Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №646/3198/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 646/3198/25

провадження № 22-ц/818/2984/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Савенка М.Є., Тичкової О.Ю.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Деменкової Євгенії Сергіївни на заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року, постановлене суддею Курганніковою О.А.,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 2818912 від 14.05.2024 року у розмірі 20 200,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 14.05.2024 року між ТОВ « Фінансова компанія « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем по справі було укладено договір позики № 2818912.

14.06.2021 між ТОВ « Фінансова компанія « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 відповідності до умов якого ТОВ ТОВ « Фінансова компанія « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором позики, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором, яка складає 20 200 грн., а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 2818912 від 14.05.2024 року у розмірі 20 200 гривень 00 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп., а всього 23 228 (двадцять три тисячі двісті двадцять вісім) гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції направити справу за встановленою підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, вирішити питання щодо судових витрат.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що жодних судових документів вона не отримувала, не викликалася до суду, не була обізнана щодо судової справи № 646/3198/25, тобто судом було порушено принцип змагальності сторін, оскільки з наведених причин відповідачка не могла надати суду свої заперечення, подати заяву про направлення розгляду справи за територіальною підсудністю, надати альтернативний розрахунок, тобто грубо було порушено ст. 6 Конвенції про захист прав людини. З тексту заочного рішення від 19.12.2025 року не зазначений спірний період стягнення заборгованості, не вказано за яким саме документом відповідачка отримала (і, взагалі, чи отримувала) грошові кошти від позивача, який строк повернення цих коштів (якщо таке мало місце взагалі). Зазначає, що судом з невідомої відповідачки причини взагалі не досліджувалася правомірність заявлених позивачем вимог на предмет у тому числі Закону України «Про споживче кредитування», у ст. 21 якого передбачені особливості відповідальності за договором про споживчий кредит. Не зрозуміло як суд визначив підсудність справи № 646/3198/25, бо довідка № 34608276-295f-4660-9967-5b8b14f83e4d від 11.04.2025 р про реєстрацію місця проживання особи, яка міститься в матеріалах справи № 646/3198/25, підтверджує, що ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 31.10.2014 р по 10.03.2025 р. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 дійсно отримувала від позикодавця грошові кошти за договором позики № 2818912 від 14.05.2024 р. Додана позивачем копія Договору позики № 2818912 від 14.05.2024 р не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки не має належного електронного підпису сторін. Так, якщо , позивач стверджує, що вказаний вище кредитний договір є електронним документом, то цей документ повинен містити електронний підпис, прирівняний до власноручного. Закон про електронні довірчі послуги вимагає для кредитних договорів (фінансових правочинів) щонайменше удосконалений електронний підпис, (ст. 17 Закону України №2155-VIII).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник відповідача зазначає, що жодних судових документів вона не отримувала, не викликалася до суду, не була обізнана щодо судової справи № 646/3198/25, тобто з наведених причин відповідачка не могла надати суду свої заперечення, подати заяву про направлення розгляду справи за територіальною підсудністю, надати альтернативний розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи провадження по справі відкрито 23.05.2025 року, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 19 червня 2025 року. Копія ухвали суду від 23.05.2025 року разом з позовною заявою, які були направлені відповідачці, було повернуто до суду першої інстанції без вручення за закінченням терміну зберігання. 19 червня 2025 року по справі ухвалено рішення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 зроблено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду».

За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи.

За таких умов, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення.

При ухваленні нового судового рішення по суті спору апеляційний суд виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрнутованості позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 14.05.2024 року між ТОВ « Фінансова компанія « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем по справі було укладено договір позики №2818912 , згідно якого останній отримав кошти в розмірі 6 000 грн.

Відповідно до п.2.2 договору кредит надається строком на 30 днів. Дата погашення кредиту 25 квітня 2024 року.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що процента ставка становить 1.5% в день яка дії протягом строку договору, вказаного в п.2.2 цього договору.

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні їм права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками. Отже, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за Договором позики №2818912.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики № 2818912 від 14.05.2024 року належним чином не виконує, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 20 200 грн., яка складається з наступного : - 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 2700,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 11500 грн.- сума заборгованості за пенею.

Відповідно до статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2статті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини 6 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині 1 статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

У даній справі судом встановлено, що договір № 2818912 від 14 травня 2024 року між ТОВ « Фінансова компанія « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «pQ3W76» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони уклали кредитний договір.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

28.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року відповідно до якої сторони погодили внести зміни п. 1.3 Договору №14/06/21 від 14.06.2021 .

13.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» укладено додаткову угоду №7 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року відповідно до якої сторони погодили, що договір №14/06/21 від 14.06.2021 року дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором; У випадку якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік.

Тобто предметом договору факторингу №14/06/21 14.06.2021 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Таким чином, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання сторін.

З огляду на викладене, договір №14/06/21 від 14.06.2021 є угодою, яка підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.

Враховуючи наведене, укладання договору факторингу між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги за кредитним договором №2818912 від 14.05.2024 р. передано від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» на підставі реєстру, який оформлений належним чином.

Разом з тим, на підтвердження надання кредитних коштів, позивачем не надано платіжного доручення, з якого б вбачалося, що на виконання кредитного договору від 14.05.2024 року року № 2818912 кредитором було здійснено переказ коштів у розмірі 6000 грн. відповідачу.

У п. 29 кредитного договору зазначений номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , між тим матеріали справи не містять доказів перерахування суми кредиту на картку, вказану відповідачем у кредитному договорі.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не надав суду платіжного доручення про перерахування відповідачу кредитних коштів, із клопотанням про витребування доказів щодо належності картки відповідачу та зарахування кредитних коштів на вказану картку до суду не звертався.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення заборгованості.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо підсудності вказаної справи, колегія суддів зазначає.

Відповідності до ч.9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Згідно з ч.10 ст.187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Так, згідно отриманого судом першої витягу з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 1392476) від 20.052025 року з 31.10.2014 року по 10.03.2025 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Інших відомостей щодо місця реєстрації ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Заявляючи про непідсудність вказаної справи Слобідському районному суду м. Харкова ОСОБА_1 не надала до суду відомостей щодо іншого свого місця реєстрації.

Враховуючи викладене, а також те, що інше місце реєстрації проживання або перебування відповідача невідоме, підсудність цієї справи повинна визначатися згідно з частиною дев`ятою ст.28 ЦПК України, тобто за останнім відомим позивачу зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн., оскільки у задоволенні позовних вимоги відмовлено, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3633,60 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року – скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді: М.Є. Савенко

О.Ю. Тичкова