7879/25, №751/10787/25), в яких заявляв вимоги, у тому числі, щодо не проведення/необчислення державним виконавцем розрахунку заборгованості у ВП №43284967.

Зокрема, у постанові Чернігівського апеляційного суду від 11.03.2026 у справі №751/7897/25 судами установлено, що «матеріалами справи підтверджено, що державним виконавцем після досягнення повноліття доньки ОСОБА_3 , 1998 р.н., здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів за виконавчим листом № 2-1475/2001, виданим 28.05.2001, та встановлено, що станом на 11.11.2016 (дата досягнення дитиною повноліття) така заборгованість становила 73 239 грн. Скаржником обставини наявності у нього заборгованості по сплаті аліментів у визначеній сумі на час досягнення дитиною повноліття не спростовані.

На звернення ОСОБА_1 , Дарницький відділ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.11.2025 також підтвердив, що на момент повноліття доньки ОСОБА_3 заборгованість складала 73 239 грн. Станом на 01.09.2025 заборгованість боржником частково погашена і становить 3 208,27 грн.

11.09.2025 постановою старшого державного виконавця Дарницького відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Осовською В.В. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у в/ч НОМЕР_2 . Постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 3 208,27 грн.

Суд виходить з того, що в оспорюваній постанові від 11.09.2025 чітко відображено розмір загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням 3 208,27 грн, що узгоджується із інформацією, повідомленою ОСОБА_1 листом Дарницького відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.09.2025. Отже, відсутні підстави для висновку про те, що державним виконавцем не проведено розрахунку заборгованості у ВП №43284967».

В ухвалі Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.12.2022 у справі №751/3410/21 вказано, що у поданій до суду скарзі на дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу ДВС м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Гусєвої Я. О. ОСОБА_1 вказував, що «відповідно до виконавчого документу стягнення проводилось до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час дитина є повнолітньою, 18 років їй виповнилось 11.11.2016, отже відбувається стягнення заборгованості в рамках виконавчого провадження №43284967 за період з 14.05.2014 по 11.11.2016. 22.02.2021 заявник отримав розрахунок заборгованості, згідно з яким заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №2-1475/2001, виданим 28.05.2001 Новозаводським районним судом м. Чернігова, нарахована за період з лютого 2013 року по листопад 2016 року і складає 73 239 грн».

16.12.2025 старшим державним виконавцем Осовською В. В. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого станом на 11.11.2016 заборгованість становила 73 239 грн.

Скаржником обставини наявності у нього заборгованості по сплаті аліментів у визначеній сумі на час досягнення дитиною повноліття не спростовані.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що після досягнення дитиною повноліття державним виконавцем не здійснювалося нарахування нових поточних аліментних платежів, оскільки відповідний обов`язок за виконавчим листом припинився. Виконавчі дії були спрямовані виключно на стягнення заборгованості, яка виникла до повноліття дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Матеріалами справи підтверджується, що такі заходи державним виконавцем здійснювалися: зверталося стягнення на доходи боржника, накладалися арешти, застосовувалися передбачені законом заходи примусового виконання, а отримані кошти зараховувалися в рахунок погашення заборгованості. Після 11.11.2016 стягувалися не поточні аліменти, а заборгованість, яка виникла до досягнення дитиною повноліття, і така заборгованість підлягає стягненню незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Заявник фактично ставить питання про правильність визначення суми заборгованості за період до 11.11.2016, зокрема про застосування показника середньої заробітної плати для відповідної місцевості. Однак такі доводи стосуються правильності самого розрахунку заборгованості, а не наявності правових підстав для продовження виконавчого провадження після встановлення державним виконавцем факту повного погашення визначеної ним заборгованості.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що боржник був обізнаний про розрахунки заборгованості та протягом тривалого часу оскаржував їх правильність і звертався до органу державної виконавчої служби із заявами щодо проведення перерахунку. Отже, твердження про те, що розрахунок заборгованості став відомим заявнику лише після винесення постанови від 16.12.2025, не відповідає встановленим обставинам справи.

Слід також врахувати, що відповідно до статті 195 СК України саме державний виконавець визначає розмір заборгованості, а у разі виникнення спору щодо її розміру відповідне питання вирішується судом.

Однак наявність спору щодо правильності розрахунку не зумовлює автоматичного висновку про незаконність постанови про закінчення виконавчого провадження, якщо на момент її винесення державним виконавцем встановлено повне погашення визначеної ним заборгованості, а заявник не довів, що саме оскаржувана постанова порушує його права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку від 16.12.2025 заборгованість станом на 11.11.2016 становила 73 239 грн, а на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у розмірі 73 239 грн. Відтак державним виконавцем встановлено відсутність заборгованості.

Крім того, чинні судові рішення, які б встановлювали неправильність розрахунку заборгованості за аліментами, у матеріалах справи відсутні.

Щодо вимог заявника про визнання протиправними дій по зазначенню в постанові від 16.12.2025 недостовірних відомостей про місце реєстрації та перебування боржника та зобов`язання їх виправити, колегія суддів зважає на наступне.

Апеляційний суд встановив, що в матеріалах виконавчого провадження містилися достовірні відомості про реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу ДВС від 24.06.2019 відповідні зміни вже були внесені до автоматизованої системи виконавчого провадження.

Тому зазначення в постанові від 16.12.2025 іншої адреси боржника слід розцінювати як технічну помилку державного виконавця.

Водночас відповідно до ст. 451 ЦПК України підставою для задоволення скарги є встановлення того, що оскаржуваними рішенням, дією або бездіяльністю порушено права чи свободи заявника. Сам факт наявності технічної неточності у реквізитах документа без встановлення її впливу на права заявника не є достатньою підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Зазначена помилка не вплинула на особу боржника, предмет виконання, розмір заборгованості, фактичне проведення виконавчих дій, розмір стягнутих коштів чи встановлення підстав для закінчення виконавчого провадження.

При цьому матеріали справи свідчать, що кореспонденція державного виконавця направлялася ОСОБА_1 за адресою, яка ним вважається дійсною, а тому помилкове зазначення іншої адреси у постанові не призвело до позбавлення заявника можливості реалізувати свої процесуальні права.

Отже, зазначення недостовірної адреси є технічною помилкою державного виконавця при оформленні постанови, однак вона не свідчить про неправомірність дій державного виконавця та не призвела до порушення прав ОСОБА_1 і, відповідно, не може бути підставою для скасування законної постанови про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, постанова державного виконавця від 16.12.2025 про закінчення виконавчого провадження є законною, обґрунтованою та такою, що не порушує прав боржника, останнім законних та обґрунтованих підстав для її скасування не наведено.

У скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що в період із серпня 2021 року по липень 2025 року грошові кошти у сумі 80 990,74 грн були перераховані ОСОБА_4 , яка безпосередньо не зазначена у виконавчому листі як стягувач.

Однак, такі доводи скарги та апеляційної скарги не свідчать про незаконність дій державного виконавця та не можуть бути підставою для їх задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 діяла на підставі довіреності, виданої стягувачем, тобто отримувала кошти не як самостійний стягувач, а як уповноважена особа стягувача. Інформація про наявність у матеріалах виконавчого провадження вказаної довіреності відображена у інформаційній довідці з АСВП від 21.07.2025 №95921, сформованій по виконавчому провадженню №43284967 (т. 1 а.с. 29-79, записи під номерами 50-53).

Предметом виконавчого провадження залишався обов`язок ОСОБА_1 перед стягувачем, визначеним виконавчим листом. Зміна способу отримання коштів або отримання їх уповноваженим представником не змінює суб`єкта права на аліменти та не припиняє обов`язку боржника.

Більше того, наступне виконання рішення та закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним погашенням заборгованості свідчать про те, що відповідне виконання було зараховане в рахунок погашення обов`язку боржника перед стягувачем.

При цьому стягувач, як особа, на користь якої постановлено судове рішення та якій були надані повноваження щодо отримання коштів, не оскаржувала перерахування коштів та не заявляла вимог про їх неповне або неналежне отримання.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» учасники виконавчого провадження можуть діяти через представників, а закон не пов`язує належність виконання виключно з фактичним отриманням коштів безпосередньо стягувачем, якщо кошти отримані його належним чином уповноваженою особою. Закон також передбачає можливість участі представників сторін у виконавчому провадженні.

Сам факт того, що одержувач коштів не був безпосередньо зазначений у виконавчому листі як стягувач, не доводить неналежності виконання, якщо ця особа діяла як представник стягувача на підставі належних повноважень.

За таких обставин правові підстави для зобов`язання державного виконавця повернути отримані кошти на депозитний рахунок виконавчого провадження відсутні.

Вимоги ОСОБА_1 про проведення нового перерахунку заборгованості, внесення змін до автоматизованої системи виконавчого провадження та вчинення інших дій є похідними від його тверджень про незаконність розрахунку заборгованості та постанови про закінчення виконавчого провадження.

Оскільки апеляційний суд не встановив неправомірності постанови від 16.12.2025 про закінчення виконавчого провадження та порушення нею прав заявника, відсутні правові підстави і для задоволення похідних вимог.

Відповідно до частини першої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, а у разі встановлення обґрунтованості скарги — визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує відповідного державного виконавця усунути порушення; у разі відсутності таких підстав скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осовської В.В. належить відмовити із наведених вище підстав.

Відтак, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2026 року – скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осовської Вікторії Вікторівни - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 18.08.2026.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: О. А. Луговець

О. П. Супрун