Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №348/2159/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2159/26

18 серпня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районнй суд Івано-Франківської області

в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовну заяву мотивує тим, що 11.06.2024 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у Надвірнянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів цього ж числа складено відповідний актовий запис №94 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після одруження вона залишила собі дошлюбне прізвище ОСОБА_3 .

В шлюбі з відповідачем дітей у них немає, однак відповідач ОСОБА_2 усиновив двох її неповнолітніх дітей, а саме сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що лише на перших порах на протязі короткого періоду сімейного життя у них були менш-більш нормальні дружні стосунки, однак в подальшому їх подружнє життя не склалося. Причиною розпаду їх сім`ї стало те, що у них з відповідачем з часом стали різні погляди на життя, на сімейні цінності, на ведення господарства, виховання дітей, тощо, в результаті чого між ними стали постійно виникати непорозуміння і конфлікти.

Вказує, що вона намагалася зберегти сім`ю і вплинути на чоловіка з метою знайти консенсус в їх взаємовідносинах, однак з цього нічого не вийшло, їх відносини тільки погіршилися, і вони вже не могли знайти спільну мову при вирішенні навіть самих елементарних побутових питань. В результаті, між ними склалося таке відношення, як нетерпимість один до одного.

В липні 2025 року відповідач ОСОБА_2 виїхав за межі України в Чеську Республіку і з того часу їх подружні відносини остаточно припинилися.

Такі обставини привели до остаточного розпаду нашої сім`ї. Більше того, відповідач зовсім не цікавиться життям усиновлених дітей та не надає в повному обсязі належних коштів на їх утримання.

Враховуючи наведене, вона переконливо вирішила розірвати даний шлюб, який став носити формальний характер. Вони з відповідачем перестали цікавитися один одним як дружина і чоловік, втративши взаємні почуття підтримки, любові та поваги. На даний час вони стали один одному зовсім чужими, а тому вона вважає неможливим перебування в шлюбі з відповідачем, який вичерпав себе як такий і майбутнього в нього немає.

Також вважає, що не доцільно їм надавати термін на примирення, оскільки воно вже неможливе, так як неприязні стосунки між ними тривають вже досить довго.

Наведені обставини змусили її прийняти рішення про звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, оскільки шлюб уже розпався і це відповідає їх з відповідачем інтересам.

Разом з тим зазначає, що спору про місце проживання їх неповнолітніх дітей а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у них немає, оскільки за згодою відповідача вони залишаються проживати з нею. Крім того вказує, що процесуальні витрати по справі вона залишає за собою.

Короткий зміст відзиву на позов:

Від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Андрійків Х.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що ОСОБА_2 повністю визнає позовні вимоги, заявлені позивачем у позовній заяві та не заперечує проти їх задоволення в повному обсязі.

Звертає увагу, що відповідач не заперечує того, що між сторонами дійсно припинено нормальне подружнє спілкування та фактично припинилися сімейні відносини, однак не погоджується з твердженнями, які можуть створювати враження про припинення відповідачем виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей.

Вказує, що відповідач не погоджується з твердженнями позивачки про те, що він ніби-то «зовсім не цікавиться життям синів», усунувся від виконання батьківських обов`язків та не надає належної матеріальної допомоги на їх утримання. Водночас зазначене заперечення стосується саме обставин та їх правової оцінки, викладених позивачем, та не змінює позиції відповідача щодо повного визнання заявлених позовних вимог.

Стверджує, що батько не самоусунувся від участі у житті та забезпеченні дітей. Навпаки, продовжує піклуватися про синів та за можливості надає їм необхідну матеріальну допомогу. Зокрема, відповідач неодноразово здійснював оплату комунальних послуг, пов`язаних із проживанням дітей, тим самим фактично брав участь у забезпеченні їх належних побутових умов. Крім того, відповідач передає дітям посилки, у яких надсилає одяг, продукти харчування та інші необхідні речі.

Вказані обставини прямо спростовують твердження позивачки, про те що відповідач не купує дітям нічого та не бере участі в їх забезпеченні. Саме по собі проживання дітей разом із позивачкою не свідчить про те, що відповідач не бере участі у їхньому житті або не виконує батьківських обов`язків. Виконання батьківських обов`язків може проявлятись не лише у безпосередньому спільному проживанні з дітьми, а й у матеріальному забезпеченні, придбанні необхідних речей, продуктів харчування, оплаті витрат, пов`язаних із забезпеченням дітей.

Також твердження позивачки про, те що відповідач «зовсім не цікавиться життям синів», не підтверджене жодними належними та допустимими доказами. Натомість наявність доказів, що підтверджують оплату комунальних послуг, а також покупок дітям продуктів харчування та речей, свідчить про протилежне.

Відповідач продовжує усвідомлювати свою відповідальність як батька та намагається брати участь у забезпеченні потреб дітей. Тому твердження позивачки про повну відсутність з боку відповідача інтересу до дітей та матеріальної участі у їх утриманні є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Просить прийняти відзив на позовну заяву, долучити його до матеріалів справи і врахувати надані відповідачем заперечення щодо фактичних обставин справи при прийнятті рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу просить задовольнити.

Відповіді на відзив та заперечення до суду не надходило.

Стислий виклад позицій сторін:

Позивач в судове засідання не з`явилась, її представник, адвокат Гураш М.В. подав до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у їх відсутності, зазначивши, що позовні вимоги вони підтримують повністю з підстав, наведених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання також не прибув, представник відповідача, адвокат Андрійків Х.І. подала до суду заяву, в якій просить судове засідання проводити без їх участі, зазначивши, що проти задоволення позовних вимог вони не заперечують.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.07.2026 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що 11.06.2024 року у Надвірнянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що цього ж числа складено відповідний актовий запис № 94. Після реєстрації шлюбу позивач не змінювала свого прізвища на прізвище відповідача, відповідно її прізвище в подальшому значилось як ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.06.2024 (а.с. 7).

В шлюбі з відповідачем дітей у сторін по справі немає. Однак, відповідач ОСОБА_2 усиновив двох неповнолітніх дітей позивача, а саме сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей, в яких зокрема в графі «батько» вказано відповідача - ОСОБА_2 (а.с. 8, 9).

На час розгляду справи між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей.

Судові витрати по справі - відсутні, і відповідно про їх стягнення з відповідача позивач не заявляє.

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу розірвання шлюбу.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач посилається на те, що подружнє життя у них з відповідачем не склалося через несумісність характерів та різних поглядів на сімейне життя, шлюбні відносини між ними припинені, шлюб існує формально, що також не заперечує у відзиві на позов і представник відповідача.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч.2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 с. 110 СК України).

За змістом ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Сторона позивача стверджує, що сім`я припинила своє існування, примирення між сторонами вже неможливе, тобто шлюб розпався і носить лише формальний характер, що відповідачем не спростовано.

Висновки суду:

Вирішуючи спір, судом встановлено, що сторони разом не проживають протягом часу, який оцінюється тривалим, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально та втратив своє значення і не може бути поновлений в зв`язку з категоричним запереченням сторін, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Спір щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей між сторонами відсутній.

Позивачем не заявлялась вимога про відшкодування їй судових витрат, тому судом не вирішувалось питання про розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, ст.ст.24, 56, 104, 105, 110, 112 СК України, керуючись ст.ст.4, 19, 247, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовільнити.

Шлюб, зареєстрований 11 червня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у Надвірнянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 94 - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Міськевич О.Я.