Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №523/478/26 — Миколаївський районний суд Одеської області

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 523/478/26

Номер проведження 2/508/185/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року

Миколаївський районний суд

Одеської області

В складі головуючого судді Горобця В.Л.

Секретаря Товт Т.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Миколаївка в загальному позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , треті особи: Відділ поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , є власником автомобіля FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який позивач придбав згідно Договору купівлі-продажу №7718/24/004386 від 22.05.2024 року, укладеного між ним та ТОВ «ЮНІКАРС», який виступав продавцем на підставі Договору комісії №7718/24/004386 від 21.05.2024 року, який був укладений з власником транспортного засобу (на момент продажу автомобіля) ОСОБА_3 , інтереси якої за дорученням № НТА 259089 від 01.02.2024 року представляв ОСОБА_5

29 квітня 2023 року позивач уклав Договір викупу транспортного засобу та заплатив перший внесок у розмірі 3 605 (три тисячі шістсот п`ять) доларів США, а також оренду за перший місяць одним платежем за FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 на підставі Договору викупу транспортного засобу. Оскільки він вже давно хотів придбати власний автомобіль, то протягом певного часу відкладав кошти із своєї заробітної плати (довідка про доходи додається). Саме з цих його особистих грошових збережень був виплачений перший внесок. Грошові кошти, здебільшого, передавалися готівкою у валюті громадянину ОСОБА_5 , який представляв ОСОБА_6 за довіреністю, оскільки останній був на той момент власником автомобіля. Проте також були декілька безготівкових платежів (банківські квитанції додаються). Надалі, протягом 2023-2024 років, позивач сумлінно сплачував певну суму, як поступову виплату за даний автомобіль відповідно Договору викупу транспортного засобу (таблиця розрахунків додається). Про укладений Договір викупу транспортного засобу, окрім самого Договору, факт сплати коштів та систематичне користування авто свідчать наступні докази, а саме: 1. переписка з ОСОБА_5 , який займався веденням цієї угоди протягом року; 2. банківські квитанції про переказ коштів на рахунки, що відповідають повідомленням у вище згаданих переписках; банківські виписки про зняття готівки із зарплатної картки для виплати щомісячної суми за даний автомобіль; 3. Таблиця з розрахунками, де вказані дати та суми сплати; 4. довідка про його доходи, за рахунок яких він зміг законним шляхом придбати даний автомобіль; 5. страховий поліс на 2025 рік на його ім`я та банківська квитанція про оплату; 6. оплата штрафів за порушення ПДР (як автоматична фіксація камерами, так і виписані на місці штрафи патрульними поліцейськими). Всі ці докази в сукупності свідчать про набуття права власності ним на вказаний автомобіль, систематичне та вільне користування автомобілем. Також наявність у позивача техпаспорту на даний автомобіль свідчить про те, що йому законним шляхом і цілком свідомо передали право на користування цим автомобілем ще у 2023 році. Також про це свідчить той факт, що за останні 2 роки ніхто не позивався на цей автомобіль, не розшукував його, він не був внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, автомобіль проходив перевірки поліцією під час складання протоколів про порушення правил ПДР, а також 21.06.2025 року є зафіксовані дані у реєстраційних органах МВС України про його звернення для перереєстрації автомобіля. В реєстраційному органі перевірили його договір та наданий пакет документів, однак в реєстрації відмовили усно, так як, за інформацією органу реєстрації, гр. ОСОБА_3 в цей рік вже продала один автомобіль і потрібна оцінка його автомобіля, а також гр. ОСОБА_3 має сплатити податок за продаж другого автомобіля, тому що змінився порядок реєстрації у 2024 році.

ОСОБА_1 , є діючим військовослужбовцем ВМС ЗСУ. На наступний день після підписання Договору купівлі-продажу позивач був відкомандирований за кордон на навчальні курси, що підтверджується відповідним документом. Саме через це він не зміг перереєструвати автомобіль у встановлені чинним законодавством терміни. Протягом часу, що передував арешту авто, він також не зміг перереєструвати автомобіль через несення військової служби. Коли випала можливість, він записався у МРЕО, де йому відмовили у реєстрації, а через 2 тижні авто вилучили через накладений арешт.

16.06.2025 року слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси виніс Ухвалу про арешт майна, в якій вказано данні його автомобіля, а саме - FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 . Про те, що його майно арештовано, стало відомо в момент, коли його дружина їхала на цьому автомобілі по трасі і порушила правила ПДР, а саме перевищила дозволену швидкість, через що патрульні поліції зупинили її. Під час перевірки документів їй повідомили про те, що авто знаходиться у розшуку і його будуть вилучати на штраф майданчик. Це сталося 5 липня 2025 року. Коли на місце прибув слідчий, його дружина повідомила інформацію про те, що є Договір купівлі- продажу автомобіля, через що власниця, яка вказана в технічному паспорті, не є такою де факто. Попри те, що не було жодного спротиву діям слідчих та поліцейських, була надана достовірна інформація, а також оригінали документів на місці, черговий слідчий все одно вилучив автомобіль, ключі від нього та технічний паспорт. При цьому його дружині повідомили про відкрите кримінальне провадження №12024163470000587 від 14.08.2024 року. До даної кримінальної справи він не має жодного відношення, а даний автомобіль заарештовано, оскільки він оформлений на матір обвинуваченого, яка також не є стороною у справі. З вищевикладеного можна зрозуміти, чому він не був в курсі арешту автомобіля, оскільки у реєстрах він не є власником майна, а також він не є стороною у справі.

22.07.2025 року Хаджибейським районним судом м. Одеси було розглянуто перше Клопотання про скасування арешту майна, проте слідчий суддя відмовив. 21.10.2025 року Київським районним судом м. Одеси було розглянуто нове Клопотання про скасування арешту майна, але йому було знову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 та його адвокат Шерстюк Петро Петрович в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Петрович Алевтина Михайлівна в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала.

Представник третьої особи: Відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 в судове засідання не з`явився хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово.

Представник третьої особи: Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях в судове засідання не з`явився, але до суду надав заяву справу розглянути у їх відсутність. Також до суду подано представником третьої особи пояснення на позовну заяву щодо реєстраційної процедури автомобіля позивача, а саме FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 , з яких вбачається, що позивачем не висунуто до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях жодних позовних вимог, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів. Крім того, відповідно до ЄДР ТЗ, відомості щодо діючих арештів та/абао обтяжень на транспортний засіб FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 відсутні.

Вислухавши в судовому засіданні доводи позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини, на які сторони та інші учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить таких висновків.

Відповідно до договору викупу транспортного засобу від 29.04.2023 року між ТОВ «Вінекс Трейд» в особі директора Немеренко В.І. та ОСОБА_1 (позивача) останій отримав в оренду у тимчасове платне користування автомобіль FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 для використання відповідно до потреб орендаря. Договір укладено терміном з 29.04.2023 року до 29.04.2024 року ( а.с. 15-18).

Відповідно до договору комісії № 7718/24/004386 від 21.05.2024 року ОСОБА_3 , власник автомобіля, як комітент в особі ОСОБА_5 доручила ТОВ «ЮНІКАРС» в особі Кучер Л.В. як комісіонеру вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 ( а.с. 21-22).

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7718/24/004386 від 22.05.2024 року позивач ОСОБА_1 придбав у ТОВ «ЮНІКАРС»- суб`єкта господарювання, що здійснював відчуження транспортного засобу на підставі укладеного з власником договору комісії, транспортний засіб FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 ( а.с. 24-25).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 зазначеного договору передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання договору, а покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами цього договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання договору.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що транспортний засіб разом зі свідоцтвом про реєстрацію був переданий позивачеві 22.05.2024 року, і з того часу перебуває у його фактичному володінні.

Згідно з матеріалами справи та поясненнями позивача та представника відповідача, 16.06.2025 року слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси виніс ухвалу про арешт майна, в якій вказано данні його автомобіля, а саме - FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 ( а.с. 54-57).

Отже, арешт і розшук спірного транспортного засобу були застосовані після укладення договору комісії, договору купівлі-продажу та після передачі автомобіля позивачеві.

Доказів того, що на момент укладення договорів від 29.04.2023 року, 21.05.2024 року, 22.05.2024 року спірний транспортний засіб перебував під арештом, у розшуку або був обтяжений у межах кримінального провадження, матеріали справи не містять.

Наразі арешт на спірний транспортний засіб не скасовано.

22.07.2025 року Хаджибейським районним судом м. Одеси було розглянуто перше клопотання про скасування арешту майна, проте слідчий суддя відмовив.

21.10.2025 року Київським районним судом м. Одеси було розглянуто нове клопотання про скасування арешту майна, але позивачу було знову відмовлено.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів.

Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Так, пунктом 8 Порядку № 1388 визначено, що документом, який підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, є, зокрема, оформлений в установленому порядку договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу.

Таким чином, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує.

Наслідком порушення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, є покладення на порушників відповідальності, встановленої законом, а не позбавлення права власності на придбаний особою транспортний засіб.

Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей.

Положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Вирішуючи питання про визначення моменту виникнення права власності на автомобіль як на рухому річ, суд констатує, що пунктом 2.2 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7718/24/004/386 від 22.05.2024 року передбачено, що покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами цього договору. Тобто в даному випадку сторони в договорі передбачили порядок переходу права власності на майно.

Відтак позивач з моменту підписання договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7718/24/004/386 від 22.05.2024 року, набув права власності на спірний автомобіль.

Суд також враховує, що на підтвердження реального виконання договору купівлі-продажу транспортного засобу позивачем надано додаткові докази, які узгоджуються між собою та підтверджують фактичне володіння і користування спірним автомобілем.

Зокрема, відповідно до страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного із страховиком ПАТ «НАСК» ОРАНТА», страхувальником транспортного засобу FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 , зазначено саме позивача, що свідчить про здійснення ним повноважень власника щодо забезпечення страхування транспортного засобу та його фактичної експлуатації. Крім того, з поданих заявок до територіального сервісного центру МВС від 21.06.20225 року, 05.07.2025 року, які позивачем були скасовані у зв`язку із перебуванням на сліжбі в ЗСУ, вбачається, що позивач звертався з метою перереєстрації зазначеного транспортного засобу на своє ім`я, що підтверджує намір належного оформлення права власності та узгоджується з його доводами щодо набуття автомобіля за договором купівлі-продажу ще у 2024 році. Сукупність наведених доказів свідчить не лише про укладення відповідного правочину, але і про його фактичне виконання, передачу транспортного засобу позивачеві та здійснення ним правомочностей володіння і користування майном, що виключає формальний характер правочину та підтверджує вибуття спірного автомобіля з власності відповідача до моменту накладення арешту у межах кримінального провадження.

Той факт, що позивач не перереєстрував автомобіль на своє ім`я в органах ТСЦ МВС, не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Крім того, позивачем не висунуто до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях жодних позовних вимог, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів. Відповідно до ЄДР ТЗ, відомості щодо діючих арештів та/абао обтяжень на транспортний засіб FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 відсутні. Тобто позивач може безперешкодно звернутися до сервісного центру для перереєстрації транспортного засобу на своє ім`я.

В судовому засіданні позивач суду пояснював, що до сервісного центру МВС для перереєстрації транспортного засобу на своє ім`я з офіційно поданою заявою він не звертався. Будь-яких офіційних відповідей щодо відмови у переєстрації транспортного засобу FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 на ім`я позивача від сервісного центру МВС йому не надходило.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що позов про визнання права власності є способом захисту у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

У цій справі судом встановлено, що право власності позивача на спірний автомобіль виникло на підставі належних правовстановлюючих документів - договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу. Саме ці документи підтверджують правомірність набуття ним права власності на спірне рухоме майно. Тобто позивач уже набув право власності на транспортний засіб FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 . Сама по собі процедура реєстрації траспортного засобу в сервісному центрі МВС з подальшою видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не породжує право власності на танспортний засіб.

Отже, суд дійшов висновку, що у даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є саме зняття арешту з транспортного засобу як з майна у кримінальному провадженні, яке на момент накладення арешту вже було у власності позивача, який не є підозрюваним, обвинуваченим чи особою пов`язаною з будь-яким правопорушенням про які йде мова у кримінальному провадженні № 12024163470000587 від 14.08.2024 року.

Додаткове визнання права власності судовим рішенням за наявності належних правовстановлюючих документів не є необхідним та не відповідає характеру порушеного права.

З огляду на наведене судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на транспортний засіб FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 та встановлення факту належності автомобіля FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 на праві власності станом на момент накладення арешту 16.06.2025 року, оскільки вищевказанимй автомобіль вже на праві власності належить позивачу.

Керуючись ст. ст. 19; 77; 81; 258; 263; 268; 273; 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , треті особи: Відділ поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його повного складання тексту рішення, а стороною що не була присутня в судовому засіданні з дня отримання копії рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 19.08.2026 року.

Суддя: Горобець В.Л.