Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №728/2852/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/2852/25

Головуючий у першій інстанції – Сороколіт Є. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1841/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Любчика О.В., Стельмаха А.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області у складі судді Сороколіта Є.М. від 10.06.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

03.11.2025 ТОВ «Коллект Центр» через систему «Електронний суд» звернулося до Бахмацького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0931801904 від 17.08.2019 у розмірі 66 512,39 грн, а також судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 422,40 та витрат понесених на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.08.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено Договір надання позики, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0931801904, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами договору кредитодавець надавав позичальнику кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими траншами з максимальним лімітом 20 000 грн строком на 36 місяців, а позичальник зобов`язався своєчасно повернути отримані кошти та сплачувати проценти за користування ними. Позивач зазначав, що кредитодавець свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти, однак останній належним чином умови договору не виконав, у встановлені строки кредит та проценти не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Також позивач посилався на те, що право вимоги за вказаним договором неодноразово відступалося: спочатку на підставі договору від 14.07.2021 № 14-07/21 від ТОВ «Інфінанс» до ТОВ «Вердикт Капітал», а згодом за договором від 10.01.2023 № 10-01/2023 – до ТОВ «Коллект Центр», у зв`язку з чим останнє набуло статусу нового кредитора та права вимагати виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач зазначав, що загальний розмір заборгованості станом на день подання позову становив 89 174,84 грн, однак, керуючись принципами розумності, співмірності та пропорційності, просив стягнути 66 512,39 грн, із яких 4 999,98 грн – заборгованість за тілом кредиту та 61 512,41 грн – заборгованість за нарахованими процентами, а також понесені судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Бахмацький районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 10.06.2026 задовольнив позов, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором надання позики, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0931801904 від 17.08.2019 у розмірі 66 512,39 грн, із яких: 4 999,98 грн – заборгованість за основним боргом, 61 512,41 грн – заборгованість за нарахованими процентами, а також 2 422,40 грн у відшкодування сплаченого судового збору та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір надання позики, який відповідає вимогам цивільного законодавства та Закону України «Про електронну комерцію», а використання відповідачем одноразового ідентифікатора є належним способом підписання електронного правочину. Суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт надання відповідачу кредитних коштів, а останнім не спростовано наявності заборгованості за основною сумою боргу. Сторонами було погоджено строк кредитування тривалістю 36 місяців та плату за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим суд визнав правомірним нарахування процентів у заявленому розмірі. Крім того, суд установив, що право вимоги за кредитним договором в установленому законом порядку перейшло до ТОВ «Коллект Центр», яке набуло права вимоги до відповідача в обсязі, що існував на момент такого переходу. Ураховуючи, що позивач заявив до стягнення суму заборгованості, меншу за ту, право вимоги на яку до нього перейшло, суд визнав поданий розрахунок правильним та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

13.07.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга від представника відповідача, адвоката Калініна С.К., у якій апелянт просить скасувати рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10.06.2026 та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити частково позов, стягнувши з відповідача заборгованість за кредитним договором № 0931801904 від 17.08.2019 у розмірі 464,86 грн, а також здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, не надав належної оцінки наявним у справі доказам та доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, унаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення. Апелянт не заперечує фактів укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, наявності заборгованості та переходу прав вимоги до позивача, однак уважає безпідставним стягнення процентів у розмірі 61 512,41 грн. Зазначає, що відповідно до умов договору строк користування траншем становив 30 календарних днів, а після його спливу кредитодавець втратив право нараховувати передбачені договором проценти, оскільки після закінчення строку кредитування права та інтереси кредитора підлягають захисту в порядку, визначеному статтею 625 Цивільного кодексу України. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається, зокрема, на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу визначеного договором строку кредитування. На думку апелянта, проценти підлягали нарахуванню лише за період користування кредитом, у зв`язку з чим розмір заборгованості становить 464,86 грн, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

У поданому через систему «Електронний суд» відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Зазначає, що кредитний договір був належним чином укладений в електронній формі, відповідач був ознайомлений з його умовами та добровільно прийняв їх, а нарахування заборгованості та процентів здійснено відповідно до умов договору і вимог законодавства. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності нарахування процентів, неправильності розрахунку заборгованості та безпідставності стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення, викладені у відзиві на неї, та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд виснував наступне.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд установив, що 17.08.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0931801904 (далі – Договір), відповідно до умов якого товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (далі – Правила), які є невід`ємною частиною Договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору – 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору – при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору.

Згідно пункту 1.5 Договору загальний (максимальний) розмір кредитної лінії – 20 000 гривень.

Як убачається зі змісту пункту 1.6 Договору, у рамках його дії сторони погодили наступні загальні умови, а саме: максимальний строк (кількість календарних днів користування Кредитом (траншем) – 30 днів; діючий ліміт (сума) кредиту (в національній валюті) – 20 000,00 грн; максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості – 1,75 %. При цьому, розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються Сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору – при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.

Відповідно до пункту 1.7 Договору протягом 36 календарних місяців з дня його укладання позичальнику надається право користуватися кредитними коштами, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил.

Пунктом 1.10 Договору встановлено, що трок останнього траншу не може перевищувати строк, вказаний в пункті 1.2 Договору (36 календарних місяців).

Відповідно до пункту 1.14 Договору максимальна річна відсоткова ставка за кредитом становить 638,75%.

Розмір кредиту (траншу), строк користування кредитом (траншем), вартість кредиту (траншу) у грошовому вираженні, реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) визначається сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту (пункт 1.15 Договору).

Таким чином, умовами Договору сторони погодили надання позичальнику кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії строком на 36 календарних місяців із можливістю отримання окремих траншів у межах встановленого кредитного ліміту 20 000,00 грн. При цьому істотні умови кожного окремого траншу, зокрема його розмір, строк користування, розмір процентної ставки, вартість кредиту та реальна річна процентна ставка, підлягають визначенню у відповідних додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що перший фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної ним Заявки-Анкети (Додаток № 5) та Додатка № 2 до Договору, які є його невід`ємними частинами. У Заявці-Анкеті зазначаються сума першого фінансового кредиту (траншу), строк користування ним, а інші умови визначаються у Додатку № 2. При цьому підписання товариством Додатка № 1 до Договору та Позичальником Додатка № 2 до Договору свідчить про укладення та підписання Договору в цілому.

Відповідно до пункту 3.1.1 Договору другий, третій, четвертий та кожний наступний фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної ним Заявки-Анкети (Додаток № 5) та Додатка № 4, які також є невід`ємними частинами Договору. У Заявці-Анкеті зазначаються сума кредиту (траншу) та строк користування ним, а Додаток № 4 містить відомості про відсоткову ставку за кожен день користування кредитом, річну відсоткову ставку, загальну вартість кредиту (траншу), реальну річну процентну ставку та інші умови кредитування.

Згідно з пунктом 3.1.2 Договору Товариство наділене правом зменшити розмір відсоткової ставки за кожним наступним кредитом (траншем) з урахуванням положень пункту 3.6 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM».

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що строк користування поточним кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати позичальником відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, у тому числі прострочених, а також пені у разі наявності простроченої заборгованості та пред`явлення Товариством вимоги про її сплату. Такі кошти сплачуються на відповідний рахунок Товариства із цільовим призначенням платежу «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за Договором № 0931801904 від 17 серпня 2019 року», при цьому оплата здійснюється одним зі способів, визначених Правилами.

Відповідно до розділу 7 Договору позичальник підтвердив, що до його укладення самостійно ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, проєктом Договору та погодився з їх умовами. Крім того, позичальник підтвердив отримання повної письмової інформації про умови кредитування, одного примірника Договору, а також необхідних роз`яснень для оцінки відповідності умов Договору його потребам і фінансовому стану. Також сторони погодили, що документи з боку Товариства можуть підписуватися із використанням факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи та печатки, які мають однакову юридичну силу з власноручним підписом.

Як убачається з матеріалів справи, Договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0931801904 від 17.08.2019 був підписаний ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «0u3z8z», що підтверджується відповідною відміткою у його тексті (розділ 8 Договору «Адреси та реквізити сторін»).

У рамках Договору ТОВ «Інфінанс» надало ОСОБА_1 кредит (транш) на підставі заповненої та підписаної ним 22.10.2019 Заявки-Анкети на отримання кредиту, відповідно до якої позичальник звернувся із проханням надати кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 30 календарних днів (а.с. 49).

Зі змісту зазначеної Заявки-Анкети вбачається, що позичальник повідомив кредитодавцю свої персональні, паспортні та контактні дані, відомості про місце проживання, працевлаштування, фінансовий стан, рівень доходів, а також іншу інформацію, необхідну для оцінки його кредитоспроможності. Крім того, позичальник підтвердив достовірність наданих відомостей, ознайомлення з умовами кредитування та засвідчив це електронним підписом одноразовим ідентифікатором «5s8j2n».

На підтвердження факту надання кредитних коштів матеріали справи містять копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс онлайн-платежів iPay.ua) № 3077-25908142728 від 08.09.2025, адресований ТОВ «ІНФІНАНС». У зазначеному листі повідомлено, що між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ІНФІНАНС» укладено договір про переказ коштів, відповідно до якого 22.10.2019 о 19 год. 30 хв. на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 успішно перераховано 5 000,00 грн, про що сформовано транзакцію № 41623428 із призначенням платежу: «Зачисление 5000 грн на карту НОМЕР_1 ». Зазначений лист підписаний директором ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та скріплений печаткою товариства (а.с. 73).

Як убачається з розрахунку заборгованості за Договором № 0931801904 від 17.08.2019, сформованого ТОВ «Інфінанс», копію якого надав позивач, сума заборгованості ОСОБА_1 перед товариством станом на 14.07.2021 становила 54 262,48 грн, із яких: 4 999,98 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 49 262,50 грн – заборгованість за відсотками (а.с. 75-81).

При цьому зі вказаного розрахунку вбачається, що перший транш відповідач отримав 17.08.2019, тобто в день укладення Договору надання позики, у сумі 1 400,00 грн строком на 30 днів та погасив його 13.09.2019, сплативши, крім основної суми кредиту, 686,00 грн відсотків за користування ним. Надалі 19.09.2019 відповідач отримав другий транш у сумі 3 500,00 грн, який погасив 21.10.2019. На погашення зазначеного траншу ним було сплачено 5 713,42 грн, з яких 3 500,00 грн – основна сума кредиту, 2 021,25 грн – відсотки за користування кредитом та 192,25 грн – штрафні санкції. 22.10.2019 відповідач отримав третій транш у сумі 5 000,00 грн, який є предметом спору у цій справі. Згідно з розрахунком заборгованості строк користування цим траншем становив 30 календарних днів, тобто до 21.11.2019.

Після закінчення зазначеного строку, 21.11.2019, відповідач здійснив платіж у сумі 2 712,51 грн. На цю дату, як убачається з розрахунку, сума нарахованих відсотків за користування кредитом становила 2 712,50 грн. Із внесених коштів 2 712,50 грн було зараховано на погашення відсотків, а 0,01 грн – на погашення основної суми кредиту. При цьому зазначений платіж у розрахунку позивача відображений як «Пролонгація».

Надалі, 29.12.2019, відповідач здійснив платіж у сумі 4 447,63 грн, із яких 3 325,00 грн зараховано на погашення нарахованих відсотків, 1 122,62 грн – на погашення штрафних санкцій, а 0,01 грн – на погашення основної суми кредиту. Зазначений платіж також відображено у розрахунку позивача як «Пролонгація».

Після 29.12.2019 будь-яких платежів на погашення заборгованості за цим траншем відповідач не здійснював. Унаслідок цього, відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 14.07.2021 заборгованість за Договором № 0931801904 становила 54 262,48 грн, у тому числі 4 999,98 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 49 262,50 грн заборгованості за відсотками.

14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу № 14-07/21, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити за плату право грошової вимоги в сумі 221 939 136,68 грн, а фактор зобов`язався, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (а.с. 8-12).

Згідно з пунктом 2.2 указаного договору фактор набуває права на всі суми, які одержить на виконання вимого від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Зі змісту пунктів 2.3, 2.4 цього договору вбачається, що клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників, а фактор одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за яким передається.

Пунктом 2.5 договору передбачено право фактора здійснити наступне відступлення права вимоги будь-якій третій особі.

Розділом 6 договору визначено порядок передачі права вимоги.

Зокрема, пунктом 6.1.1 передбачено, що Клієнт відступає, а Фактор приймає право вимоги.

Згідно з пунктом 6.1.2 договору Реєстр Боржників в електронному вигляді (Додаток № 1) передається фактору за Актом приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь Клієнта відповідно до розділу 7.

Відповідно до пункту 6.1.3 договору Реєстр Боржників (Додаток № 3) передається фактору за Актом приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до розділу 7 договору.

При цьому пунктом 6.1.4 договору встановлено, що право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акта приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток № 2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Щодо фінансування, то відповідно до пункту 7.1 договору сторони домовилися, що розмір фінансування за Реєстром Боржників складає 1 561 454,09 грн. Згідно з пунктом 7.2 договору фактор здійснює фінансування на користь клієнта шляхом одноразового перерахування суми грошових коштів протягом п`яти банківських днів з дати підписання договору, а відповідно до пункту 7.3 днем здійснення фінансування вважається день надходження грошових коштів у повному обсязі на рахунок клієнта.

За пунктом 7.4 договору за фінансування під відступлення права вимоги клієнт сплачує фактору 100 грн без ПДВ на банківський рахунок фактора протягом п`яти банківських днів з дати підписання цього договору.

Приймання передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді здійснюється на підставі Акта приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді, підготовленого відповідно до пункту 8.1.1 цього договору та підписаного представниками клієнта та фактора (пункт 8.1.4 Договору факторингу).

Матеріали справи містять платіжне доручення № М1 від 14.07.2021, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на користь ТОВ «Інфінанс» грошові кошти в сумі 1 561 454,09 грн із призначенням платежу: «Оплата зг Договору відступлення прав вимоги № 14-07/21 от 14.07.2021», що підтверджує здійснення фактором фінансування відповідно до умов Договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021 (а.с. 17).

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного Договору факторингу до матеріалів справи також долучено Акт приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді (додаток № 2 до Договору факторингу), підписаний сторонами із застосуванням електронних підписів, та Акт приймання-передавання Реєстру Боржників (додаток № 4 до Договору факторингу), відповідно до яких ТОВ «ІНФІНАНС» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло Реєстр Боржників та права грошової вимоги до боржників, визначених цим реєстром (а.с. 18, 19).

Відповідно до Реєстру Боржників (додаток № 3 до Договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021) до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 0931801904 від 17.08.2019 із заборгованістю в розмірі 54 262,48 грн, із яких: 4 999,98 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 49 262,50 грн – заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 21).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0931801904 від 17.08.2019 станом на 10.01.2023, на дату відступлення права вимоги (14.07.2021), заборгованість ОСОБА_1 становила 54 262,48 грн, із яких: 4 999,98 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 49 262,50 грн – заборгованість за нарахованими процентами. У подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» здійснювало нарахування процентів за користування кредитними коштами за період із 14.07.2021 по 16.08.2022 включно, унаслідок чого сума нарахованих процентів збільшилася на 34 912,36 грн та станом на 10.01.2023 становила 84 174,86 грн, а загальна сума заборгованості за договором – 89 174,84 грн, із яких 4 999,98 грн – основна сума кредиту та 84 174,86 грн – проценти (а.с. 6).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, що є додатком до цього договору (а.с. 27).

За умовами пункту 2.1 Договору № 10-01/2023 первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору (Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (основні договори), а новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги, що є предметом зазначеного договору, належать первісному кредитору на підставі низки договорів відступлення права вимоги, зокрема Договору факторингу № 14-07/21 від 14-07/21, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал».

Порядок переходу права вимоги визначено розділом 5 договору. Згідно з пунктом 5.2 договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акта приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

Таким чином, за умовами договору момент переходу права вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора пов`язаний із належним підписанням сторонами Акта приймання-передачі Реєстру Боржників у друкованому (підписаному) вигляді.

Відповідно до пункту 7.1 договору сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитними договорами), відповідно до цього Договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 грн без ПДВ (ціна договору).

Згідно з пунктом 7.2 договору ціна договору сплачується новим кредитором кредитору у будь-який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, у тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний у пункті 12 цього Договору, або зарахуванням зустрічних однорідних вимог у порядку, визначеному пунктом 5.6.2 цього Договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього Договору.

На підтвердження виконання умов Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 матеріали справи містять Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з яким ТОВ «Коллект Центр» (сторона 1) та ТОВ «Вердикт Капітал» (сторона 2) здійснили зарахування взаємних однорідних грошових вимог, що виникли між сторонами, зокрема на підставі Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, за яким непогашене грошове зобов`язання ТОВ «Коллект Центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал» становило 5 312 491,59 грн, а також на підставі інших договорів, зазначених в Акті (а.с. 38).

Крім того, матеріали справи містять Акт приймання-передачі Реєстру Боржників у друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4 до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023), відповідно до якого на виконання умов зазначеного договору ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло Реєстр Боржників, права вимоги до яких відступаються за цим договором (а.с. 40).

Також до матеріалів справи долучено Акт приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 2 до Договору № 10-01/2023) який підтверджує передачу первісним кредитором новому кредитору Реєстру Боржників в електронній формі відповідно до умов укладеного договору (а.с. 41).

Матеріали справи також містять Реєстр Боржників у друкованому вигляді (Додаток № 4 до Договору № 10-01/2023), а також витяг із указаного Реєстру щодо відповідача ОСОБА_1 . Із зазначених документів убачається, що до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0931801904 від 17.08.2019 на суму заборгованості 84 174,86 грн, із яких: 4 999,98 грн – основна сума кредиту та 84 174,86 грн – проценти (а.с. 45).

Разом із тим, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Коллект Центр» не заявляло вимоги про стягнення всієї суми набутої заборгованості. Позивач просив стягнути з відповідача 66 512,39 грн, із яких 4 999,98 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту, а 61 512,41 грн – заборгованість за процентами, зазначивши, що заявляє до стягнення лише частину належної йому грошової вимоги з урахуванням принципів розумності, співмірності та пропорційності.

Суд першої інстанції, установивши факт укладення між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 . Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0931801904 від 17.08.2019, отримання відповідачем кредитних коштів, неналежного виконання ним зобов`язань за договором та переходу права вимоги до ТОВ «Коллект Центр», дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленому позивачем розмірі 66 512,39 грн.

Апеляційний суд не може повністю погодитися з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Апеляційний суд нагадує, що за правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України здійснює перегляд даної справи та перевірку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі.

Предметом перегляду апеляційним судом у даній справі є розмір нарахованих та стягнутих судом першої інстанції процентів за користування кредитом, оскільки факти укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та перехід до позивача права вимоги ОСОБА_1 не оспорюються.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, у пункті 54 постанови Верховний Суд указав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.

Указаний висновок підтримано в постановах Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07.07.2020, № 912/1120/16 від 04.02.2020, № 910/18943/20 від 27.07.2021.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, указала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, апеляційний суд виходить із того, що умовами Договору сторони погодили строк його дії 36 календарних місяців, протягом якого позичальник мав право отримувати кредитні кошти окремими траншами. Водночас строк користування кожним окремим траншем визначався самостійно відповідно до умов Договору та відповідних додатків до нього.

22.10.2019 ОСОБА_1 подав Заявку-Анкету на отримання кредиту в сумі 5 000,00 грн, термі кредиту – 30 днів (а.с. 49).

Як установлено судом та не заперечується відповідачем, 22.10.2019 він отримав третій транш у розмірі 5 000,00 грн, строк користування яким становив 30 календарних днів, тобто до 21.11.2019. Отже, саме до цієї дати кредитодавець мав право нараховувати передбачені Договором проценти за користування цим траншем.

При цьому положення пунктів 1.2, 1.6, 1.7 та 1.10 Договору не дають підстав ототожнювати 36-місячний строк дії Договору з конкретним строком користування кожним окремим траншем. Навпаки, умовами Договору прямо передбачено, що строк користування кожним траншем є окремим, а максимальний строк користування кредитом (траншем) становить 30 календарних днів.

Таким чином, після закінчення 21.11.2019 погодженого сторонами строку користування третім траншем право кредитодавця нараховувати проценти саме за користування кредитними коштами на підставі умов Договору припинилося. Подальше нарахування договірних процентів за період після закінчення строку користування траншем не ґрунтується на умовах укладеного між сторонами Договору.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що після 21.11.2019 проценти за користування третім траншем продовжували нараховуватися, унаслідок чого станом на 14.07.2021 було визначено 49 262,50 грн заборгованості за процентами, а надалі ТОВ «Вердикт Капітал» продовжило їх нарахування до 16.08.2022.

Водночас положення Договору не містять домовленості сторін про нарахування після закінчення строку користування траншем процентів саме як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Умовами Договору такі проценти визначені як плата за користування кредитними коштами, а тому їх нарахування можливе лише в межах погодженого сторонами строку такого користування.

Поряд із цим, відповідно до пункту 2.8 Договору позичальник має право на умовах, визначених у Правилах, продовжити строк дії користування поточним кредитом (траншем).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що строк користування поточним кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати позичальником відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, у тому числі прострочених, а також пені у разі наявності простроченої заборгованості та пред`явлення Товариством вимоги про її сплату. Такі кошти сплачуються на відповідний рахунок Товариства із цільовим призначенням платежу «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за Договором № 0931801904 від 17 серпня 2019 року», при цьому оплата здійснюється одним зі способів, визначених Правилами.

Зазначені пункти Договору передбачають можливість зміни строку користування поточним кредитом (траншем) за умови дотримання визначеного ним порядку, а саме попередньої сплати позичальником відповідних платежів та пред`явлення Товариством вимоги про їх сплату. Пункт 3.3 прямо відсилає до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (Правила) щодо способу здійснення такої оплати та передбачає її проведення із визначеним цільовим призначенням – «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за Договором № 0931801904 від 17 серпня 2019».

Пунктом 8 Правил визначено порядок зміни (продовження) строку дії фінансового кредиту.

Отже, для висновку про належне продовження строку користування третім траншем необхідним є встановлення факту вчинення сторонами передбачених Договором та Правилами дій у визначеній ними послідовності.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 був ознайомлений саме з редакцією Правил, яка діяла на момент укладення Договору та отримання спірного траншу, а також погодився з їх положеннями щодо порядку зміни (продовження) строку користування кредитом, оскільки відсутній його підпис про ознайомлення з цими Правилами. Саме по собі посилання Договору на Правила та зазначення їх як таких, що регулюють порядок надання кредиту, за відсутності доказів доведення їхнього змісту до відома відповідача та його приєднання до них, не свідчить про належне погодження сторонами передбаченого ними порядку продовження строку кредитування.

Зазначене узгоджується з правовими висновки, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що після спливу первісно визначеного 30-денного строку користування третім траншем відповідач здійснював платежі саме з метою продовження строку користування кредитом у порядку, передбаченому пунктом 3.3 Договору. Зокрема, матеріали справи не містять платіжних документів, банківських виписок чи інших доказів, які б давали можливість установити фактичне призначення здійснених відповідачем платежів та підтверджували їх внесення саме за продовження строку користування кредитом із визначеним цільовим призначенням – «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за Договором № 0931801904 від 17 серпня 2019».

Саме по собі відображення позивачем у власному розрахунку заборгованості платежів від 21.11.2019 та 29.12.2019 із позначкою «Пролонгація» не свідчить про належне продовження строку користування кредитом, оскільки такий розрахунок складений позивачем в односторонньому порядку та не підтверджує дотримання передбаченої Договором процедури продовження строку кредитування.

За відсутності належних доказів ознайомлення відповідача з відповідними положеннями Правил, погодження ним визначеного ними порядку продовження строку кредитування та фактичного вчинення передбачених цим порядком дій підстав уважати, що строк користування третім траншем після 21.11.2019 був змінений або продовжений, немає.

Відтак колегія суддів уважає слушними доводи апеляційної скарги в частині неправомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення 21.11.2019 строку користування третім траншем.

За таких обставин, при визначенні розміру заборгованості відповідача підлягають урахуванню лише проценти, нараховані за період фактичного користування третім траншем у межах погодженого сторонами 30-денного строку.

Здійснюючи перерахунок заборгованості, колегія суддів виходить із того, що відповідач отримав третій транш у розмірі 5 000,00 грн, а строк користування ним становив 30 календарних днів – до 21.11.2019. Відповідно до умов Договору розмір процентів за користування цим траншем становив 87,50 грн за один день, а відтак за весь погоджений сторонами строк користування кредитними коштами підлягало нарахуванню 2 625,00 грн (87,50 грн х 30 днів).

21.11.2019 відповідач здійснив платіж у розмірі 2 712,51 грн. Таким чином, ним було сплачено всю суму належних до цього моменту процентів у розмірі 2 625,00 грн, а залишок у розмірі 87,51 грн підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту. Відтак залишок заборгованості за тілом кредиту становив 4 912,49 грн (5 000,00 грн – 87,51 грн).

Надалі, 29.12.2019 відповідач сплатив 4 447,63 грн, які, за відсутності правових підстав для нарахування після 21.11.2019 процентів та штрафних санкцій, підлягають урахуванню в рахунок погашення залишку основної суми кредиту. Після врахування цього платежу заборгованість за тілом кредиту становить 464,86 грн (4 912,49 грн – 4 447,63 грн).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Наведене, відповідно до пунктів 3, 4 частини першої та частини другої статті 376 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Відтак колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні зі зменшенням стягнутої з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0931801904 від 17.08.2019 до 464,86 грн.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а заявлено позовних вимог на суму 66 512,39 грн. Із урахуванням того, що задоволенню підлягають вимоги лише на суму 464,86 грн, що становить 0,6989 % від заявленої суми, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 16,93 грн (2 422,40 грн х 0,6989 %).

Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, який належить стягнути в повному обсязі, оскільки його апеляційна скарга фактично задоволена.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19).

Позивачем у суді першої інстанції заявлено до відшкодування 16 000,00 грн витрат на правничу допомогу, які судом першої інстанції стягнуто в розмірі 2 000,00 грн. Із огляду на задоволення позову на 0,6989 %, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу належить зменшити до 13,98 грн.

Разом із тим, відповідачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 7 944,08 грн, а також за розгляд справи судом апеляційної інстанції – 5 500,00 грн.

Адвокат Калінін С.К. здійснював представництво інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції на підставі Договору № б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10.11.2025, згідно з додатком № 1 до якого встановлений гонорар (винагорода) у розмірі 8 000,00 грн, у суді апеляційної інстанції – Договору № б/н/26 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 18.06.2026, додатком № 1 до якого встановлений гонорар (винагорода) у розмірі 5 500,00 грн.

Позивач не заявляв клопотань про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу, а тому апеляційний суд не вправі з власної ініціативи втручатися в договірні відносини відповідача та його представника.

Із урахуванням положень частини другої статті 141 ЦПК України та результату розгляду справи зазначені витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених вимог.

Відтак з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 7 944,09 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції (8 000,00 грн х 99,3011 %), та 5 500,00 грн таких витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції).

Керуючись ст. ст. 367, 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381–384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10.06.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Змінити рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10.06.2026, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0931801904 від 17.08.2019 із 66 512,39 грн до 464,86 грн (чотириста шістдесят чотири гривні 86 копійок), судового збору – із 2 422,40 грн до 16,93 грн (шістнадцять гривень 93 копійки), витрат на правничу допомогу – із 2 000,00 грн до 13,98 грн (тринадцять гривень 98 копійок).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір за перегляд справи судом апеляційної інстанції подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 7 944,09 грн (сім тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні 09 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 500,00 грн (п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.В. Любчик

А.П. Стельмах