Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №202/10766/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 28 липня 2026 р.

Справа: №202/10766/25

Суддя: Бойко О. М.

Справа № 202/10766/25

Провадження № 2/175/4320/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 липня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді – Бойко О.М.

із секретарем судового засідання – Грицай К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування,–

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В листопаді 2025 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування надійшла до Індустріального районного суду м. Дніпра.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 листопада 2025 року, матеріали позовної заяви, були надіслані за підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

01 грудня 2025 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування

Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року дану справу прийнято до розгляду судді Бойка О.М.

В позовних вимогах позивачі просить суд:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, а саме на будинок за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 51,6 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м., що належав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки ОСОБА_4 , про що Березанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинено актовий запис №134, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08 травня 2023.

При житті батько позивачки ОСОБА_4 заповіту не складав, розпорядження щодо спадкового майна не давав.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 68,89 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м.4; земельна ділянка площею 0.08 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 1412947700:00:005:0812.

Після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 спадкоємцями за законом є позивачка по справі - його дочка ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 , які залучені відповідачами по даній справі.

З заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер до Березанської державної нотаріальної контори звернулась позивачка по справі ОСОБА_1 .. Відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали нотаріуси заяви про відмову від своїх часток у спадщині на користь позивачки.

Нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори Тищенко Н.В. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - спадкова справа: номер у спадковому реєстрі: 71349870, номер у нотаріуса: 160/2023.

Позивачка ОСОБА_1 отримала 09.05.2025 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво про право на спадщину за законом складається з земельної ділянки площею 0,0800га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 1412947700:00:005:0812.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, належний померлому батьку ОСОБА_4 , позивачка не змогла по причині відсутності правовстановлюючих документів.

Державний нотаріус Березанської державної нотаріальної контори Тищенко Н.В. видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила у видачі позивачці ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 по причині відсутності правовстановлюючого документу на жилий будинок.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що прийняла спадщину, так як протягом шести місяців з часу відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини нотаріусу. Відповідачі: дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини на користь позивачки.

Тому позивачка вважає, що має право успадкувати по закону майна, належне батьку ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

У судове засідання позивач не з`явилась. Про час та місце була належним чином повідомлена. Надала заяву в якій просила справу слухати за її відсутності та підтримали позовні вимоги.

Відповідачі у судовому засіданні не з`явились. Про час та місце були належним чином повідомлені. Клопотань не надавали.

На підставі ст. 280 ЦПК України за згодою представника позивача суд розглядає справу в заочному порядку.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом фактично встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки ОСОБА_4 , про що Березанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинено актовий запис №134, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08 травня 2023.

При житті батько позивачки ОСОБА_4 заповіту не складав, розпорядження щодо спадкового майна не давав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 4.12 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року,зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за №282/20595 зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Згідно п. 4.18 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружися, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.І ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків. Відтак, ст.ст. 1261-1265 ЦК України визначають черговість спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в наслідок його смерті.

Згідно ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

З заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до Березанської державної нотаріальної контори звернулась позивачка по справі ОСОБА_1 . Відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали нотаріуси заяви про відмову від своїх часток у спадщині на користь позивачки. І нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори Тищенко Н.В. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - спадкова справа : номер у спадковому реєстрі: 71349870, номер у нотаріуса: 160/2023.

Однак нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказаний спадковий житловий будинок, що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що нотаріусом Березанської держаної нотаріальної контори Тищенко Н.В. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.02.2024 року, яка в оригіналі додається до даної позовної заяви.

Згідно дозволу № 917 на виконання робіт по будівництву управління головного архітектора м. Краматорська дозволило ОСОБА_4 проводити будівельні роботи по будівництву житлового будинку з надвірними будівлями на присадибній ділянці в АДРЕСА_2 на підставі рішення виконкому Краматорської міськради від 23.11.1977 року.

Відповідно до рішення від 14.09.1982 року № 12 Виконавчого комітету Ясногорської селищної ради народних депутатів прийняв рішення, згідно якого домоволодіння побудовано самовільно ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 узаконити, а саме житловий будинок та літню кухню та архітектору м. Краматорська оформити документи на домоволодіння ОСОБА_4 .

Але правовстановлюючі документи на вказаний спадковий будинок за адресою: АДРЕСА_2 відсутні і поновити їх немає можливості.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 позивач по справі ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої записаний ОСОБА_4 , а матір`ю записана ОСОБА_2 , копія свідоцтва про народження додається до позову.

20.09.2011 позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 , який було зареєстровано за актовим записом № 703 відділом реєстрації актів громадянського стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області і змінила прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28.03.2014 шлюб між сторонами було розірвано.

27.01.2023 позивач уклала шлюб з ОСОБА_9 , який було зареєстровано за актовим записом № 08 Березанським відділом реєстрації актів цивільного стану у Броварськлму райлні Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) і змінила прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_10 ».

Відповідно до вимог ст.68 Закону України «Про нотаріат» та п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5. свідоцтво про право на спадщину не може бути видано у разі відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року було витребувано у Березанської державної нотаріальної контори (07541, Київська область, м. Березань, вул. Небесної Сотні, буд. 16) спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер у нотаріуса 160/2023, номер у спадковому реєстрі 71349870 за її наявністю станом на 11.03.2026 року.

31 березня 2026 року до суду надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , з якої вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер до Березанської державної нотаріальної контори звернулась позивачка по справі ОСОБА_1 .. Відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали нотаріуси заяви про відмову від своїх часток у спадщині на користь позивачки.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.328 ЦК України вбачається, що право власності набувається на підставах , що не заборонені законом , зокрема із правочинів.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами. Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позивачка ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом набула право власності на вказане спадкове майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Правовстановлюючі документи на спадкове майно відсутні, а тому це перешкоджає видачі свідоцтва про право власності на спадщину.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен

забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування – задовольнити.

Судові витрати за клопотанням позивача залишити за нею.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua