Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №185/6239/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6239/26

1-кп/185/1338/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041370000490 від 01 квітня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. В?язівок, Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, остання судимість:

-08.05.2020 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

-02.12.2020 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ч. 4 ст. 70 КК України вказане покарання поглинуте вироком від 08.05.2020 та остаточно призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

10.10.2024 року звільнений з Криворізької виправної колонії №80 УДО на невідбутий строк 2 роки 6 місяців 21 день на підставі ухвали Дзержинського районного суду м Кривого рогу від 02.10.2024 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 (ВКЗ),

захисника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

потерпілої - ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

Солдат військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_5 за контрактом, проходячи її в розпорядженні командира, в порушення вимог ст.ст. 3, 28, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи неодноразово раніше судимим за корисливі злочини, на шлях виправлення не став. Так, він повторно, з корисливих мотивів, 01 квітня 2026 року о 10 годині 30 хвилин, перебував біля багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 та був обізнаний про те, що в Україні діє воєнний стан. Там же в ОСОБА_5 виник прямий умисел, направлений на відкрите викрадення майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану, введеного на території України, реалізуючи його, перебуваючи біля 5-го під?їзду, побачив раніше не знайому йому ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , підійшовши до потерпілої та запитавши у неї «котрий час» з метою перевірки наявності мобільного телефону, на що ОСОБА_7 дістала з правої кишені належний їй мобільний телефон Poco M5s 6/128 GB Blue, imei 1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 .

Побачивши мобільний телефон у ОСОБА_7 , ОСОБА_5 з метою відкрито заволодіти майном, достовірно знаючи, що його дії помітні та очевидні для останньої, вихопив з рук мобільний телефон Росо M5s 6/128 GB Blue, imei l: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , та діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, тримаючи мобільний телефон побіг за будинок N?46 по вулиці Центральній м. Павлоград.

Далі ОСОБА_5 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, чим спричинив майнової шкоди ОСОБА_7 на суму 3538, 33 гривень.

2. Кримінальний? закон,? що передбачає? відповідальність за діяння,? встановлені судом.

Ознаки встановленого судом діяння відповідають ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.

3.Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, прокурор вважає доведеним те, що обвинувачений вчинив грабіж. Вважає, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів, які доводять пред`явлене обвинувачення для встановлення ? відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, та кваліфікації дій обвинуваченого. Прохав призначити остаточне покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

4.Правова позиція сторони захисту.?

Сторона захисту погодилась з пред`явленим обвинуваченням. ОСОБА_5 показав, що він визнає вину повністю. На поставлені питання показав, що до потерпілої він підійшов, щоб забрати телефон. Спитав, котра година та вихопив його. Далі почав тікати. Телефон продав.

5.Докази надані сторонами провадження.

Потерпіла ОСОБА_7 , показала, що 01 квітня 2026 року о 10.25 год вона перебувала біля під`їзду свого будинку . Підійшов обвинувачений та спитав, яка година. Вона витягла телефон, а він його вихопив та почав тікати.

Досліджено витяг з ЄРДР, відповідно до якого внесено відомості за фактом грабежу та розпочато досудове розслідування.

Висновок експерта від 14 квітня 2026 року, відповідно до якого вартість викраденого телефону на час його викрадення могла складати 3538,33 грн.

Протокол огляду місця події від 01 квітня 2026 року, відповідно до якого оглянуто ділянку місцевості біля під`їзду будинку №46 на вул. Центральна м. Павлограда, де відбулось заволодіння мобільним телефоном.

Протокол впізнання від 02 квітня 2026 року, відповідно до якого потерпіла впізнала обвинуваченого як особу, яка вихопила з рук її мобільний телефон.

Досліджено документацію на мобільний телефон, зокрема чек та коробку. Так, вартість телефону складала 11998 грн., а на коробці зафіксовано ідентифікаційні номери телефону.

Протокол впізнання від 01 квітня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_8 впізнав на фото обвинуваченого, як особу, яка йому на ринку продала телефон.

Протокол огляду від 01 квітня 2026 року, яким оглянуто добровільно наданий телефон ОСОБА_8 , зафіксовано, що це Росо M5s 6/128 GB Blue, imeil: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , який викрадено в потерпілої.

Протокол затримання обвинуваченого від 01 квітня 2026 року, відповідно до якого при затриманні вилучено в нього 500 грн.

Протокол слідчого експерименту від 03 квітня 2026 року, відповідно до якого обвинувачений за участі понятих та слідчого під відеозапис показав, яким чином він і де забрав у потерпілої її телефон шляхом ривка та куди він далі побіг.

Постановою від 01 квітня 2026 року телефон та грошові кошти, вилучені в обвинуваченого, визнано речовими доказами та ухвалою суду на них накладено арешт.

Досліджено відеозапис з камер спостереження, наданий на підстав протоколу про зняття показань технічних засобів, що мають функцію відеозапису, на якому зафіксовано рух обвинуваченого біля будинку 157 на вул. Незалежності о 10.59 годин в м. Павлограді.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 25 липня 2019 року за ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України 70 ч. 1 КК України до 4 років позбавлення волі. 08 травня 2020 року засуджений вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ст. 17 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. 02 грудня 2020 року засуджений Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3 . 70 ч. 4 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Звільнений від відбування покарання УДО на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року на 2 роки. 6 місяців 21 день. За місцем проживання характеризується негативно. За місцем служби характеризується негативно. В той же час, має кілька поранень. Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 22 січня 2026 року на підставі ч. 5 ст. 401 КК України закрито провадження щодо обвинуваченого за ст. 407 ч. 5 КК України, та його звільнено з-під варти в залі суду.

6. Оцінка доказів, мотиви неврахування окремих доказів.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

6.1. Оцінюючи досліджені докази суд робить висновок, що вони є допустимими.

6.2 Щодо достовірності доказів.

Для з`ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації. За цим критерієм суд бере до уваги, що надані для дослідження суду докази отримані стороною обвинувачення у спосіб, передбачений КПК України, та при їх досліджені в судовому засіданні не отримано даних, які би вказували на недостовірність досліджених доказів.

6.3 Щодо належності доказів.

Докази, зазначені в розділі 5, є належними.

6.4 Щодо критерію достатності зібраних доказів, то за наявності наявних доказів, попередньо перевірених на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, у суду не лишається сумніву у тому, що обвинувачений є тією особою, яка вчинила інкриміновані дії.

7. Мотиви визнання обвинувачення обґрунтованим та мотиви не доведення певних обставин.

Так, потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердила, що 01 квітня 2026 року біля під`їзду будинку № 46 по вул. Центральній у м. Павлограді до неї підійшов обвинувачений, запитав котра година, після чого, коли вона дістала мобільний телефон, вихопив його з її руки та втік.

Показання потерпілої узгоджуються з протоколом її впізнання від 02 квітня 2026 року, відповідно до якого вона впізнала ОСОБА_5 як особу, яка вихопила у неї телефон.

Факт заволодіння саме її телефоном підтверджується документацією на телефон, його ідентифікаційними номерами, протоколом огляду телефону, наданого ОСОБА_8 , а також протоколом його впізнання, відповідно до якого ОСОБА_8 впізнав обвинуваченого як особу, яка продала йому цей телефон.

Вказані докази узгоджуються і з показаннями самого ОСОБА_5 , який вину визнав повністю та пояснив, що підійшов до потерпілої, запитав котра година, після чого вихопив у неї телефон та втік, а в подальшому продав його.

Крім того, обставини вчинення кримінального правопорушення підтверджуються протоколом слідчого експерименту від 03 квітня 2026 року, під час якого обвинувачений показав, яким саме способом він заволодів телефоном потерпілої та куди після цього побіг.

Вартість викраденого телефону підтверджується висновком експерта від 14 квітня 2026 року та становить 3538,33 грн.

Суд вважає доведеним, що заволодіння телефоном було саме відкритим, оскільки обвинувачений вихопив його безпосередньо з рук потерпілої, усвідомлюючи, що вона бачить його дії. Після цього він втік з місця події та в подальшому розпорядився викраденим телефоном на власний розсуд.

Про наявність у обвинуваченого прямого умислу на заволодіння чужим майном свідчать його послідовні дії: він підійшов до потерпілої, запитав час, дочекався, коли вона дістане телефон, після чого вихопив його та втік.

Кваліфікуюча ознака повторності підтверджується дослідженими судом вироками щодо ОСОБА_5 , якими його раніше було засуджено, зокрема, за корисливі кримінальні правопорушення, передбачені ст. 185 та ст. 186 КК України.

Також судом встановлено, що кримінальне правопорушення вчинено 01 квітня 2026 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні, про що обвинувачений був обізнаний.

Таким чином, досліджені судом докази є взаємопов`язаними та узгоджуються між собою, а тому суд не має підстав ставити під сумнів їх достовірність. Будь-яких доказів, які б спростовували винуватість обвинуваченого або давали підстави для іншої кваліфікації його дій, судом не встановлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, доведена поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України.

8. Мотиви призначення покарання.

Призначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд керується ст. 65 КК України і враховує, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, за яке передбачене найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років.

Суд враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Є військовослужбовцем, але в той же час характеризується за місцем служби негативно. Звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України за ч. 5 ст. 407 КК України та невдовзі після звільнення вчинив новий злочин проти власності.

У якості пом`якшувальних обставин суд враховує визнання вини, активне сприяння встановленню істини на досудовому розслідуванні і в суді.

Обтяжуючих обставини вчинення злочину стосовно особи похилого віку, адже потерпіла 1953 року народження, тобто є особою пенсійного віку. Рецидив злочинів відсутній, бо обвинуваченому інкриміновано ознаку «повторність», яка в даному провадженні є тотожною рецидиву.

Враховуючи викладене, зокрема, позицію сторони обвинувачення, пом`якшуючі обставини, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, йому необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі.

Підстав застосовувати ст. 69 КК України, суд не вбачає з врахуванням стійких антисоціальних установок обвинуваченого (наявні судимості) , та поведінки після звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 407 ч. 5 КК України і наявністю обтяжуючої обставини.

Тому суд вважає, що з врахуванням принципу справедливого покарання, та співрозмірності покарання до вчиненого, покарання необхідно призначити у вигляді семи років позбавлення волі.

Вказаний злочин вчинено в період невідбутого покарання за попереднім вироком.

Таким чином, необхідно призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуте покарання за попереднім вироком від 02 грудня 2020 року в розмірі одного місяця. Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та досягнення самої мети покарання згідно зі ст. 50 КК України.

До набрання вироком законної сили обвинуваченому слід залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін, оскільки існує ризик того, що під загрозою призначеного покарання останній може ухилитись від суду.

Арешт, накладений на речові докази, слід скасувати в тій частині, яка необхідна для їх повернення потерпілій.

Долю речових доказів вирішити за правилами ст. 100 КПК України.

Судові витрати складають 2228,50 грн., які під час досудового розслідування були затрачені на проведення судово-товарознавчої експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, та призначити покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року, в розмірі одного місяця позбавлення волі та за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_5 призначити у вигляді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_5 до набрання вироком чинності залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

В строк покарання зарахувати попереднє ув`язнення ОСОБА_5 з 01 квітня 2026 року з розрахунку день за день, і таким чином строк покарання рахувати з 01 квітня 2026 року.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави 2228,50 грн. судових витрат за проведення судової експертизи.

Речовий доказ: мобільний телефон Росо M5s 6/128 GB Blue, imeil: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , який перебуває в камері зберігання речових доказів Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, повернути потерпілій ОСОБА_9 .

Грошові кошти в сумі 500 грн., які отримані ОСОБА_5 внаслідок продажу викраденого телефону - конфіскувати в дохід держави.

Скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 03 квітня 2026 року, а саме на мобільний телефон Росо M5s 6/128 GB Blue, imeil: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , з метою повернення його потерпілій ОСОБА_7 . В іншій частині арешт залишити без змін.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд, протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а для осіб які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1