Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №205/8669/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/8669/26

Номер провадження1-кп/205/971/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023080100000971 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62023080100000971 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, малолітніх, неповнолітніх, недієздатних, непрацездатних осіб не маючий, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, раніше судимий:

-22.12.2021 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.125 КК України до штрафу 680 грн., штраф сплачений,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

в режимі відеоконференції захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи, за наступних обставин.

У невстановлений час та місці у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на заподіяння раніше знайомому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тяжких тілесних ушкоджень.

Так, 02 травня 2026 року, о 17 год. 23 хв. ОСОБА_3 , якому достеменно було відомо місце проживання ОСОБА_6 , на велосипеді, прибув за адресою: АДРЕСА_2 , до місця проживання ОСОБА_6 , де безперешкодно зайшов на територію вищевказаного домоволодіння, достеменно знаючи, що в той час ОСОБА_6 знаходиться вдома, де на ґрунті раніше виниклого конфлікту ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та почав наносити йому множинні удари руками, в область тулуба ОСОБА_6 .

В результаті протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_6 заподіяно тілесне ушкодження, у вигляді закритої травми черев з розривом селезінки в середній третині по вісцеральній поверхні з явищами внутрішньочеревної кровотечі.

Таким чином, стороною обвинувачення умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро покаявся та погодився надати показання щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, не оспорював факту нанесення ним ударів та спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, однак заперечував лише зазначений в обвинувальному акті спосіб нанесення ударів по тулубу потерпілого ногами, стверджуючи, що удари наносив виключно руками. Так, обвинувачений пояснив, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи в статусі особи, яка самовільно залишила військову частину, 02 травня 2026 року, приблизно о 17 год. 20 хв. на велосипеді прибув за адресою: АДРЕСА_2 , до місця проживання раніше знайомого ОСОБА_6 , з яким у нього був конфлікт, де безперешкодно зайшов на територію вищевказаного домоволодіння та побачивши ОСОБА_6 , підійшов до нього та почав наносити йому множинні удари руками в область його тулуба, після, заспокоївшись, покинув місце вчинення кримінального правопорушення. Обвинувачений пояснив, що перед потерпілим він вибачився, розкаюється, буде вживати заходи для відшкодування потерпілому моральної шкоди.

З урахуванням позиції думок учасників судового провадження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав вину, не оспорював інші фактичні обставини кримінального провадження, суд, з`ясувавши правильність розуміння ними змісту цих обставин, переконавшись у добровільності їх позицій та роз`яснивши передбачені ч.3 ст.349 КПК України наслідки такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним дослідження всіх доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні ним інкримінованого стороною обвинувачення кримінального правопорушення, та відповідно до положень ст.349 КПК України обмежився лише дослідженням тих доказів, які сторони визнали за необхідне дослідити, а також матеріали, які характеризують особу обвинуваченого.

Так, з метою перевірки обставин щодо способу нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, в судовому засіданні дослідженні наступні докази.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 02 травня 2026 року, приблизно о 17 год. 20 хв. раніше знайомий йому ОСОБА_3 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де він проживає, зайшов на територію його домоволодіння, та на ґрунті раніше виниклого конфлікту, висловивши два слова, підійшов до нього та вдарив по обличчю, а після почав наносити йому множинні удари руками в область тулуба. Потерпілий пояснив, що він після перших ударів спіткнувся та впав на коліна, після чого обвинувачений продовжив наносити йому удари руками в область тулубу. Через короткий час ОСОБА_3 зупинився та покинув його домоволодіння. Потерпілий пояснив, що після побиття його мати викликала швидку допомогу, але ж він спочатку відмовився від госпіталізації, а через приблизно 6 годин йому стало зле, а тому мати викликала повторно швидку допомогу і його вже госпіталізували до лікарні. Потерпілий пояснив, що обвинувачений вибачився перед ним, просив призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Крім цього, в судовому засіданні дослідженні письмові докази:

-постанова про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 04.05.2026 року, згідно якої оптичний носій, на якому мається один відеофайл – відеозапис з камери відеоспостереження, що розташована на будинку АДРЕСА_3 - визнано речовим доказом;

- висновок судово-медичної експертизи №2209е/851 від 24.06.2026 року, згідно якої у ОСОБА_6 встановлено тілесне ушкодження у вигляді закритої травми черева з розривом селезінки в середній третині по вісцеральній поверхні з явищами внутрішньочеревної кровотечі, яке не відображає на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким було нанесено, можливо лише вказати, що воно спричинено від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область черева, яким могла бути і рука, нога або інші предмети з аналогічними травмуючи ми властивостями. Враховуючи характер та локалізацію встановленого у нього тілесного ушкодження, дані медичної документації, можливо вказати, що воно отримано незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КНП «КЛШМД» ДМР», тобто і в термін вказаний у медичній документації та слідчим у постанові. Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що воно могло бути спричинено і від 1-ї механічної дії. Враховуючи тяжкість отриманої травми, не є характерним спричинення його власною рукою. За своїм характером встановлене у нього тілесне ушкодження відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3.-л,о «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Враховуючи характер та локалізацію встановленого у нього тілесного ушкодження, можливо вказати, що воно є не характерним для спричинення при падінні з висоти власного зросту.

Водночас, суд не знаходить достатніх підстав вважати доведеним зазначене в обвинувальному акті твердження про нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 множинні удари в тому числі і ногами.

Так, обвинувачений в судовому засіданні пояснив, що завдавав потерпілому удари лише руками, що узгоджується з показами потерпілого, який також зазначив про нанесення йому обвинуваченим ударів в область тулуба руками та не підтвердив нанесення ударів ногами.

Висновок судово-медичної експертизи №2209е/851 від 24.06.2026 року, згідно з яким виявлені у потерпілого тілесні ушкодження спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область черева, яким могла бути і рука, нога або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями, свідчить лише про можливість такого механізму їх спричинення та не підтверджує фактичного нанесення обвинуваченим ударів ногами.

А тому, покази, надані в судовому засіданні обвинуваченим, потерпілим цілком узгоджуються з судово-медичним висновком №2209е/851 від 24.06.2026 року, суперечностей не встановлено.

Відтак, твердження сторони обвинувачення про нанесення ОСОБА_3 множинних ударів ногами не підтверджено сукупністю досліджених судом доказів, а тому підлягає виключенню з обсягу обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Отже, зазначені докази не містять суперечностей, узгоджуються між собою та дозволяють об`єктивно встановити обставини кримінального провадження.

Оцінюючи докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що з урахуванням визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , вони є достатніми для доведення поза розумним сумнівом його вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та ухвалення обвинувального вироку.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його умисні дії, які виразилися у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, правильно кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає його повне визнання своєї вини та щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, данні про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення кримінального проступку, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, на особливий період, висловив намір продовжити військову службу, під час несення військової служби за службовою характеристикою характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, встановлені судом обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

З врахуванням особи винного і наявності обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, беручи до уваги, що ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю визнав вину, щиро покаявся, суду пояснив, що зробив висновки для себе, а також, беручі до уваги думку прокурора, потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, суд прийшов до переконання, що обвинувачений може бути перевихований без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим, вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі у межах установленої санкцією статті обвинувачення. В порядку передбаченому ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 доцільно звільнити від відбування покарань у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк із покладенням на нього обов`язків передбачених ст.76 КК України, оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який діяв з 20.05.2026 року по 17.07.2026 року, згідно ухвали Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17.07.2026 року обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасований, останній був звільнений з-під варти в залі суду та цією ж ухвалою обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Крім того, встановлено, що 22.12.2021 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу 680 грн. Згідно повідомлення начальника Новокодацького районного відділу ДУ «Центр пробації», ОСОБА_3 знятий з обліку 13.08.2026 року у зв`язку зі сплатою призначеного судом штрафу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні витрати на залучення експерта відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Згідно ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 , періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків, обраний на підставі ухвали Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17.07.2026 року.

Речові докази:

оптичний носій, на якому мається один відео файл – відеозапис з камери відеоспостереження, що розташована на будинку АДРЕСА_3 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження – продовжити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Суддя: ОСОБА_1