Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №174/1424/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7990/26 Справа № 174/1424/25 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І.А. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Ілюшик І.А.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», Товариство) звернулося в суд з позовом проти ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 258,09грн, з яких кредитні кошти 6686,93грн, відсотки 11111,34грн та відсотки нараховані позивачем 3459,82грн. А також просив зазначити в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат та 3% річних органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 28 червня 2023року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 було укладено договір №6809086 про надання споживчого кредиту — Кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав в кредит кошти в розмірі 11700,00грн, які зобов`язався повернути з процентами на умовах обумовлених в договорі, однак взятих на себе зобов`язань не виконав, через що утворилася заборгованість яку позивач просив стягнути на свою користь, так як за Договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024року право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (нова назва ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026року позов Товариства задоволений частково, з ОСОБА_1 стягнуто на користь Товариства заборгованість за Кредитним договором №6809086 від 28 червня 2023року в сумі 13 373,86грн з яких: 6 686,93грн - заборгованість за основним боргом (сумою кредиту), суми заборгованості за процентами - 6 686,93грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позичальник отримав кошти за Договором і не повернув кредит, та вважав підтвердженими обставини щодо досягнення сторонами Договору домовленості про розмір процентів. Заразом суд виснував про необхідність з дотриманням балансу інтересів сторін зменшення розміру процентів за Договором до 6 686,93грн, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику як споживачу послуг кредитної установи, та встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

28 травня 2026року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 13 373,86грн, ухваливши нове рішення про стягнення на користь позивача загальної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 258,09грн.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку Товариства полягає у тому, що суд зменшив розмір процентів не врахувавши умов Договору, в яких чітко визначено розмір процентів за користування коштами, і водночас кредитодавець не нараховував процентів, штрафу, пені за несвоєчасне повернення кредиту. Та суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 на час укладення Договору погодився з його умовами про проценти, Договір не оспорював та умови Договору узгоджуються із чинним законодавством.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

01 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу №174/1424/25 витребувано із суду першої інстанції; та 10 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

30 липня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про призначення справи до розгляду, місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Заяви та клопотання подані учасниками справи

19 червня 2026року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання представника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - Столітнього Михайла Миколайовича про зупинення провадження у справі до завершення касаційного провадження Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у справі №552/672/23, за результатами вирішення якої Верховним Судом буде висловлено позицію щодо можливості надавати оцінку справедливості умов кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів прийшла до висновку, що відсутні правові підстави та обставини, які б свідчили про необхідність зупинення провадження у справі або перешкоджали б розгляду справи в межах даного провадження, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи №552/672/23 судом апеляційної інстанції не встановлено.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

28 червня 2023року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 6809086 про надання споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор А6937) та відповідно до якого, ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 500грн, строком на 360 днів, періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів /а.с. 17-24/.

30 червня 2023року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено додаткову угоду до договору № 6809086 про надання споживчого кредиту від 28 червня 2023року, який підписаний електронним підписом останнього одноразовим ідентифікатором А2649 та відповідно до якого, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 погоджено збільшення суми кредиту на 1 200,00грн у зв`язку з чим, погодили внести зміни до договору та викласти п. 1.3 договору в новій редакції: «1.3 Сума кредиту (загальний розмір) складає 11 700,00грн /а.с. 25-29/.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів в розмірі 10 500,00грн підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 29 травня 2024року за вих. №7/4949, згідно якого, 28 червня 2023року перераховано 10 500,00грн на картку № НОМЕР_1 , транзакція № 1256836436 /а.с. 40, 41/. Факт перерахування відповідачу кредитних коштів в розмірі 1 200,00грн підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 19 липня 2024року за вих. № 7/5399, згідно якого, 30 червня 2023року перераховано 1 200,00грн на картку № НОМЕР_1 , транзакція № 1258169834 /а.с. 42/.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунок заборгованості) за договором №6809086 від 28 червня 2023року, станом на 26 травня 2024року заборгованість відповідача становить: 19 785,20грн, з яких: основний борг – 6 686,93грн, 17 798,27грн – проценти.

14 липня 2023року, 17 липня 2023року відповідачем внесено плату в загальному розмірі 7 000,00грн, які віднесено в рахунок оплати основного боргу в розмірі 5 013,07грн та процентів в розмірі 1 986,93грн. Таким чином, загальна заборгованість відповідача складає: 17 798,27грн, з яких: 6 686,93грн – основний борг, 11 111,34грн – проценти за користування кредитом /а.с. 46-52/.

27 травня 2024року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно умов якого, клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, серед яких вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 17 798,27грн з яких: 6 686,93грн – основний борг, 11 111,34грн – проценти за користування кредитом. Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 6809086 від 28 червня 2023року /а.с. 53-62/.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» /а.с. 79/.

Також позивачем нараховано проценти за 26 календарних днів (28.05.2024 - 22.06.2024) в межах строку договору відповідно до наступного: 6 686,93грн * 1,99 % = 133,07грн*26 календарних днів = 3 459,82грн, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором № 6809086 про надання споживчого кредиту від 28 червня 2023року за 26 календарних днів /а.с. 63/.

Листом від 27 листопада 2025року вих. № БТ/Е-19169 АТ «Універсал банк» повідомляє, що на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 перераховано 10500,00грн 28 червня 2023року /а.с. 101-103/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог та виходив з того, що відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Товариства в справедливому розмірі визначеному судом пропорційно наслідкам правопорушення.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як суд першої інстанції дотримався вимог законодавства щодо законності і обґрунтованості рішення.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості /стаття 6, частина перша статті 627 ЦК України/.

Статями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», за умовами якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Та за встановлених обставин Товариством зроблена пропозиція шляхом розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах, а ОСОБА_1 ідентифікувався в такій системі та прийняв пропозицію шляхом надсилання електронного повідомлення і заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, а також підписав Кредитний договір використавши електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що повністю узгоджується із положеннями статей 6, 8, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Встановивши зазначені обставини у справі, можна дійти висновку, що між сторонами у справі укладено Договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений кредитним договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді кредиту чи відсотків матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Задовольняючи частково позов Товариства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення з відповідачем кредитного договору на умовах що в ньому визначені, з якими повністю погодився позичальник, доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Одночасно, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Товариствазаборгованість за відсотками у сумі 6 686,93грн, суд першої інстанції діяв в межах закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму заборгованості за нарахованими процентами, не приймаються апеляційним судом до уваги, з огляду на наступне.

Поняттям кредитного договору охоплюється обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною першою статті 1048 ЦК України зокрема передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом та розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За встановлених умов, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 11 111,34грн та відсотки нараховані позивачем 3 459,82грн, що в рази перевищує заборгованість за тілом кредиту – 6 686,93грн.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Авентус Україна», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Отже, суд апеляційної інстанції враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

ТОВ «Авентус Україна», як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками – фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Тож, суд першої інстанції, застосувавши аналогіюта враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 11111,34грн та відсотки нараховані позивачем 3459,82грн, не є співрозмірною заборгованості за тілом кредиту у 6 686,93грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції вважає що правильні висновки суду першої інстанції про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру заборгованості за тілом кредиту, тобто до 6 686,93грн.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги Товариства про те, що розмір процентів за користування кредитними коштами визначено у договорі, а тому позивач має право на нарахування процентів протягом строку кредитування, висновків суду не спростовують. Доводи заявника не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 18 серпня2026року.

Судді: