Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №641/3725/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/2942/2026 Справа № 641/3725/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді - Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

відповідача ОСОБА_1

розглянув у м. Харкові у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та залишення проживання дитини разом із матір`ю

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

21.04.2026 представник позивача ОСОБА_2 адвокат Святненко С.В., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01 грудня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1460, та залишити малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із матір`ю ОСОБА_2 .

Позовна заява мотивована тим, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне життя подружжя не склалося. Протягом останніх трьох років сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, не підтримують притаманних подружжю особистих та сімейних відносин. Подружжя має різні погляди на сімейне життя та побут, між сторонами відсутні взаєморозуміння, взаємна повага, довіра, підтримка та бажання надалі зберігати сім`ю. За твердженням позивачки, фактичні сімейні відносини припинені остаточно, можливість примирення вичерпана, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтересам. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу та вважає надання строку для примирення недоцільним. Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту фактичного припинення шлюбних відносин дитина постійно проживає разом із матір`ю. Позивачка самостійно займається її вихованням та утриманням, забезпечує дитині належні умови проживання і все необхідне для нормального фізичного, психічного та духовного розвитку. Дитина звикла до наявного місця проживання, має сталий побут та соціальне оточення, є прив`язаною до матері. З огляду на малолітній вік дитини, тривалість її проживання з матір`ю та створені позивачкою умови, залишення дитини проживати разом із матір`ю відповідає її найкращим інтересам. Спору щодо виховання та проживання дитини між сторонами немає, відповідач не заперечує проти її подальшого проживання з матір`ю. У зв`язку із цим позивачка просить одночасно з розірванням шлюбу залишити малолітню дитину проживати разом із нею, не змінюючи фактичного місця проживання дитини.

Виклад позиції відповідача

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав, в підготовчому засіданні надав заяву, в якій зазначив, що бажає розірвати шлюб, часу на примирення не потребує. Підтвердив, що спору щодо залишення проживання дитини разом із матір`ю немає, проти задоволення цієї вимоги не заперечував.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху. 05.05.2026 представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви та квитанцію про доплату судового збору. Ухвалою суду від 11.05.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, розгляд справи проводится за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 09.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивача надав до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання з`явився, позов визнав та просив його задовольнити. У судовому засіданні відповідач підтвердив обставини припинення шлюбних відносин та відсутність спору щодо залишення проживання дитини разом із матір`ю.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

01 грудня 2015 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1460, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 508 від 29 травня 2020 року.

Позивач у позові зазначає, що сімейне життя з відповідачем не склалось, сторони протягом останніх трьох років проживають окремо, шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться. Малолітня дитина постійно проживає разом із матір`ю.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав та підтвердив відсутність спору щодо залишення проживання дитини разом із матір`ю.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За приписом статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини другої статті 36 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України.

У частині першій статті 104 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим та право на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу одним із подружжя гарантується державою та забороною примушування до збереження шлюбних відносин (ст. 56 СК України).

Позивач скористалась даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Отже, враховуючи конкретні обставини справи, стосунки які склалися у подружжя, позицію відповідача, який погодився з наявністю підстав для розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження родини стали неможливими та суперечить інтересам подружжя, що має вагоме значення, в зв`язку з чим позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Також позивачкою заявлено вимогу про залишення проживання дитиною разом із матір`ю.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

В судовому засіданні відповідач підтвердив, що між ним та позивачкою немає спору щодо проживання дитини, дитина проживає разом із позивачкою, тому він не заперечує щодо задоволення вимоги про залишення проживання дитини разом із матір`ю одночасно із задоволенням вимоги про розірвання шлюбу.

Отже, задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд одночасно вирішив, що дитина продовжуватиме проживати з матір`ю. До такого висновку суд дійшов, враховуючи фактичні обставини справи, а саме: після припинення фактичних шлюбних відносин дитина залишилася проживати разом з матір`ю, а батько не оспорює такого стану речей.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити, що залишення дитини проживати разом із матір`ю не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини. Сторони не позбавлені права врегулювати питання про визначення місце проживання дітей, про зміну їхнього місця проживання, про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні дітей тощо за домовленістю між собою, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку шляхом пред`явлення відповідного позову.

Цей висновок узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду, який розглядаючи питання щодо можливості вирішення питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, зробив такі висновки:

-за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини (постанова від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19));

- зазначення у резолютивній частині рішення суду про те, щоб малолітнього сина залишити на проживання з матір`ю, не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, оскільки суд лише констатував, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання (постанова від 22 грудня 2021 року у справі № 339/143/20 (провадження № 61-6809св21));

- судове рішення про залишення проживання дитини разом із матір`ю не перешкоджає розгляду спору про визначення місця проживання дитини та не носить преюдиційного характер (постанова від 18 липня 2022 року у справі № 405/4659/21 (провадження № 61-5775св22).

Висновки за результатами розгляду заяви

З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та залишення проживання дитини разом із матір`ю належить до задоволення.

Судовий збір

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру в загальному розмірі 2 129,92 грн. (з застосуванням коефіцієнту 0,8), що підтверджується квитанцією № A42K-BQ9D-EFAE від 20.04.2026 на суму 1 064,96 грн та квитанцією № 12ZS-QM4Y-72ME від 05.05.2026 на суму 1 064,96 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 та 142 ЦПК України, а саме у зв`язку з визнанням позову до початку розгляду справи по суті суд повертає позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, решту стягує з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263-265, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та залишення проживання дитини разом із матір`ю - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрований 01 грудня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1460.

Дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 (дев`яносто шість) коп.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 50 відсотків понесених нею судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 (дев`яносто шість) коп., сплачених згідно квитанції № A42K-BQ9D-EFAE від 20.04.2026 та квитанції № 12ZS-QM4Y-72ME від 05.05.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 18.08.2026.

Суддя Г.В.Кожихова