Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №613/450/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 613/450/25 Головуючий суддя І інстанції: Уварова Ю.В.

Провадження № 33/818/610/26 Суддя доповідач: Шабельніков С.К.

Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Вакула Н.С.,

за участю: захисника – адвоката Онопко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Онопко В.С. на постанову судді Богодухівського районного суду Харківської області від 27 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 19 лютого 2025 року о 16 годині 50 хвилин на вул. Харківській, 2 в с. Максимівка Богодухівського району Харківської області повторно протягом року керував автомобілем Mitsubishi Pajero GLS, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість мови, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП «Богодухівська ЦРЛ» відмовився під відеозапис із застосуванням нагрудної камери Body Cam №17 та в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі захисник Онопко В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 27 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 , та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів зазначає, що ОСОБА_1 раніше був притягнутий до адміністративної відповідальності за керування в стані наркотичного сп`яніння, що в подальшому стало підставою для його направлення для проходження медичного огляду на стан сп`яніння. При цьому, працівники поліції не були очевидцями керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Крім того, згідно відеозапису, у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, оскільки вів себе адекватно, його поведінка відповідала обстановці та у нього була відсутня природно блідість. На думку апелянта, відеозапис, який наявний в матеріалах справи, не є належним доказом, оскільки є не повним. Крім того, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, передання керування іншій уповноваженій ним особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. При цьому, ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тобто спеціальним суб`єктом правопорушення, у розумінні норм КУпАП а тому його огляд на перебування в стані алкогольного сп`яніння мав проводитися посадовою особою уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, або командиром його військової частини, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до спеціального порядку, встановленого ст.266-1 КУпАП.

Поряд із цим, захисник Онопко В.С. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, визнавши причини пропуску поважними, оскільки ОСОБА_1 копію постанови не отримував, а ознайомився з повним текстом на сайті судової влади 10 грудня 2025 року, тому сторона захисту не мала можливості у строк, передбачений чинним законодавством, своєчасно подати апеляційну скаргу.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Онопко В.С.

У судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся своєчасно та належним чином.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Онопко В.С. повідомив, що ОСОБА_1 відомо про апеляційний розгляд, правова позиція між ними узгоджена та не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без його участі.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги захисника Онопко В.С. без участі ОСОБА_1 , однак, за обов`язковою участю його захисника.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Онопко В.С., який повністю підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши ці доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водій відмовився.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №839186 від 19 лютого 2025 року, в якому зазначено про те, що 19 лютого 2025 року о 16 годині 50 хвилин в Харківській області, Богодухівський район, с. Максимівка, вул. Харківська, 2, водій ОСОБА_2 керував автомобілем Mitsubisha Pagero GLS, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість мови, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП Богодухівського ЦРЛ відмовився під відеозапис із застосуванням технічного засобу Body Cam №17 та в присутності двох свідків, чим повторно протягом року порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи»; «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення», де зазначено, що «рухався з Сум за кермом автомобіля»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані – правильні)».

Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_1 не зазначив ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.

Згідно відомостей рапорту поліцейського СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, старшого сержанта поліції, Бондар В., вбачається, що 19 лютого 2025 року під час несення служби на блокопсту №04, ним о 16 годині 50 хвилин було зупинено автомобіль Mitsubisha Pagero GLS, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , для перевірки документів. Під час перевірки документів та спілкування у водія ОСОБА_1 було виявлено відсутність посвідчення водія відповідної категорії та ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість мови, неприродна блідість. По даному факту було повідомлено на лінію «102» для подальшого оформлення адміністративних матеріалів за ч.2 ст.130 КУпАП та ч.4 ст.126 КУпАП (арк.4).

Відповідно відомостей рапорту Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області від 19 лютого 2025 року, 19 лютого 2025 року о 17 годині 10 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19 лютого 2025 року о 17 годині 09 хвилин за адресою: Богодухівський район, с-ще Максимівка, вул. Центральна, Гути-38, зупинено авто Міцубісі паджеро на іноземній реєстрації під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння. Відносно водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП (арк.3).

З рапорту інспектора СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, старшого лейтенанта поліції, Загурського Вадима вбачається, що під час оформлення адміністративного матеріалу відносно водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення ним ч.2 ст.130 КУпАП, посвідчення водія, на підставі ст.256-1 КУпАП, тимчасово не вилучались, оскільки останній їх не мав, відносно водія ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАД №082885 від 19 лютого 2025 року ч.4 ст.126 КУпАП (арк.9).

Відповідно до рапорту інспектора СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, старшого лейтенанта поліції, Загурського Вадима, 19 лютого 2025 року о 16 годині 50 хвилин на вул. Харківській, 2, с. Максимівка Богодухівського району, на місці зупинки автомобіля Mitsubisha Pagero GLS, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після оформлення адміністративного протоколу за ч.2 ст.130 КУпАП, на підставі ч.1 ст.266 КУпАП, водія ОСОБА_1 , було відсторонено від керування транспортним засобом. Автомобіль залишився на узбіччі вул. Харківської, с. Максимівка Богодухівського району (арк.19).

Згідно відомостей довідки територіального сервісного центру МВС №6343, станом на 22 лютого 2025 року гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 кат. «В1, В, С1, С, D1, D» від 26 січня 2016 року (арк.11).

З копії постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2024 року, наявною в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постанова набрала законної сили 15 листопада 2024 року (арк.13-16).

З відомостей копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №082885 від 19 лютого 2025 року вбачається, що до ОСОБА_1 застосовано адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП (арк.10).

У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «Богодухівська ЦРЛ» від 19 лютого 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість мови, неприродна блідість. Огляд на стан наркотичного сп`яніння не проводився, у зв`язку з відмовою водія від проходження (а.с.5).

З письмових пояснень ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що 19 лютого 2025 року о 17 годині 20 хвилин вони були запрошені працівниками поліції в якості понятих під час огляду на стан наркотичного сп`яніння водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем Mitsubisha Pagero GLS, номерний знак НОМЕР_1 . Водій ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість реакції, порушення мови. Працівниками поліції водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП «Богодухівська ЦРЛ», було надано відповідне направлення, але останній відмовився. Після чого працівниками поліції в його присутності було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 за порушення ним ст.130 КУпАП. Водія ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом адміністративного протоколу, з його правами та обов`язками, де останній поставив свій підпис (арк.6, 7).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , 19 лютого 2025 року близько 16 години 50 хвилин за адресою: Богодухівський район, с. Максимівка, він рухався за кермом автомобіля Mitsubisha Pagero GLS, номерний знак НОМЕР_1 . Під час перевірки документів на блок посту працівником поліції було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, на що він пояснив працівникам поліції, що вживав наркотичні речовини, а саме канабіс близько тижня тому. Після чого працівниками поліції було запропоновано в присутності 2 свідків пройти огляд в медичному закладі Богодухівської ЦРЛ, на що він відмовився. Після чого було складено адміністративний протокол за ч.2 ст.130 КУпАП, де поставив свій підпис (арк.8).

У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 19 лютого 2025 року за участю ОСОБА_1 , з якого вбачається що події відбуваються на блокпосту. Водій перебуває за кермом транспортного засобу та пред`явив для перевірки документ у додатку «Дія». Водієм виявився ОСОБА_1 . У подальшому, працівник поліції повідомляє водія про здійснення відеофіксації спілкування, а також зазначає, що до участі у процесуальних діях запрошено двох громадян в якості свідків. На вимогу поліцейського водій представився та повідомив, що він прямує з м.Суми до м.Слов`янськ. Надалі працівники поліції інформують водія, що його зупинено на блокпосту, а також те, що під час спілкування з ним, у нього виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, неприродна блідість та сповільненість реакції. На запитання працівника поліції щодо вживання наркотичних засобів, ОСОБА_1 пояснив, що на даний момент він наркотичних речовин не вживав, однак близько одного-двох тижнів тому «курив траву». У присутності двох свідків працівник поліції запропонував водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі Богодухівській ЦРЛ, на що останній відмовився. У зв`язку з цим, працівник поліції повідомив водія, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. ОСОБА_1 роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 КУ та ст.268 КУпАП. На запитання працівників поліції щодо наявності документів водій повідомив, що при собі не має посвідчення водія. Працівник поліції інформує водія, що за результатами перевірки за базами даних встановлено, що відносно нього Броварським районним судом Київської області раніше винесено постанову про позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим відносно нього буде винесено адміністративну постанову за ч.4 ст.126 КУпАП. Після оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, де останній написав свої пояснення та підписав його.

Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, та відмову водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в присутності двох свідків, а також визнання керування транспортним засобом.

Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.2 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.2 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи. При цьому, відмова від проведення огляду може надаватись водієм у вербальній або не вербальній формах, а також шляхом вчинення дій, які надають об`єктивних підстав сторонньому спостерігачу сприймати дії особи, як відмову від проведення огляду.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп`яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв`язку і з нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв`язку із вимогами ч.2 ст. 130 КУпАП встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.

Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.

За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, саме зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп`яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок уникати юридичної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортним засобами строком на 1 рік.

З відомостей Єдиного реєстру судових рішень, що є у загальному доступі, вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року захиснику Онопко В.С. відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_1 .

Отже, станом на 06 липня 2026 року постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2024 року набрала законної сили.

За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Доводи захисника Онопко В.С. про те, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду військовозобов`язаних на стан наркотичного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, є необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах

За змістом ст.266-1 КпАП України огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також, відповідно до ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Отже, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України

Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб`єкту владних повноважень – військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.

В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля».

В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.

Як вбачається з матеріалів провадження, 19 лютого 2025 року о 16 годині 50 хвилин за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Максимівка, вул. Харківська 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, тобто поза межами військової частини.

Разом з цим, будь-яких повідомлень про те, що він виконував невідкладне відповідне завдання працівникам поліції не висловлював, будь-яких доказів на підтвердження цього не надавав.

Крім того, будь-яких підтверджуючих документів, що ОСОБА_1 саме у цей день під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції виконував відповідне невідкладне бойове завдання, матеріали справи не містять та стороною захисту апеляційному суду не надано.

За таких обставин, посилання апелянта на те, що оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, то огляд на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, є суб`єктивним та необґрунтованим.

Поряд із цим, у пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв`язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Порядок, передбачений ч.2 ст.266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку.

Отже, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв`язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.

Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію».

Твердження сторони захисту про те, що відеозапис події не є повним, у зв`язку з чим його слід визнати неналежним доказом, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, статтею 266 КУпАП та положеннями «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» унормовано використання поліцейськими технічних засобів відеозапису при фіксуванні відмови особи, від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.

Норми ст. 251 КУпАП встановлюють характер джерел та змісту доказової інформації по справі, це «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв`язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів.

Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З відомостей матеріалів справи вбачається, що відеозапис у цій справі доданий до протоколу ААД №839186 від 19 лютого 2025 року відповідальною особою, а матеріали справи не містять даних про незаконне його походження.

Таким чином, відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відображає відомості для встановлення процесуально визначальних фактів для об`єктивного розгляду цієї справи, а саме відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та визнання керування транспортним засобом, у зв`язку з чим, є доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП.

Поряд із цим, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які були безпосередніми очевидцями події від 19 лютого 2025 року за участю ОСОБА_1 .

Доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп`яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд, що і було запропоновано останньому.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Як вбачається з відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №839186 від 19 лютого 2025 року, направлення на огляд водія транспортного засобу від 19 лютого 2025 року, рапорту працівника поліції та відомостей відеозапису, у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість мови, неприродна блідість.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному в Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд у відповідному медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння.

Крім того, у п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп`яніння, що, в свою чергу, обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.

Разом з цим, відповідно до пункту 9 розділу ІІ вищевказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

З відомостей відеозапису події за участю ОСОБА_1 від 19 лютого 2025 року вбачається, що працівники поліції при спілкуванні з водієм виявили у останнього ознаки наркотичного сп`яніння, запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у відповідному медичному закладі, на що останній відмовився.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку. Крім того, водій транспортного засобу повинен своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.

З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп`яніння, чи відмовиться від нього, працівник поліції вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала таку згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

При цьому, посилання у протоколі на ознаки наркотичного сп`яніння, які є підставою для проведення відповідного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, відповідає роз`ясненням, що містяться в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати у протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Поняття «виявлення у особи ознак сп`яніння» та «встановлення стану сп`яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, тощо і саме ці ознаки є підставою для проходження огляду на стан сп`яніння (п.2.5 ПДР).

Виявлення ознак, із врахуванням вимог діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.

Таким чином, працівники поліції виконали всі необхідні дії, передбачені КУпАП та Інструкцією №1452/735, виявивши ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , а відмова останнього від проходження огляду на стан сп`яніння не може свідчити про порушення працівниками поліції процедури такого огляду.

Доводи апеляційної скарги захисника, що працівники поліції не були очевидцями керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є необґрунтованими, оскільки спростовуються відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, рапорті працівника поліції від 19 лютого 2025 року, письмових поясненнях свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , а також відеозапису події за участю останнього.

Відсутність на відеозапису факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 не є беззаперечною обставиною для скасування оскаржуваного рішення, оскільки сукупність інших відомостей у справі діють підстави вважати, що транспортним засобом керував саме він. Більш того, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджений ним особисто, як на відеозаписі, так і у протоколі про адміністративне правопорушення. Заперечення від ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відсутні.

Таким чином, твердження сторони захисту про те, що працівники поліції не були очевидцями керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційним судом розцінюється як обраний спосіб захисту.

Доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, є необґрунтованими, та повністю спростовуються відомостями рапорту працівника поліції та письмових пояснень свідків, з яких вбачається, що після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння працівник поліції відсторонив водія від керування транспортним засобом, а дії щодо тимчасового затримання транспортного засобу працівниками поліції не проводились. Більш того, зазначені обставини не стосуються підстав притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і не спростовує їх наявності.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Оцінюючи відомості цих доказів у справі у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з цим, згідно ч.2 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 липня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.2 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Онопко В.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Богодухівського районного суду Харківської області від 27 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому цей строк.

Апеляційну скаргу захисника Онопко В.С. залишити без задоволення.

Постанову судді Богодухівського районного суду Харківської області від 27 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков