Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №522/6399/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5978/26

Справа № 522/6399/24

Головуючий у першій інстанції Далеко К. О.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 законним представником якої, є ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє позовних вимог - Малиновська державна нотаріальна контора у м.Одесі, Орган опіки та піклування Хаджибейської (Малиновської) районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 ,

на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 02 березня 2026 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 законним представником якої, є ОСОБА_4 , третя особа: Малиновська державна нотаріальна контора у м.Одесі, Орган опіки та піклування Хаджибейської (Малиновської) районної адміністрації Одеської міської ради про зміну черговості права на спадкування,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну черговості права на спадкування, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Хаджибейська державна нотаріальна контора у м.Одесі, Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, в обґрунтування якого зазначила, що вона є онукою ОСОБА_6 . ОСОБА_2 є сином ОСОБА_6 , що підтверджується витягом про народження. 22.07.2022 року ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_8 та змінила прізвище на « ОСОБА_9 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_6 Малиновською державної нотаріальною конторою у м.Одесі заведено спадкову справу № 790/2023. ОСОБА_1 також зверталася із заявою про прийняття спадщини, про що видано відповідний витяг. Після відкриття спадкової справи з?ясувалося, що крім ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини подав син ОСОБА_6 - ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 посилається, що ОСОБА_2 досить тривалий час (більше 10 років) взагалі не спілкувався із ОСОБА_6 . ОСОБА_2 не цікавився справами свого батька, не цікавився його станом здоров?я, не цікавився чи потребує ОСОБА_6 допомоги, та не надавав її. Протягом останніх років тільки ОСОБА_10 допомагала та піклувалася про діда, приносила йому ліки, продукти харчування, надавала іншу допомогу. Після смерті ОСОБА_6 за рахунок ОСОБА_11 було організовано та проведено поховання та поховальні обряди.

Позивач просила суд визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкоємцями першої черги. Змінити черговість одержання ОСОБА_1 права на спадкування після смерті діда ОСОБА_6 , з п?ятої черги спадкування за законом на першу чергу спадкування за законом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Пересипський районний суд м. Одеси рішенням від 02 березня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Хаджибейська державна нотаріальна контора у м.Одесі, Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про зміну черговості права на спадкування, відмовив.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку що позивачем ОСОБА_1 не надано до суду передбачених статтями 77, 78 ЦПК України належних та допустимих доказів того, що за життя ОСОБА_6 через похилий вік чи тяжку хворобу або каліцтво, перебував у безпорадному стані, а позивач тривалий час матеріально забезпечувала та опікувалась ним, в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України, що виключає можливість зміни черги порядку спадкування та визнання за ОСОБА_1 права спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 ,в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси у справі №

522/6399/24 від 02.03.2026 року, ??ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 , визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкоємцями першої черги, змінити черговість одержання ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_6 з п?ятої черги спадкування за законом на першу чергу спадкування за законом, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ОСОБА_2 більше 10 років не спілкувався з померлим батьком, не відвідував його, не цікавився станом його здоров?я, та не надавав йому будь-яку допомогу, що він та свідки підтвердили в судовому засіданні. 24.01.2024 року ОСОБА_2 подав заяву про відмову від прийняття спадщини за законом на користь онуки спадкодавця - ОСОБА_3 , та в судовому засіданні пояснив, що так вчинив, оскільки відчував, що не заслуговував на будь-які матеріальні блага після смерті батька, оскільки участі у його житті не приймав та не підтримував його майже 10 років, хоча знав, що той хворів на ниркову недостатність та потребував підтримки.

Посилається, що потягом останніх років тільки ОСОБА_12 допомагала та піклувалася про діда, приносила йому ліки, продукти харчування, надавала іншу допомогу за її рахунок було організовано та проведено поховання ОСОБА_6 .

Вважає, що Пересипським районним судом м. Одеси при винесенні рішення не прийнято до уваги встановлені в судовому засіданні факти та не надано належної оцінки обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме тим, що ?відповідач ухилявся від піклування про батька; ?не забезпечував його належною допомогою та не спілкувався з ним на протязі тривалого часу; ?не брав участі у похованні; не був присутнім а ні під час смерті, а ні на похороні; ?свідки, які знайшли вже непритомним ОСОБА_6 зателефонували, повідомили свекруху позивачки - ОСОБА_13 , а не її сина чи матір меншої доньки, так як знали і бачили, що про нього піклується тільки позивачка та її свекруха за усним дорученням; судом не надано належної оцінки поясненням свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; ?? ОСОБА_6 спілкувався та мав дуже теплі та дружні відносини з позивачкою та фактично був їй, як батько, що підтверджено як показами свідків, так і спільними фотографіями, справжність яких підтверджена стороною відповідача в судовому засіданні.

Зазначає, що судом залишено поза увагою, що ОСОБА_6 мав довготривале захворювання, а саме ниркову недостатність.

(2) Позиція інших учасників справи

Одеський апеляційний суд ухвалою від 30.03.2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив ОСОБА_2 , неповнолітній ОСОБА_3 законним представником якої, є її мати ОСОБА_4 право на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснив Малиновській державній нотаріальній конторі у м.Одесі, Органу опіки та піклування Хаджибейської (Малиновської) районної адміністрації Одеської міської ради право подати до Одеського апеляційного суду пояснення у письмовій формі.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 копію ухвали про відкриття провадження отримала 01.04.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_15 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 15.04.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 01.04.2026 року та 28.03.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала у відповідності п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Хаджибейська державна нотаріальна контора у м.Одесі копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 09.06.2026 року у відповідності п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_15 28.04.2026 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, представник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, в обґрунтування зазначивши, що суд першої інстанції за результатами належної оцінки наявних у справі доказів дійшов цілком обґрунтованого висновку, що наданих позивачкою доказів недостатньо для доведення сукупності обставинпо справі.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , представник ОСОБА_2 – ОСОБА_15 , Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради судові повістки-повідомлення отримали 02.07.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Хаджибейська державна нотаріальна контора у м.Одесі судову повістку-повідомлення отримала 21.07.2026 року, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

ОСОБА_1 судову повістку-повідомлення отримала 20.07.2026 року, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_16 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному та зазначено, що лікарняний буде надано після одужання.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.08.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання представника скаржника ОСОБА_16 про відкладення розгляду справи відмовлено, з огляду на таке.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підписана її представником - адвокатом Мурадян І.О.

В суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_1 представляють адвокат Мурадян І.О. та адвокат Чурсова М.В.

Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

строк розгляду справи апеляційної скарги сплинув 30.05.2026 року, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи, у тому разі і позивачка.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, позивачка реалізувала право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, у клопотанні не наведено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності як представника скаржника ОСОБА_16 , так і позивачки, а також не мотивовано необхідність їх безпосередньої явки до суду.

Відсутність учасника справи, який належно повідомлений про її розгляд і висловив позицію щодо суті спору у поданих заявах (апеляційній скарзі, доповненнях до неї, поясненнях (відповіді) на відзив на апеляційну скаргу), без належного обґрунтування необхідності подання нових додаткових пояснень щодо суттєвих обставин справи не перешкоджає її розгляду в апеляційному суді.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності представника скаржника ОСОБА_16 .

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_15 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, залишити без змін рішення суду першої інстанції.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не надано до суду передбачених статтями 77, 78 ЦПК України належних та допустимих доказів того, що за життя ОСОБА_6 через похилий вік чи тяжку хворобу або каліцтво, перебував у безпорадному стані, а позивач тривалий час матеріально забезпечувала та опікувалась ним, в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України, що виключає можливість зміни черги порядку спадкування та визнання за ОСОБА_1 права спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_17 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є ОСОБА_2 , відповідач по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Центральної райради народних депутатів м. Одеси.

ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками зазначені: батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_18 , що підтверджується копію Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження сформованого 15.03.2024 року.

Отже, ОСОБА_6 доводиться дідусем позивачу ОСОБА_1 , та батьком відповідачу ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 10272.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Положеннями статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належне йому за життя майно, та заведена спадкова справа № 790/2023.

Із матеріалів спадкової справи № 790/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини Малиновської держаної нотаріальної контори у місті Одеса звернулися: 08.11.2023 року онука спадкодавця - неповнолітня ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 онука спадкодавця - ОСОБА_1 .

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

24.01.2024 року до Малиновської держаної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про відмову від прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 . В заяві зазначив, що як спадкоємець за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, що мають істотне значення , без впливу насильства (фізичного чи психічного) з боку інших осіб, за своєю справжньою волею відмовляється від прийняття спадщини за законом на користь онуки спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Отже у визначений ч. 1 ст. 1273 ЦК України ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини за законом на користь онуки спадкодавця ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. (ст. 1262 ЦК України)

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст.. 1263 ЦК України.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст.. 1264 ЦК України).

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї (ч. ч. 1,2 ст. 1265 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом про визнання за позивачем право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкоємцями першої черги та змінити черговість одержання позивачем права на спадкування з п`ятої черги спадкування за законом на першу чергу спадкування за законом, в обґрунтування позову позивач зазначила, що ОСОБА_2 останні 10 років не спілкувався з померлим батьком ОСОБА_6 , не відвідував його, не цікавився станом його здоров`я та не надавав йому будь-яку допомогу. Протягом останніх років тільки вона допомагала та піклувалася про дідуся, приносила йому ліки, продукти харчування, надавала іншу допомогу. Після смерті ОСОБА_6 за її рахунок було організовано та проведено поховання ОСОБА_6 .

Відповідно до статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

За змістом наведеної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд може задовольнити позов щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування за наявності сукупності таких обставин, встановлених у судовому порядку: 1) опікування над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (прихильне ставлення і спілкування, емоційна підтримка тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири тощо; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18, від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18, від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/18, від 25 березня 2021 року у справі № 195/707/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 401/2614/17, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 372/3988/20-ц та від 22 березня 2023 року у справі № 753/10668/19.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 401/2614/17, від 28 червня 2023 року у справі № 691/1559/18).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

На підтвердження обставин зміні черговості спадкування позивачем надано документи пов`язані із похованням дідуся ОСОБА_6 , фотографії, на яких відображені зокрема позивачка ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_6 .

Надаючи оцінку показам свідків, які були допитані в судовому засіданні як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, та доказам, які наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції встановив, що до самої смерті спадкодавець ОСОБА_6 міг самостійно забезпечувати свої потреби, як фізично, так і матеріально, не перебував у безпорадному стані. Матеріали справи не містять жодних доказів перебування померлого ОСОБА_6 у безпорадному стані, та його тривалого матеріального утримання позивачем.

Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам позивача про те, що позивачка привозила дідусеві ОСОБА_6 продукти, передавала гроші, підтверджуються лише показами допитаних у судовому засіданні свідків, зі сторони позивача, однак у той же час ці свідчення суперечать показам свідків зі сторони відповідача, які повідомили що навпаки, саме померлий ОСОБА_6 допомагав онуці ОСОБА_19 .

Із матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свою чергу позивач ОСОБА_1 активно перетинала кордон України в період з 2022 по 2023 року, що фактично унеможливлювало її тривале та систематичне опікування ним, зокрема позивач перебувала за кордоном: - з 13.10.2022 по 16.01.2023 – три місяці; - з 19.01.2023 по 13.05.2023 – майже чотири місяці; - з 03.07.2023 ро 19.09.2023 – більше двох місяців; - з 25.09.2023 року, у тому числі і на дату смерті спадкодавця.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що наведені позивачем та свідками зі сторони позивача обставини, а саме: привезення позивачем ОСОБА_1 померлому ОСОБА_6 продуктів, перебування на спільних святах, та поховання померлого, не можуть бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України, а свідчать лише про нормальні родинні відносини між дідусем та онукою.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши фактичні обставини у справі, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов правильного висновку, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності надали змогу дійти висновку про те, що за життя ОСОБА_6 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував саме у безпорадному стані. Матеріали справи не містять відомостей про наявність у спадкодавця каліцтва, довідка про причину смерті №1508, в якій вказана причина смерті – ниркова недостатність не підтверджує перебування ОСОБА_6 за життя у безпорадному стані, в матеріалах справі відсутні висновки судово-медичних експертів про наявність у ОСОБА_6 такого стану, під час якого він був неспроможним самостійно забезпечувати свої потреби, а отже, перебував у безпорадному стані.

Зазначене свідчить про відсутність сукупності обставин, необхідних для зміни черговості одержання права на спадкування, відповідно до вимог статті 1259 ЦК України.

Ураховуючи те, що позивачкою не доведено перебування спадкодавця у безпорадному стані, тому відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та задоволення позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач надавала спадкодавцю допомогу, в тому числі матеріальну, приносила продукти та ліки, та понесла витрати на його поховання, не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки саме по собі надання допомоги не може бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування.

Посилання скаржника на те, що відповідач ОСОБА_2 більше десяти років не спілкувався з померлим батьком ОСОБА_6 , не відвідував його, не цікавився станом його здоров`я та не надавав йому будь-яку допомогу, ці обставини можуть бути підставами для усунення від права на спадкування, передбаченими ч. 5 ст. 1224 ЦК України, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, тоді як правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позивач у визначеному процесуальним законом порядку у цій справі із вимогами про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування не звертався.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 статті 367 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 02 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький