Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №208/2610/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6684/26 Справа № 208/2610/26 Суддя у 1-й інстанції - Подкопаєва І.А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Красвітної Т.П.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімова Раїса Дмитрівна, Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» на рішення органу примусового виконання рішень,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»

на ухвалу Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 30 березня 2026 року про задоволення скарги, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

04.03.2026 року до Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімова Раїса Дмитрівна, Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», на рішення органу примусового виконання рішень, в якій скаржник просив суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Клімової Р.Д. від 23.02.2026 року про закінчення виконавчого провадження №80125195 та відновити виконавче провадження.

В обґрунтування скарги зазначав, що рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 06 травня 2025 року, зміненим постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2025 року, у справі №208/13129/24 вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000 грн (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Боржник – ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» рішення суду виконав частково, добровільно сплатив стягувачу 68960,00 гривень, решту суми як податковий агент утримав та сплатив податкові зобов`язання.

22 січня 2026 року стягувач звернувся до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 30.01.2026 року державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімова Раїса Дмитрівна відкрила виконавче провадження №80125195.

В зв`язку із зверненням ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» із заявою про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду, постановою від 23.02.2026 року державний виконавець Клімова Р.Д. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» закінчила виконавче провадження №80125195.

Стягувач не погоджується із вказаним рішенням державного виконавця, оскільки рішення суду в повному обсязі не виконано, боржник перерахував на рахунок стягувача 68960 грн із 80000 грн, про стягнення яких ухвалено рішення суду, 2400 грн утримано боржником та перераховано до державного бюджету України в якості сплати військового збору, 8640 грн утримано та перерахованого до державного бюджету України в якості сплати податку з доходів фізичних осіб.

На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що моральна шкода, завдана життю та здоров`ю, не підлягає оподаткуванню відповідно до вимог пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а тому самостійне утримання боржником вказаних сум не може вважатися повним та належним виконанням рішення суду.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.01.2025 року у справі №212/4843/24, від 25.07.2018 року у справі №180/683/13-ц, від 05.06.2019 року у справі №227/130/14-ц, від 25.11.2020 року у справі №264/5681/17, від 19.05.2021 року у справі №180/377/20, від 25.01.2023 року у справі №598/438/21.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 30 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 , подану через представника – адвоката Повалій Олену Василівну, заінтересовані особи: головний державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімова Раїса Дмитрівна, Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» на рішення органу примусового виконання рішень – задоволено частково.

Визнано протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімової Раїси Дмитрівни від 23.02.2026 про закінчення виконавчого провадження №80125195.

У задоволенні скарги в частині вимоги про відновлення виконавчого провадження №80125195 - відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

20.04.2026 року від Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування ухвали Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 30 березня 2026 року та ухвалення нове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що в даній справі в якості доказів містяться індивідуальні податкові консультації, надані іншим підприємствам, оскільки аналогічна правова позиція ДПА України висвітлена і в публічних джерелах та роз`ясненнях.

На думку апелянта, орган примусового стягнення надав правильну оцінку правовідносинам, що склались в даній справі, та правомірно вчинив дії із закриття ВП80125195 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження, з урахуванням правових позицій Верховного Суду та роз`яснень ДПА України.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12.08.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому скаржник просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» – без задоволення.

Зазначає, що оскільки грошова сума, стягнута на користь ОСОБА_1 з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» спрямована на відшкодування шкоди життю та здоров`ю, вона не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та відповідно не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Вищенаведені висновки обґрунтовані усталеною практикою Верховного Суду з даного питання.

Зобов`язання за виконавчим документом не було виконано боржником у повному обсязі, у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення. Відповідно, умови для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» були відсутні.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.163-166).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 06.05.2025 року у справі №208/13129/24, зміненим постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2025 року, за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, вирішено стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 80000,00 гривень (а.с. 16 - 25).

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині виключення з резолютивної частини рішення суду посилання на стягнення моральної шкоди «без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів», суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

Головним державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімовою Р.Д. відкрито виконавче провадження №80125195 про стягнення з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 80 000,00 гривень, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2026 року (а.с. 6).

30.01.2026 року на адресу Покровського ВДВС у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від представника ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» надійшла заява про закриття виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконанням і повному обсязі рішення суду (а.с. 11).

На підтвердження виконання рішення суду надано платіжну інструкцію №1201902 від 12.11.2025 про перерахування моральної шкоди стягувачу у сумі 68 960,00 гривень та виписку по рахунку (а.с. 13, 31), платіжну інструкцію №1201901 від 12.11.2025 про утримання та перерахування до Державного бюджету України військового збору у сумі 2 400,00 гривень (а.с. 14), платіжну інструкцію №1201900 від 12.11.2025 про утримання та перерахування до Державного бюджету України податку з доходів фізичних осіб у сумі 8 640,00 гривень (а.с. 15). Загальна сума виплати становить 80000, гривень.

23.02.2026 року головним державним виконавцем Клімовою Р.Д. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №80125195 в зв`язку з повним фактичним виконання рішення суду на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до індивідуальної податкової консультації №3302/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 03.09.2021 року, наданої Державною податковою службою України ПАТ «Центральний гірничо – збагачувальний комбінат», у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи – платника податків (працівнику/членам сім`ї), то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, або в розмірі, визначеному законом. Якщо розмір зазначеного доходу перевищує вказаний розмір, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Відповідно до індивідуальної податкової консультації №3594/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 30.06.2025 року, наданої Державною податковою службою України ПрАТ «Північний гірничо – збагачувальний комбінат», пунктом 164.2 ст. 164 ПК України визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння його матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом (п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

У paзi якщо юридичною ocoбoю нa підставі рішення суду нараховується та виплачується на користь фізичної особи (працівника) шкода, яка не пов`язана з ушкодженням здоров`я, отриманим під час виконання трудових обов`язків, то сума такої шкоди не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Якщо на підставі рішення суду юридичною особою виплачується на користь фізичної особи (працівника) дохід у вигляді моральної шкоди в розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому юридична особа зобов`язана виконати усі функції податкового агента, встановлені Кодексом, зокрема, в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджетів.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Суд відхиляє посилання заінтересованої особи ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №523/14396/19 стосовно того, що якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Вказана правова позиція не може братися до уваги, оскільки фактичні обставини, встановлені у вказаній справі та у справі №208/2610/26 є різними. У справі №523/14396/19 моральна шкода була стягнута разом із середнім заробітком за час вимушеного прогулу, у зв`язку із незаконним звільненням позивача, а у справі №208/2610/26 така шкода стягнута у зв`язку із професійним захворюванням, ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2025 року у справі №226/651/24.

Також суд відхиляє як неналежний та недопустимий доказ індивідуальну податкову консультацію №3302/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 03.09.2021 року, надану Державною податковою службою України ПАТ «Центральний гірничо – збагачувальний комбінат», та індивідуальну податкову консультацію №3594/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 30.06.2025 року, надану Державною податковою службою України ПрАТ «Північний гірничо – збагачувальний комбінат», з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація – це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

З огляду на те, що долучені до матеріалів справи індивідуальні податкові консультації надані не ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», то вони не стосуються предмету доказування у даній справі та не можуть бути використанні ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» в обґрунтування своєї позиції щодо питань оподаткування виплаченої за рішенням суду моральної шкоди на користь заявника.

Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, зважаючи на те, що суми моральної шкоди, стягнуті на підставі рішення суду на відшкодування шкоди життю та здоров`ю, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а відтак у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» відсутній обов`язок як у податкового агента утримувати та сплачувати із зазначених сум до Державного бюджету України суми військового збору та податку з доходів фізичних осіб; на виконання рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 06 травня 2025 року, зміненого постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2025, у справі №208/13129/24, на користь ОСОБА_1 боржником добровільно сплачено 68960,00 гривень замість 80000,00 гривень; суд дійшов до висновку, що головним державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімовою Раїсою Дмитрівною обов`язок щодо контролю та перевірки фактичного виконання рішення суду у повному обсязі не виконаний, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження від 23.02.2026 року є передчасною і підлягає скасуванню.

Одночасно з тим, суд зважає, що відповідно до вимог частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця.

Відтак, вимоги скарги про відновлення виконавчого провадження є передчасними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження невиконання головним державним виконавцем Клімовою Р.Д. рішення суду про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та/або допущення нею протиправної бездіяльності під час такого виконання рішення суду та відновлення виконавчого провадження.

Враховуючи зазначені вище обставини та положення законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення вимог скарги.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 20 січня 2021 року у справі №619/562/18, від 11 вересня 2019 року у справі №2-15/2003, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.

Згідно з частинами 52.1. та 52.2. статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

В постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №- 598/438/21 (провадження № 61-283св22) викладено такі правові висновки: «Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума моральної шкоди, стягнута на підставі рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає оподаткуванню.».

Аналогічний висновок застосовано Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2025 року у справі №226/651/24.

Таким чином,на думку колегії суддів апеляційного суду, довід апеляційної скарги про нерелевантність судової практики є таким, що не заслуговує на увагу.

Доводи апеляційної скарги щодо оцінки доказів спростовуються тим, що посилання ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на індивідуальні податкові консультації №3302/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 03.09.2021 року, №3594/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 30.06.2025 року в якості доказів правомірності своєї позиції є помилковим, оскільки індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Тобто, оскільки наведені вище індивідуальні консультації надані Державною податковою службою України ПАТ «Центральний гірничо – збагачувальний комбінат» та ПрАТ «Північний гірничо – збагачувальний комбінат», відповідно, їх використання ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» не є допустимим у відповідності до положень статті 52 ПК України.

Відтак, на переконання колегії суддів апеляційного суду, зазначена ухвала суду першої інстанції винесена з додержанням норм процесуального законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

При таких обставинах апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 30 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 18.08.2026 року.

Судді: