Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №353/875/26 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/875/26

Провадження № 3/353/187/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум.Тлумач

Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Олейняша М.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , уродженку м. Тлумача Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровану по АДРЕСА_1 , жительку АДРЕСА_2 , розлучену, з вищою освітою, непрацюючу, громадянку України, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

29.07.2026 року дільничним офіцером поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Бурлак С.Д. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739034 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідно до якого «24.06.2026 року близько 11 год. 15 хв. в АДРЕСА_3 ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої свекрухи ОСОБА_2 , а саме виражалась нецензурною лайкою в її бік, погрожувала фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілій».

04.08.2026 року до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано судді Лущак Н.І. для розгляду.

В судове засідання, призначене до розгляду на 18.08.2026 року ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

В судовому засіданні захиснику-адвокату Олейняшу М.І., що представляє інтереси особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , роз`яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Повідомив, що жодних заяв та клопотань поштою не направляв, на адресу електронної пошти суду не надсилав, крім поданої через систему «Електронний суд» заяви про проведення судових засідань в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні захисник-адвокат Олейняш М.І. просив матеріали даної справи направити до відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області на доопрацювання, вважає, що працівники поліції повинні скласти новий протокол про адміністративне правопорушення. Вказав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніколи спільно не проживали, не мали спільного майна. Того дня ОСОБА_1 приїхала від своєї матері до свого будинку, де її чекав колишній чоловік і його мати, які були ініціаторами конфлікту. В них відбувся звичайний побутовий конфлікт, а не домашнє насильство.

Судом було відмовлено в задоволенні клопотання захисника Олейняша М.І. про направлення матеріалів даної справи до відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області на доопрацювання з огляду на наступне.

Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 284 КУпАП передбачає вичерпний перелік постанов, які можуть бути винесені органом (посадовою особою) по справі про адміністративне правопорушення: (1) про накладення адміністративного стягнення; (2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; (3) про закриття справи.

При цьому КУпАП не передбачено можливості винесення судом постанови про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в тому числі протоколу, на доопрацювання чи для належного оформлення. Крім того, законодавством не передбачена процедура такого дооформлення чи доопрацювання матеріалів.

Уповноважена особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, керується при цьому власним переконанням щодо достатності доказів для встановлення наявності відповідного правопорушення, недостатність доказової бази не може бути ознакою правильності/неправильності оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення і необхідності їх повернення для дооформлення.

Разом з тим, Верховним Судом України визнано правильну практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14).

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення можуть бути поверненими виключно, якщо вони складені без додержання вимог ст. 256 КУпАП та з недоліками, які б унеможливлювали розгляд протоколу як такого.

Проте, доводи, на які посилається захисник у своєму клопотанні, не можуть бути підставою для повернення матеріалів справи відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Заслухавши доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Олейняша М.І, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 245, 280, 283 КУПпАП для прийняття законного та обґрунтованого рішення слід забезпечити всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи.

При розгляді кожної справи суддя зобов`язаний з`ясувати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає у випадку вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п. 4 ч. 1 ст.1 Закону).

Як визначено в п. 14 ч. 1 ст.1 цього Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: ( 1) подружжя; ( 2) колишнє подружжя; ( 3) наречені; ( 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); ( 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; ( 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); (7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); ( 8) дід (баба) та онук (онука); ( 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); ( 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); ( 11) рідні брати і сестри; ( 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); (13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; ( 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; ( 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Згідно ч. 3 ст. 3 цього Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження належності ОСОБА_1 до кола осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, як-то довідка органу місцевого самоврядування про склад сім`ї.

Як вбачається з письмових пояснень як ОСОБА_1 (а.с. 6), так і ОСОБА_2 (а.с 4), протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.07.2026 року (а.с. 3), характеристики Колінцівського старостинського округу Тлумацької міської ради Івано-Франівського району Івано-Франківської області на громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно не проживають, не пов`язані спільним побутом, не мають взаємних прав та обов`язків, а тому відповідно не є членами сім`ї, у зв`язку з чим відсутній суб`єктивний склад інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.

Належні та допустимі докази на підтвердження вчинення саме домашнього насильства відсутні.

В зв`язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення є основним процесуальним документом, на підставі якого здійснюється розгляд справи по суті, а останній складений із грубими порушеннями, встановленими ст. 256 КУпАП, то, в даному випадку, на думку суду, по справі не зібрано належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а судом не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи у вчинені даного адміністративного правопорушення і вичерпані можливості їх отримати, що позбавляє суд можливості вирішити питання про наявність в діях особи складу правопорушення.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Перекладання обов`язку доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, є неприпустимим, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово наголошено, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Слід зауважити, що в силу вимог ст. 62 Конституції України , особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.173-2 КУпАП, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, а тому, відповідно до змісту п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в даній справі необхідно закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП. Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слід закрити, то судовий збір слід віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 221, п. 1 ст. 247 КУпАП та керуючись ст.ст. 9, 283, 284, 287, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір по справі про адміністративне правопорушення в сумі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок віднести на рахунок держави.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду на протязі 10 днів з дня винесення постанови через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області.

СуддяН. І. ЛУЩАК

Повний текст постанови проголошено о 16 год. 50 хв. 18 серпня 2026 року.