Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №351/1218/26 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1218/26

Номер провадження №3/351/181/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2026 року м.Снятин

Суддя Снятинського районного суду Івано-Франківської області Мартинюк В.І,за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Дороніна А.П., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , підполковника

за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП,

встановив:

У провадженні Снятинського районного суду Івано-Франківської області перебувають матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЛВІ № 215 від 29 липня 2026 року під час проведення перевірки посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 29.07.2026 в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) було встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_1 здійснив перевищення влади та службових повноважень в частині, що стосується порушення вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, та у його діях встановлені ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме встановлено, що протягом 18 днів ОСОБА_2 проти власної волі перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ), також було виявлено грубе порушення, а саме втручання у систему АІКС «Оберіг».

02 травня 2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був призваний у військову частину НОМЕР_2 , про що було внесено відомості у систему АІКС «Оберіг», де зазначено, що останній проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 27 липня 2026 року було надіслано листа на адресу командира військової частини НОМЕР_2 задля підтвердження інформації. Згідно листа командира військової частини НОМЕР_2 №1472/4/10074 від 28.07.2026 була надана інформація, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військову службу у військовій частині НОМЕР_2 не проходив та не проходить, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було здійснено втручання у систему АІКС «Оберіг» та 27.07.2026 було знято ОСОБА_2 , як такого, який призваний на військову службу у військову частину НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 по стройовій частині від 04.05.2026 № 124 на підполковника ОСОБА_1 покладене тимчасове виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ).

Перевіркою з`ясовано, що 02.05.2026 у ході виконання заходів з оповіщення, працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) було доставлено громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який відповідно до АІТС «Оберіг» підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Надалі, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що зазначений вище громадянин правом на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період не користувався. Заяви до ІНФОРМАЦІЯ_5 про надання відстрочки та документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, відповідно до вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (зі змінами і доповненнями), ОСОБА_2 не подавав.

02 травня 2026 року з метою встановлення ступеня придатності до військової служби громадянина ОСОБА_2 було направлено для проходження військово-лікарської комісії.

Згідно довідки ВЛК від 02.05.2026 №2026-0502-1944-3809-3 солдата (запасу) ОСОБА_2 визнано придатним до військової служби.

Проте, після проходження ВЛК гр. ОСОБА_2 протягом 18 днів перебував проти власної волі у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 та тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_1 не було забезпечено належного дотримання законодавства України під час мобілізації та належної організації його направлення до військової частини для проходження військової служби.

Також було виявлено грубе порушення, а саме, втручання у систему АІКС «Оберіг», де зазначено, що 02.05.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був призваний у військову частину НОМЕР_2 , про що було внесено відомості у систему АІКС «Оберіг», де зазначено, що останній проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 під час вивчення усіх матеріалів справи було надіслано листа на адресу командира військової частини НОМЕР_2 задля підтвердження інформації, згідно листа від командира військової частини НОМЕР_2 №1472/4/10074 від 28.07.2026 була надана інформація, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військову службу у військовій частині НОМЕР_2 не проходив та не проходить та останній для проходження військової служби до ППД військової частини НОМЕР_2 не доставлявся, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було здійснено втручання у систему АІКС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та 27.07.2026 знято ОСОБА_2 , як такого, який призваний на військову службу у військову частину НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене вище, встановлено що підполковник ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив перевищення своїх службових повноважень, що виразилось у грубому порушенні вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, що потягнуло за собою наслідки у вигляді незаконного утримання громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у приміщенні 2 відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) та грубому порушенні, що виразилось у втручанні у систему АІКС «Оберіг».

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України відповідно до вимог ст. ст. 9, 11. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі-Статуту), підполковник ОСОБА_1 був зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Проте, всупереч наведеним вимогам Статуту, діючи умисно, всупереч інтересам служби, підполковник ОСОБА_1 перевищив свої службові повноваження.

Отже, підполковник ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, займаючи посаду тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 пов`язану з виконанням організаційно- розпорядчих обов`язків, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків, в умовах особливого періоду, вчинив перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто і адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що на момент доставлення ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 і направлення його до військової частини НОМЕР_2 , тобто станом на 02.05.2026, він не виконував обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього доказів, ОСОБА_2 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов ВЛК та направлений до військової частини НОМЕР_2 саме 02.05.2026. До виконання обов`язків за вакантною посадою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 приступив 04 травня 2026 року. За інформацією з системи АІКС «Оберіг» ОСОБА_2 перебував у військовій частині. У ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 не бачив.

Його представник адвокат Доронін А.П. у судовому засіданні підтримав подані ним письмові заперечення на протокол про військове адміністративне правопорушення ЛВІ № 215 від 29.07.2026. Свої заперечення мотивує тим, що станом на 02.05.2026 ОСОБА_1 на посаді начальника 2 відділу обов`язки не виконував, до особового складу 2 відділу не входив, у м. Снятин не перебував, жодних організаційно-розпорядчих повноважень щодо цього підрозділу не мав і не міг мати. Про факт доставлення гр. ОСОБА_2 02.05.2026 та про його подальше перебування у приміщенні 2 відділу підполковнику ОСОБА_1 після прибуття 04.05.2026 ніхто не доповідав. Матеріали не містять жодного рапорту, доповідної записки, запису в книзі обліку доповідей чи іншого документа, який би підтверджував, що ОСОБА_1 був обізнаний із цими обставинами. Як убачається з хронології, наведеної у самому протоколі, після отримання листа командира військової частини НОМЕР_2 та виявлення невідповідності облікових даних відомості про призов гр. ОСОБА_2 були зняті. Такі дії спрямовані на приведення облікових даних у відповідність із дійсністю, тобто є виконанням службових обов`язків, а не їх перевищенням, і не можуть ставитися у вину. У своїх запереченнях адвокат посилається і на сплив строків притягнення до відповідальності. А саме, днем вчинення дій, що інкримінуються, є 02.05.2026, а закінченням періоду, описаного у протоколі як «18 днів», - 20.05.2026. Правопорушення не є триваючим, оскільки описані у протоколі обставини на момент їх виявлення були завершені. Отже, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення сплинув (спливає) відповідно 02.08.2026 та 20.08.2026. що є самостійною і безумовною підставою для закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Окрім того, представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Доронін А.П. вказує і на те, що протокол складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, а саме у протоколі не зазначено місця, часу вчинення і суті адміністративного правопорушення в частині конкретних дій ОСОБА_1 ; не вказано, які саме пункти функціональних обов`язків начальника відділу та якими саме діями порушено. Протокол, складений з такими недоліками, не може бути належним і допустимим доказом. Просив провадження у справі про притягнення підполковника ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали адміністративної справи, заслухавши надані в судовому засіданні пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Дороніна А.П., вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення повинен в собі містити: суб`єкт правопорушення, суб`єктивну сторону правопорушення, об`єкт правопорушення та об`єктивну сторону правопорушення. Відсутність одного із зазначених вище елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не містить складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.

Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, у такому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.

Зазначений підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.

Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).

Так, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Частиною 2 статті 172-14 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, вчинені в умовах особливого періоду.

Безпосереднім об`єктом цього правопорушення є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов`язків. У разі вчинення цього адміністративного правопорушення щодо військовослужбовця обов`язковим додатковим об`єктом виступають честь та гідність особи.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в активних діях військової службової особи всупереч інтересам військової служби, з перевищенням наданої їй влади та службових повноважень.

Суб`єктивна сторона перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень характеризується виною у формі умислу до діяння та умислом або необережністю до наслідків. Інтелектуальний елемент умислу в цьому випадку полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру своїх дій і передбачення можливості або неминучості настання суспільно небезпечних наслідків. Це означає, що особа, коли вчиняє вказане адміністративне правопорушення, усвідомлює вихід за межі наданих їй повноважень, тобто розуміє, що вчиняє дії, які не входять до її компетенції.

Суб`єктом цього правопорушення є лише військові службові особи, під якими згідно з приміткою до ст. 172-13 КУпАП розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Характер дій військової службової особи при перевищенні влади чи службових повноважень полягає у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції.

Перевищення службових повноважень це дії службової особи, яка не має владних функцій і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функцій за межі своїх повноважень, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих. Явний вихід службової особи за межі наданих їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, явний для всіх, в тому числі і винного, безсумнівний, відвертий.

Як перевищення влади або службових повноважень кваліфікуються: 1) вчинення дій, які є компетенцією вищою службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства, 2) вчинення дій одноособово, тоді як вони могли бути вчинені лише колегіально, 3) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення за відсутності цих умов, 4) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Повноваження, за межі яких виходить службова особа при її перевищенні, повинні бути передбачені відповідними нормативно-правовим актом, законом, декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо.

Зазначена норма є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Адміністративно-господарські функції (обов`язки) це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо. Організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Разом з тим, відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 26.04.2002 № 5, особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.

Однак, складаючи протокол про адміністративне правопорушення, посадова особа, вказавши на грубе порушення вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 та зазначивши ряд статей Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які на його думку порушив ОСОБА_1 , не розкрив зміст порушених норм Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, не вказав, які умисні дії, вчинені правопорушником, мали наслідком заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державі, і чи усвідомлював він протиправність своєї поведінки.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. ст. 251, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення повинен містити повний і конкретний опис обставин вчинення правопорушення, а також відомості, які дають змогу встановити наявність усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, у тому числі об`єкта посягання, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи відсутні дані, які б підтверджували, що зазначені дії ОСОБА_1 носили умисний характер, а також те, що він усвідомлював протиправність своєї поведінки та передбачав настання негативних наслідків.

Суд також констатує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього доказів, ОСОБА_2 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов ВЛК та направлений до військової частини НОМЕР_2 02.05.2026, про що внесені відповідні дані в АІКС «Оберіг» також 02.05.2026. Натомість ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків за вакантною посадою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 04 травня 2026 року, про що вказано в протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджується доданим до протоколу витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 по стройовій частині від 04.05.2026 № 12.

Окрім цього, суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що у фабулі зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначена суть адміністративного правопорушення відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

Враховуючи викладене, оцінюючи додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, протокол про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що по даній справі не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)». Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді.

Оцінюючи зібрані та надані суду докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 174-14 КУпАП, під час розгляду справи судом не знайшла свого підтвердження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення,

Керуючись ч. 2 ст. 172-14, ст. 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд,

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Снятинський районний суд.

Суддя Василь МАРТИНЮК