Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №573/1278/26 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1278/26

Провадження №1-кп/573/181/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 17 квітня 2026 за № 42026202540000025 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Суми Сумської області, із професійно - технічною освітою, одруженого, фактично проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26.03.2025 Білопільським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 270 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., судимість не знята та не погашена,

за ч. 1 ст. 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Білопільського районного суду Сумської області від 26.03.2025, який набрав законної сили 26.04.2025, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Разом із цим, всупереч вимогам ч. 1 ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо обов`язку сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили та повідомлення про це Сумський РС № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу, ОСОБА_4 відповідних дій не вчинив, у зв`язку із чим Сумським РС № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області неодноразово вживались заходи, визначені Порядком виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1301/5 від 27.04.2018.

Однак, незважаючи на вжиті уповноваженим органом з питань пробації заходи, засуджений ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на умисне ухилення від сплати штрафу, достеменно знаючи про обов`язок виконати вищевказане рішення суду та сплатити штраф у визначеному розмірі, про що свідчить розписка в його отриманні, будучи дієздатною та працездатною особою, отримувавши доходи від тимчасових підробіток, та маючи реальну можливість виконати відповідне рішення суду, без поважних причин у період часу з 26.04.2025 по 17.04.2026 будь-яких заходів, спрямованих на сплату штрафу не вживав, чим свідомо ухилився від відбування покарання у виді сплати штрафу, призначеного вироком Білопільського районного суду від 26.03.2025 у справі № 1-кп/573/89/25.

Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та зазначив, що вироком Білопільського районного суду Сумської області від 26.03.2025 його було засуджено за ч. 1 ст. 270 КК України до покарання у виді штрафу 17 000 гривень. Проте штраф він не сплатив, так як змушений був переїхати, а потім ще втратив два пальці на руці, тому не працював. Про обов`язок сплатити штраф він знав. У вчиненому розкаюється.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При цьому встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Також судом учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 389 КК України, як ухилення від покарання, не пов`язаного з позбавленням волі (умисне ухилення засудженого від сплати призначеного судом штрафу у встановлений термін).

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Отже, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого.

При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно із ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин, своєю поведінкою під час судового провадження прагнув зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений, маючий на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, у судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, беручи до уваги, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи зазначені вище обставини, з урахуванням особи обвинуваченого, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого, суд дійшов висновку, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, необхідно призначити ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду з покладанням обов"язків на підставі ч.2 ст. 59-1 КК України.

Також, суд звертає увагу, що згідно із ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Разом з цим, згідно із ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають та виконуються самостійно.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вироком Білопільського районного суду Сумської області від 26.03.2025 року засуджений за ч. 1 ст. 270 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, суд доходить висновку про необхідність самостійного виконання зазначеного вироку та вироку призначеного цим судом, без складання призначених покарань, у порядку, передбаченому чинним кримінальним законодавством України.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд також не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України і призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.2 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднати покарання за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 26.03.2025 та призначити остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік та штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя