Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №339/284/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 339/284/26

Провадження № 22-ц/4808/1389/26

Головуючий у 1 інстанції Сметанюк В. Б.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Бойчука І.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю заявниці ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи Болехівської міської ради Івано-Франківської області Трояна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 року, постановлену у складі судді Сметанюка В.Б. у м.Болехів, у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони боржника, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу його дубліката у справі № 2-740/2003,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст заяви

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася із заявою, в якій просила замінити сторону боржника по справі № 2-740/2003 з Міжрічанської сільської ради на правонаступника Болехівську міську раду Калуського району Івано-Франківської області, поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видати дублікат виконавчого листа у вказаній справі у зв`язку з необхідністю актуалізації документа для виконання правонаступником.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20.10.2003р. у справі № 2-740/2003, яке набрало законної сили, визнано неправомірним і скасовано рішення сесії Міжрічанської сільської ради від 20.08.2003р. про відмову ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки для обслуговування придбаного незавершеного будівництва та зобов`язано Міжрічанську сільську раду задоволити вимогу ОСОБА_1 щодо вирішення питання про надання земельної ділянки для обслуговування придбаного незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 .

17.06.2004 видано виконавчий лист у вказаній справі, який нею подано на примусове виконання до відділу Державної виконавчої служби Болехівського міського управління юстиції. 27.07.2005р. начальником вказаного відділу виконавчої служби винесено постанову про повернення виконавчого документу до Болехівського міського суду у зв`язку з неможливістю виконання рішення у зв`язку з відсутністю правового механізму реалізації права на землю з боку боржника. В подальшому вона неодноразово зверталася із заявами до Міжрічанської сільської ради про надання їй вказаної земельної ділянки, однак їй безпідставно відмовляли.

У 2006 році Міжрічанська сільська рада звернулася в прокуратуру з проханням подання позову про розірвання договору купівлі-продажу придбаного нею незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 . Рішенням Болехівського міського суду від 17.12.2007р. у справі № 2-88/2007, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.02.2008р., у задоволенні позову Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міжрічанської сільської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсними угод, укладених на аукціоні та недійсним договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 відмовлено.

Таким чином, їй тривалий час доводилось захищатися в суді, тому питання про надання їй вказаної земельної ділянки не вирішувалося, а орган влади (боржник) всіляко їй перешкоджав, щоразу надаючи необґрунтовані відмови, ігноруючи при цьому чинне судове рішення.

В подальшому, після закінчення численних судових спорів, розпочався тривалий процес реформування органів місцевого самоврядування, внаслідок якого боржник Міжрічанська сільська рада була ліквідована, а її правонаступником стала Болехівська міська рада.

Зазначала, що оскільки рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20.10.2003р. у справі № 2-740/2003 залишається невиконаним та є безстроковим до моменту його виконання, то єдиним законним способом захисту її прав на земельну ділянку під належним їй об`єктом будівництва є заміна сторони боржника та поновлення строку для примусового виконання.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу його дубліката у справі № 2-740/2003.

Ухвалу мотивовано тим, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа вже минув, заявниця у своїй заяві не зазначила належних та достатніх обґрунтувань поважності пропущення такого строку. Також суд звернув увагу на те, що заявницею у разі незгоди з діями виконавця, не було оскаржено постанови про повернення виконавчого документа від 27.07.2005 року, в порядку цивільного процесуального законодавства. Приймаючи до уваги, що строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання закінчився, оскаржуваною ухвалою відмовлено в поновленні цього строку, а також враховуючи, що дублікат виконавчого документа може бути виданий лише у разі, якщо строк його пред`явленням до виконання не закінчився, то суд також відмовив у задоволенні вимоги заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із ухвалою, вважаючи її незаконною, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка зводиться до таких доводів.

На її думку, причини пропуску строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважними. Заявниця вважає безпідставним висновок суду про те, що вона не оскаржувала постанову державного виконавця від 27.07.2005р. про повернення виконавчого документа. Постановою ВДВС Болехівського МУЮ документ було повернуто безпосередньо до Болехівського міського суду, а не їй, як стягувачу. Вона не мала підстав оскаржувати дії виконавця, оскільки той діяв у межах тогочасного законодавства. Оскільки оригінал виконавчого листа після 27.07.2005р. перебував у розпорядженні суду (де згодом був втрачений), вона була фізично й юридично позбавлена можливості повторно подати його до виконання, не маючи його на руках.

Зазначає про невчасне отримання постанови. Наголошує, що пропущені нею строки були спричинені також тим, що орган ДВС не повернув їй виконавчий лист, а постанову державного виконавця від 27.07.2005р. надав на руки вже після закінчення строків її оскарження.

Наголошує на обов`язку виконання судового рішення і закриття виконавчого провадження не звільняє органи влади від обов`язку виконувати рішення суду. Сам по собі процедурний документ виконавця не скасовує матеріально-правового обов`язку боржника. Болехівська міська рада як правонаступник Міжрічанської сільської ради зобов`язана виконати рішення суду і не вправі заперечувати лише через те, що провадження давно закрите, а документ повернуто до суду.

ОСОБА_1 посилається на судову практику, яка вказує, що закінчення виконавчого провадження не припиняє обов`язку боржника та не позбавляє стягувача права на правомірне очікування його виконання. Вважає, що суд першої інстанції знехтував принципом обов`язковості судового рішення, а його висновки ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи, що нівелює сутність правосуддя.

Враховуючи зазначене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити повністю її заяву.

Позиція інших учасників справи

Болехівська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її доводи повністю безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують законних висновків суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У засіданні суду апеляційної інстанції заявниця ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник заінтересованої особи Болехівської міської ради Івано-Франківської області Троян В.С. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2003р. у справі № 2-740/2003, що набрало законної сили 20 листопада 2003 року, за позовом ОСОБА_1 до Міжрічанської сільської ради про визнання незаконним рішення сесії, позовні вимоги задоволено в повному обсязі та визнано рішення сесії Міжрічанської сільської ради від 20.08.2003р. про відмову в наданні ОСОБА_1 земельної ділянки для обслуговування придбаного незавершеного будівництва неправомірним і скасовано, а також зобов`язано Міжрічанську сільську раду задовольнити вимогу ОСОБА_1 щодо вирішення питання про надання їй земельної ділянки для обслуговування придбаного незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 (а.с. 9).

На підставі вказаного рішення Болехівським міським судом Івано-Франківської області 17 червня 2004 року видано виконавчий лист (а.с. 6).

Постановою про повернення виконавчого документа від 27.07.2005р. виконавчий документ (виконавчий лист), виданий 17.06.2004р. Болехівським міським судом у вказаній справі, повернуто до Болехівського міського суду в зв`язку з неможливістю виконання рішення (а.с. 17).

Інформація про повторне пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання чи оскарження дій або пішень державного виконавця в матеріалах справи відсутня.

На день набрання рішенням суду законної сили та видачі виконавчого листа були чинними положення ЦПК УРСР від 18 липня 1963 року, які втратили чинність з 01.09.2005 року на підставі ЦПК України № 1618-IV від 18.03.2004 року, а також положення Закону України «Про виконаче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999року, який втратив чинність з 05.01.2017 року.

Отже, виконавчий лист у цій справі видавався на підставі статтей 348 і 349 ЦПК УРСР і виконувався відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999року.

Відповідно до статтей 21-24 Закону України № 606-XIV від 21.04.1999 року в редакції, чинній на час виконання рішення суду і до повернення виконавчого листа, було передбачено, що виконавчі листи та інші судові документи могли бути пред`явлені до виконання протягом трьох років (п.1 частини 1 статті 22 Закону), які обчислювалися, зокрема, для викнання рішень судів – з наступного дня після набрання рішенням законної сили (п.1 частини 2 сттатті 21 Закону).

Положеннями статті 76 Закону України № 606-XIV від 21.04.1999 року регулювалися загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

Відповідно до частини 3 цієї статті (на підставі якої державним виконавцем повернуто до суду виконавчий документ) якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Статтею 22 Закону України № 606-XIV від 21.04.1999 року було передбачено переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідно до частини 3 якої у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Частиною 2 статті 23 Закону визначалося, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.

На день винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого листа суду (27 липня 205 року) уже були чинними положення Розділу VII ЦПК України в редакції Закону № 1618-IV від 18.03.2004 року, відповідно до статті 383 якого учасники виконавчого провадження були наділені правом звернутися до суду із скаргою, якщо вважали, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Строки для звернення з такою скаргою визначалися положенням статті 385 ЦПК України, зокрема, таку скаргу могло бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод ( частина 1). А у разі пропуску такого строку для подання скарги з поважних причин, допускалося його поновлення (частина 2 вказаної статті).

Із матеріалів справи встановлено, що стягувач була обізнана як про повернення виконавчого документа до суду, так і про своє порушене право, пов`язане із невиконанням рішення суду, зокрема вона подавала заяви до Міжрічанської сільської ради 27 та 29 лютого 2008 року про виділення їй цієї земельної ділянки (а.с.18,19) і її заяви розглядалися на сесії сільської ради. Ці обставини вона не заперечує і у судовому засіданні.

Таким чином, десятиденний строк на оскарження постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа минув 08.08.2005 року, або якщо обчислювати такий строк після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, то такий минув з 28 липня 2008 року.

Як на день винесення постанови про повернення виконавчого документа (27.07.2005 року), так і на день спливу трьох років після цієї події (28.07.2008р.) чинними були положення статті 371 ЦПК України в редакції Закону № 1618-IV від 18.03.2004 року, відповідно до частини першої якої стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Видача дубліката виконавчого листа або судового наказу регулювалася положеннями статті 370 ЦПК УКраїни№ 1618-IV від 18.03.2004 року.

З 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016р., а ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 набрав чинності з 15.12.2017 року .

Відповідно до пункту 17.4 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності з 15.12.2017 року, визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Із відкритих джерел інформації встановлено, що Міжрічанська сільська рада (ЄДРПОУ 04355987) як юридична особа припинена в результаті реорганізації 04.12.2025 року, а її правонаступником є Болехівська міська рада. Ця обставина не заперечується учасниками справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі ст. 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі ч. 5 ст. 442 ЦПК України.

Із наведених обставин слід дійти висновку, що на день подання заяви стягувачем ОСОБА_1 про заміну сторони боржника виконавчого провадження, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і видачу його дубліката (27.05.2026 року) строк, визначений статтями 21-24 Закону України № 606-XIV від 21.04.1999 року, а також пунктом 17.4 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання минув, і пропущений він стягувачкою щонайменше на 16 років.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідношення.

Поновлення процесуального строку можливе лише у разі наявності об`єктивно непереборних, поважних причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва, а також за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства.

Такий висновок про застосування ст. 442 ЦПК України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 (провадження №14-197цс21), аналогічний правовий висновок міститься у постанові ВП ВС від 18.01.2022р. у справі № 34/425.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.

Необґрунтоване поновлення строку через 18 років після його закінчення є несумісним із принципом юридичної визначеності (res judicata), оскільки стягувач не навела обґрунтування, яке б доводило наявність особливих та непереборних обставин для виправдання поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що у цій справі є передумовою для заміни сторони боржника і поновлення строку для видачі дубліката виконачого листа і видачі такого.

Місцевий суд правильно встановив, що строк пред`явлення до виконання зазначеного виконавчого листа минув і заявниця ОСОБА_1 у своїй заяві не зазничила жодних належних та достатніх підстав для поновлення строку.

Стягувач у своїй скарзі посилається на ліквідацію первісного боржника Міжрічанської сільської ради в ході адміністративно-територіальної реформи як на поважну причину пропуску строку. Початок реорганізації Міжрічанської сільської ради шляхом приєднання до Болехівської міської ради був розпочатий 26.11.2020. Тобто, на час початку реорганізації Міжрічанської сільської ради у 2020 році строк пред`явлення виконавчого листа до виконання вже був пропущений стягувачем.

Не заслуговують на увагу і доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що існували законодавчі перешкоди для виконання рішення суду, пов`язані із неможливістю примусового виконання (спонукання до виконання) рішення суду колегіального органу (сільської ради), який приймав колегіальне рішення, оскільки матеріали справи не містять доказів, що після 2008 року заявниця цікавилася виконанням рішення суду.

Судове рішення, що набрало законної сили, не може бути безкінечно переглянуте. Виняток становлять лише виняткові обставини, що виправляють судові помилки.

У Рішеннях від 03 квітня 2025 року у справі «Обаранчук проти України» та від 20 вересня 2022 року у справі «Завалій та інші проти України» та інших ЄСПЛ якраз встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції в апекті принципу юридичної визначеності.

Суд правильно критично оцінив посилання заявниці щодо пропуску строку на тривалі судові процеси, реформування органів місцевого самоврядування, оскільки в часовому проміжку це охоплювало значно менший період, а відтак, достатнього обґрунтування поважності причини пропуску строку та посилання на обставини, які перешкоджали звернутись із вказаною заявою протягом 16 років (з 2008 по 2026) відсутні, а тому висновки суду першої інстанції є вірними.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки стосуються оскарження дій державного виконавця боржником, який не позбавлений можливості подавати відповідні скарги до суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді: О.В.Пнівчук

І.В.Бойчук

Повний текст постанови складено 18 серпня 2026 року