Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №587/1018/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 587/1018/26

Провадження № 2/591/1427/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сухонос Є.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/1018/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року позивач звернувся до суду із позовом, мотивуючи вимоги тим, що перебував з відповідачкою у шлюбі, який розірвано у 2025 році. Мають двох спільних неповноітніх дітей. За судовим рішенням з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу). За рішенням Нижньосироватської сільської ради Сумського району від 13.02.2026 діти почали проживати один тиждень із батьком, один – із матір`ю. Діти фактично перебувають на рівному утриманні обох батьків. Позивач під час проживання дітей з ним забезпечує їх усім необхідним. Тому відсутні підстави вважати, що один із батьків ухиляється від виконання обов`язку щодо утримання дітей або що інший несе основний фінансовий тягар їх забезпечення. Кожен з батьків несе витрати на дітей пропорційно часу їх проживання з ним. Зазначає, що правові підстави для продовження стягнення аліментів відсутні.

Просить: припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . призначених рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03.02.2025 у справі №587/171/25.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 23.03.2026 справу направлено за підсудністю до Зарічного районного суду м. Суми. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14.04.2026 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачка правом на подання відзиву не скористалась.

У судовому засіданні позивач та представник позовні вимоги підтримували із зазначених підстав. Позивач додатково пояснив, що щомісячно сплачує аліменти у розмірі близько 5 000 грн. При цьому половину часу діти проживають разом із ним. Під час, коли діти проживають з ним, він їх повністю утримує, у тому числі придбаває одяг, іграшки, все необхідне. На думку позивача, відповідачка витрачає забагато грошових коштів на власні потреби.

У судовому засіданні відповідачка позов не визнала. Зазначила, що вона отримує мінімальну заробітну плату, живе у квартирі, яку винаймає за 2 000 грн. у місяць. Підтвердила, що діти проживають половину часу з батьком і під час проживання з батьком він їх утримує. Грошей на забезпечення потреб дітей не вистачає. Відповідачка придбавала доньці приладдя до школи, окуляри, вона витрачає на дітей більше, ніж витрачає позивач.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов таких висновків. Судом встановлено, що сторони мають двох спільних дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5,6).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03.02.2025 у справі №587/171/25 шлюб між сторонами розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на утримання неповноллітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку . Аліменти стягнуто на користь матері ОСОБА_3 (а.с. 8).

23.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до сільського голови Нижньосироватської сільської ради із заявою щодо перешкод з боку колишньої дружини у спілкуванні з дітьми.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини №3 від 05.02.2026 під час прозгляду заяви ОСОБА_1 про йчасть у вихованні його дітей були присутні та заслухані батько, мати дітей, а також співробітники навчальних закладів, які відвідують діти.

Рішенням №5 від 05.02.2026 Нижньосироватської сільської ради Сумського району було визначено порядок побачень та спілкування позивача з дітьми: один тиждень діти проживають з батьком, один з матір`ю.

Сторони визнають такі обставини: діти фактично проживають один тиждень із матір`ю, один із батьком; сторони фактично проживають у одному населеному пункті (с. Нижня Сироватка); на час розгляду справи батько дітей регулярно сплачує на користь матері аліменти на утримання дітей згідно з рішенням суду; у період, коли діти перебувають з батьком, він їх утримує (на кошти понад сплачених аліментів).

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпеченні речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на дитину), обставиною, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживають діти на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником та хто з батьків їх утримує.

Судом встановлено, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів згідно з рішенням Нижньосироватської сільської ради від 13.02.2026 діти проживають один тиждень з матір`ю, один тиждень з батьком. Та обставина, що фактично вказане рішення сільської ради сторонами належним чином виконується, не заперечується сторонами.

При цьому під час перебування дітей з батьком, позивач забезпечує їх усім необхідним за власні кошти понад сплачувані аліменти, вказана обставина визнається відповідачем.

У той же час він продовжує сплачувати аліменти відповідачці на підставі рішення суду від 03.02.2025 у розмірі 1/3 частини свого доходу .

На переконання суду продовження стягнення з позивача аліментів на користь відповідачки в умовах, коли діти половину часу проживають з батьком і у період їх проживання з позивачем він їх утримує самостійно, призводить до викривлення суті аліментного зобов`язання як компенсації витрат того з батьків, з ким постійно мешкає дитина.

Аналізуючи заперечення відповідачки проти позову з тих підстав, що вона витрачає більше коштів на окремі потреби дітей та має нижчий рівень доходу, суд зазначає, що ці обставини не спростовують факту проживання дітей з батьком протягом 50% часу та їх утримання позивачем у ці періоди. Крім того, суд зазначає, що витрачання позивачкою більших сум на потреби дітей також обумовлене щомісячним отриманням нею аліментів від батька.

За таких обставин, оскільки діти проживають з кожним із батьків по черзі за рівним графіком і батько здійснює їх безпосереднє утримання під час їх проживання з ним, суд доходить висновку про наявність підстав для припинення стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів, призначених рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03.02.2025 у справі №587/171/25.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при зверненні до суду.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат представником позивача разом із позовною заявою подано копію договору про надання правничої допомоги , відповідно до умов якого розмір гонорару адвоката визначається додатковою угодою (п. 4.1); додаткову угоду якою визначено розмір гонорару адвоката за надані послуги – 16 000 грн., розрахунок суми вартості послуг (а.с. 8-11).

Відповідач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, з тих підстав, що їх оплата та подання позову було ініціативою позивача, за яку вона не має сплачувати.

Позивач підтвердив належними і допустимими доказами факт наявності витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн. Відтак, ці витрати підлягають розподілу.

При вирішенні заявленого клопотання суд виходить з того, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та співмірності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Вирішуючи питання про конкретний розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають компенсації позивачу у цій справі, суд виходить із того, що дана справа не є складною, обсяг наданих доказів є незначним та потреба у їх збиранні не потребувала значного часу і зусиль, суд також враховує, що адвокат брав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, що не потребувало від адвоката витрат часу на прибуття до приміщення суду, а загальна тривалість двох судових засідань, які відбулися у даній справі, не перевищила однієї години.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що заявлена вартість витрат на професійну правничу допомог в сумі 16000 грн 00 коп. не відповідає критеріям співмірності, розумності та необхідності, визначеним статтею 137 ЦПК України.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у сумі 4000 грн 00 коп. Саме такий розмір, на переконання суду узгоджується з характером виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих послуг, складністю процесуального питання та не призводить до покладення на відповідачку явно надмірного фінансового тягаря.

Таким чином, загалом з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у загальному розмірі 5331,20 грн. , з яких 1331,20 грн. – судовий збір, 4000 грн. – витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів задовольнити.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються за рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03.02.2025 року по цивільній справі № 587/171/23.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 19.08.2026.

Суддя О.О. Ніколаєнко