Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №343/720/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 343/720/26

Провадження № 33/4808/366/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І.М.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю захисника адвоката Воробця Р.М.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Воробця Р.М. на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, -

в с т а н о в и в:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Правопорушення вчинено за таких обставинах.

28 березня 2026 року, близько 23.16 год., в м. Долина, по вул. Б.Хмельницького Калуського району Івано – Франківської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Опель Зафіра», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу «Драгер 6820». Результат огляду – 1,71‰, чим порушив вимоги п. 2.9. а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Воробець Р.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01.05.2026 року про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КупАП щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з невідповідністю висновків суду, обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що судом не було взято до уваги жодних наданих безпосередньо ОСОБА_1 пояснень та заперечень вини, що мають істотне значення для об`єктивного розгляду справи, а саме, що ОСОБА_1 винним себе у вчиненому адміністративному правопорушенні передбаченому ст.130 ч.1 КУпАП не визнає, вказує, що керував автомобілем в тверезому стані.

23.06.2026 року в м. Долині під час керування біля 23.00 години в м. Долині по вул. Б.Хмельницького був зупинений працівниками поліції, пояснив що перебуває в тверезому стані, останній раз невелику кількість алкоголю вживав приблизно 12 годин назад. На вимогу поліцейських погодився пройти огляд на стан сп`яніння, продував алкотестер декілька раз. Після останнього разу поліцейський повідомив що результат позитивний, а також повідомив що на нього буде складено адміністративний протокол за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Після цього поліцейські склали відносно нього адміністративні матеріали, які він не читаючи підписав, в тому числі і акт на стан алкогольного сп`яніння. Однак з результатом він не був згідний. Після огляду на стан сп`яніння на місці він не був згідний з результатом, однак поліцейські не пропонували йому проїхати до медичного закладу для проведення повторного огляду, а відразу склали стосовно нього адміністративні матеріали.

Вказує, що відеозапис складається з декількох частин, являє собою фрагментарну нарізку, фіксує проведення огляду водія на стан сп`яніння на алкотестері «Драгер» та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначає, що при складанні протоколу поліцейським не зазначено жодну з ознак алкогольного сп`яніння.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.

Зі змісту доводів захисника адвоката Воробця Р.М. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Воробець Р.М. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши сторони апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)

Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат Воробець Р.М. посилається на суд першої інстанції те, що прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №626708 від 29.03.2026 (а.с. 1) ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 28.03.2026 року о 23 год. 16 хв. В м. Долина, вул. Богдана Хмельницького, керував ТЗ Опель Зафіра д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6820, тест №06762 від 28.03.2026 року, результат тесту 1,71 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським ВП №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержантом поліції Марчаком О.В. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 .

При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи відбудеться в Долинському районному суду Івано-Франківської області.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено що всі пояснення надасть у суді.

Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було тимчасово вилучене посвідчення водія.

До матеріалів справи долучено фотографію на якій зафіксовано екран приладу Драгер з результатом тестування №06762, на якому вбачається, що 28.03.2026 року о 23 год. 25 хв. було проведено тестування, результат 1,71%. (а.с. 2).

Так, відповідно до Акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у зв`язку із наявністю в ОСОБА_1 ознак сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушенням координації рухів, порушенням мови поліцейським було проведено огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Алкотест Даргер 6820 та отримано позитивний результат огляду – 1,71 % проміле, з яким водій ознайомлений, що засвідчив власним підписом.

Зокрема у графі «з результатами згоден» , ОСОБА_1 поставив свій підпис, чим підтвердив, що він повністю визнає правильність позитивного результату приладу за допомогою якого було здійснено відповідний огляд на стан спьяніння (а.с. 5)

Згідно даних направлення в КНП «Долинська БЛ» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від огляду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відмовився. (а.с. 6)

Так, відповідно до рапорту поліцейського СРПП ВП №1 (м. Долина) Калуського РВП сержанта поліції Марчака О. від 30.06.2024 (а.с. 10), 29.03.2026 року вбачається, що 28.03.2026 року перебуваючи в добовому наряді спільно із сержантом поліції Федоровичем В.В. ними було виявлено автомобіль марки Опель Зафіра д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого рухався із порушенням ПДР, а саме не був пристебнутий ременем пасивної безпеки, а також рухався із увімкненим покажчиком лівого поворотку проте напрямок руху не змінював. Ними було прийнято рішення зупинити даний автомобіль о 23 год. 16 хв. в м. Долина по вул. Б.Хмельницького, при спілкування із водієм ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Водію було запропоновано пройти тест на факт вживання алкоголю на місці зупинки ТЗ за допомогою Алкотест Драгер 6820 на що він погодився, результат тесту становить 1,71 % проміле. Відповідно на водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та постанову за ч.5 ст. 121 КУпАП. додати роздруківку Драгера до матеріалів не було можливості через несправний термопринтер, а тому додано фото, автомобіль було передано тверезому водію.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій.

Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.

Також до матеріалів справи долучені: зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №626701 щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом протягом 24 годин (а.с. 3), розписка до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №626701 щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом протягом 24 годин (а.с. 4), довідка з інформацією про посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 7), довідка з інформацією про реєстрацію транспортного засобу Опель Зафіра д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 8), копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6926686 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності передбаченої ч.5 ст. 121 КУпАП (а.с. 11), інформація щодо наявності у ОСОБА_1 порушень КУпАП (а.с. 12), копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 13).

Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 14).

Відеозаписом (файл 0000000_00000020260328231530_0018) зафіксовано зупинку транспортного засобу працівниками поліції. Підійшовши до водія, вони повідомили про здійснення відеофіксації спілкування та роз`яснили, що підставою для зупинки стало те, що транспортний засіб рухався з увімкненим покажчиком повороту без подальшого виконання відповідного маневру. На вимогу поліцейських водій надав посвідчення водія та страховий поліс. Особу водія встановлено як ОСОБА_1 , який повідомив про відсутність при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Надалі працівники поліції звернули увагу водія транспортного засобоу на порушення ним вимог ПДР щодо використання ременя пасивної безпеки, на що водій відповів, що йому так звичніше і він інколи так робить. Після цього поліцейські повідомили про виявлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_1 заперечив факт вживання алкогольних напоїв, після чого йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я чи відмовитися від його проходження. Одночасно поліцейські роз`яснили, що відмова від проходження такого огляду тягне наслідки, передбачені законодавством.

У відповідь водій пояснив, що раніше вживав алкоголь, тому в організмі могли залишитися його залишки, однак вважає, що перебуває у стані сильної втоми, оскільки близько 30 годин перебував за кермом. Працівник поліції повідомив, що за такий проміжок часу алкоголь міг уже не визначатися приладом, після чого повторно запропонував пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі, повторно роз`яснивши наслідки можливої відмови. Після цього ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці, зазначивши, що вже проходив перевірку на кордоні, оскільки напередодні вживав алкоголь.

Далі працівник поліції здійснив контрольний забір повітря для перевірки працездатності приладу, після чого водій спробував пройти тест, однак через недостатній об`єм видихуваного повітря результат отримано не було. Після заміни мундштука ОСОБА_1 повторно пройшов огляд, за результатами якого прилад показав 1,71 проміле. Під час проведення аналізу водій повідомив, що очікував позитивного результату, оскільки близько 12 годин вживав алкоголь і не був упевнений, що він повністю вивівся з організму.

Після отримання результату працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що той перебуває у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим щодо нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Водія було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, після чого йому запропонували пройти до службового автомобіля для оформлення адміністративних матеріалів.

Відеозаписами (файли 0000000_00000020260328233031_0019 та 0000000_00000020260328234531_0020) зафіксовано, що під час оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що його професійна діяльність пов`язана з керуванням транспортними засобами.

Відеозаписом (файл 0000000_0000002026032900031_0001) зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомив про прибуття приблизно через пів години тверезого водія, який забере його транспортний засіб. Надалі його ознайомлено з направленням на огляд на стан сп`яніння, під час чого водій зазначив, що відмовився від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я, а також з актом огляду на стан сп`яніння.

Відеозаписами (файли 0000000_00000020260329001532_0002 та 0000000_00000020260329003032_0003) зафіксовано ознайомлення ОСОБА_1 з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у зв`язку з керуванням транспортним засобом без використання ременя пасивної безпеки, а також із протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Працівники поліції повідомили йому про розгляд справи Долинським районним судом. Водій поставив підписи про ознайомлення з указаними документами, отримав їх копії та підписав акт огляду на стан сп`яніння.

Відеозаписом (файл WhatsApp Video 2026-03-29 at 01.12.06) зафіксовано рух автомобіля Opel Zafira, державний номерний знак НОМЕР_1 , з увімкненим лівим покажчиком повороту без виконання відповідного маневру, після чого транспортний засіб був зупинений на вимогу працівників поліції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5) та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 6) і доводять, що водій транспортного засобу визнавав факт вживання ним спиртних напоїв та повністю погодився із позитивним результатом огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта з приводу неправомірності вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу та не заперечував правильність отриманого позитивного результату.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у тверезому стані, а після проведення огляду на місці не погоджувався з його результатом і йому не було запропоновано пройти повторний огляд у закладі охорони здоров`я, спростовуються матеріалами справи.

Так, із відеозапису вбачається, що після виявлення у водія ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота працівники поліції повідомили йому про наявність такої ознаки та неодноразово запропонували пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, одночасно роз`яснивши правові наслідки відмови від його проходження. Після цього ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд саме на місці зупинки транспортного засобу.

При цьому сам ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції повідомив, що раніше вживав алкоголь, що в його організмі могли залишитися залишки алкоголю. Крім того, під час проведення огляду на стан сп`яніння він висловив припущення, що прилад «Drager» покаже наявність алкоголю, оскільки він близько 12 годин вживав алкоголь та не був упевнений, що він повністю вивітрився з організму. Такі пояснення не узгоджуються з доводами апеляційної скарги про перебування водія у повністю тверезому стані.

Посилання апелянта на те, що після проведення огляду на місці поліцейські не запропонували йому пройти повторний огляд у закладі охорони здоров`я, не відповідають фактичним обставинам справи. Як вбачається з відеозапису, право пройти огляд у медичному закладі було роз`яснено водію ще до проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, після чого він самостійно обрав проходження огляду із використанням спеціального технічного засобу. Будь-яких заперечень щодо такого вибору чи вимог про проведення огляду в закладі охорони здоров`я після отримання результату 1,71 проміле водій не заявляв.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про фрагментарність відеозаписів. Долучені до матеріалів справи файли відображають послідовний перебіг подій від моменту зупинки транспортного засобу, спілкування працівників поліції з водієм, роз`яснення причин зупинки, виявлення ознак сп`яніння, пропозиції пройти огляд, проведення огляду із використанням спеціального технічного засобу, оформлення адміністративних матеріалів та ознайомлення водія з ними. Сам по собі поділ відеофіксації на окремі файли, обумовлений особливостями роботи нагрудних відеореєстраторів, не свідчить про її неповноту чи недопустимість як доказу.

Також не заслуговують на увагу доводи про те, що у протоколі не зазначено жодної ознаки алкогольного сп`яніння. З матеріалів справи та відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили водію про наявність у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота, що й стало підставою для проведення огляду на стан сп`яніння. Крім того, факт перебування водія у стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатом огляду із використанням спеціального технічного засобу «Drager» — 1,71 проміле, який у сукупності з іншими доказами був належним чином оцінений судом першої інстанції.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Воробця Р.М. залишити без задоволення.

Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв