Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №175/3678/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7191/26 Справа № 175/3678/25 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору, Третя Краматорська державна нотаріальна контора,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла зі спадкових правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Білоусова О.М.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025року ОСОБА_1 подала в суд позов проти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , визначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Третю Краматорську державну нотаріальну контору, в якому вимагала встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що вона є рідною донькою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадковим майном після смерті спадкодавця залишився житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 червня 2010року. При житті ОСОБА_5 заповіт не склав.

Зазначає, що позивачка є спадкоємицею першої черги після смерті її батька. Іншими спадкоємцями першої черги є відповідачка ОСОБА_2 – дружина померлого, яка фактично спадщину прийняла, та відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - діти померлого.

З метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_5 позивачка 18 березня 2025року звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте постановою державного нотаріуса Третьої краматорської державної нотаріальної контори Краматорского районного нотаріального округу Донецької області 18 березня 2025року №101/02-31 позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через те, що нею був пропущений строк звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Вказувала, що вказаний строк був пропущений позивачкою на 7 днів зокрема через наступні обставини: наближення м. Краматорськ до бойових дій, її переїздом до іншої області. Вважала, що пропустила строк подання заяви з поважних причин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026року позов ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено надати ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачкою строк для прийняття спадщини за законом пропущений у зв`язку з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, через які заява про прийняття спадщини не могла бути подана нотаріусу вчасно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

05 травня 2026року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_6 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення суду та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не врахував, що у встановлений законом строк для прийняття спадщини позивачка не звернулась з відповідною заявою до нотаріуса без поважних причин.

Також зазначав, що позивачка не скористалась жодним із способів впродовж усього шестимісячного строку для прийняття спадщини, зокрема звернення до іншого нотаріуса або направлення заяви поштою, позивачем не наведено жодних пояснень та не надано жодних доказів того, що саме перешкоджало їй скористатись хоча б одним із цих альтернативних способів.

Стверджував, що факт пропуску строку зумовлений виключно бездіяльністю позивачки за наявності у неї можливостей для своєчасного звернення до нотаріуса.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка заперечила проти апеляційної скарги, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, заявляла, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

11 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду цивільну справу №175/3678/25 витребувано із суду першої інстанції; та 14 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

04 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 18 серпня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01 червня 1983року, ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №67. Батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , зареєстрованого виконкомом Біленківської селищної ради міста Краматорська Донецької області, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 одружились 07 червня 2003року, актовий запис №16. Після одруження прізвище чоловіка та дружини – ОСОБА_9 та ОСОБА_9 відповідно.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №1365.

Згідно довідки №3079 щодо реєстрації місця проживання на день смерті, вбачається, що ОСОБА_5 на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 . На день смерті за вказаною адресою були зареєстровані: дружина – ОСОБА_2 , сестра дружини – ОСОБА_10 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Краматорської державної нотаріальної контори Полянських В.В. 04 червня 2010року, та зареєстрованого в реєстрі за №1385, ОСОБА_5 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_11 житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

З метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_5 позивачка 18 березня 2025року звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 та постановою державного нотаріуса Третьої краматорської державної нотаріальної контори Краматорского районного нотаріального округу Донецької області 18 березня 2025року № 101/02-31 позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через те, що нею був пропущений строк звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Згідно наданої Третьою Краматорською державною нотаріальною конторою копії спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини звертався його син - ОСОБА_4 , а також наявна ухвала про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя краматорська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивач зазначає, що у зв`язку з активними бойовими діями та підвищеною загрозою для життя та здоров`я у місті Краматорську Донецької області та вимушеним переїздом до іншої області, вона не змогла вчасно звернутись до нотаріуса для прийняття спадщини та строк був пропущений лише на сім днів.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що у позивачки були об`єктивні перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини, оскільки у місті Краматорську Донецької області активні бойові дії та підвищена загроза для життя і здоров`я та позивачка переїхала до іншої області, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що призвело до пропуску строку на подання заяви до нотаріальної контори.

Суд виснував, що позивачкою строк для прийняття спадщини за законом пропущений у зв`язку з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Статями 1216-1218 ЦК України унормовано, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її /статті 1268-1270 ЦК України/.

При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини /стаття 1272 ЦК України/.

Відповідно до статей 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і, кінцево, дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

За змістом частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024року у справі № 545/1231/23).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Отже, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023року у справі № 548/2415/21).

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції повністю проаналізував вищевикладені вимоги закону та дослідивши надані докази дійшов переконливого висновку про необхідність надати ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_4 посилався на те, що у встановлений законом строк для прийняття спадщини позивачка не звернулась з відповідною заявою до нотаріуса без поважних причин, а факт пропуску строку зумовлений виключно бездіяльністю позивачки за наявності у неї можливостей для своєчасного звернення до нотаріуса.

Проте вказані доводи скарги не знайшли свого підтвердження, натомість суд першої інстанції не безпідставно врахував, що у позивачки були об`єктивні перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини, оскільки у місті Краматорську Донецької області активні бойові дії та підвищена загроза для життя і здоров`я, та позивачка переїхала до іншої області.

В оцінці спірних правовідносин в цій справі апеляційний суд також враховує те, що пропущений позивачкою строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним: строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини розпочався 11 вересня 2024року та закінчився 11 березня 2025року, а позивачкою подано заяву про прийняття спадщини 18 березня 2025року, отже пропуск складає лише 7 календарних днів.

Враховуючи обставини справи, незначний проміжок пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також наведені позивачкою причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, суд першої інстанції відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України дійшов правильного висновку, що наявні правові підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.

Інший довід апеляційної скарги стосувався того, що позивачка не скористалась жодним із способів впродовж усього шестимісячного строку для прийняття спадщини, зокрема звернення до іншого нотаріуса або направлення заяви поштою, позивачкою не наведено жодних пояснень та не надано жодних доказів того, що саме перешкоджало їй скористатись хоча б одним із цих альтернативних способів.

Заразом такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, сам факт існування альтернативних способів подання заяви не свідчить автоматично про відсутність поважних причин пропуску строку.

Позивачка у даній справі не виявляла тривалої байдужості до своїх спадкових прав, не ухилялась від їх реалізації та звернулась до нотаріуса одразу після спливу встановленого законом строку, водночас навівши суду свої аргументи щодо поважності причин пропуску строку.

Тож, відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі як на підставу своїх заперечень.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4 .

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 серпня 2026року.

Судді: