Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №486/1359/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/1359/26

Провадження № 3-зв/467/2/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 року с-ще Арбузинка

Суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Догарєва І.О. розглянула заяву судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Далматової Г.А. про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП

в с т а н о в и в :

17.08.2026 року до Арбузинського районного суду Миколаївської області від Миколаївського апеляційного суду надійшли матеріали заяви судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Далматової Г.А. про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

В обґрунтування заяви про самовідвід суддя Далматова Г.А. зазначила, що 29.07.2026 року з ТУ ДСА в Миколаївській області надійшов лист про те, що у Південноукраїнському міському суді Миколаївської області роботи з поточного ремонту електромереж у приміщенні суду виконувало ТОВ «ППБ БУДІВЕЛЬНИК», керівником якого є директор Ільченко Андрій Анатолійович. Посилаючись на положення ч. 1 ст. 76 КПК України, за якими суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості, з метою уникнення сумнівів у неупередженості судді з точки зору стороннього спостерігача, суддя Далматова Г.А. заявила собі самовідвід.

Вивчивши матеріали заяви про самовідвід суддя приходить висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід (самовідвід) судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід. Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня 1993 року міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в спірних питаннях, або які не врегульовані національним законодавством, суди застосовують міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення № 34 від 08 червня 2017 року роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Отже, суддя вважає за необхідне при вирішенні питання щодо заявленого відводу, застосувати норми КПК України, які регулюють вирішення відводів та самовідводів у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, зокрема, за наявності підстав, передбачених ст. 75, 76 КК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами особами, які беруть участь у справі, може бути заявлено відвід судді.

Так, положеннями ст. 75, 76 КПК України визначено підстави відводу щодо слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Принцип неупередженості відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів передбачає: неупередженість судді є необхідною умовою для належного виконання ним або нею своїх обов`язків. Вона виявляється не лише у змісті рішення, але й в процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Пункт 2.5 вищезазначених принципів вказує на те, що суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього або неї не є можливим винесення неупередженого рішення у справі, або в тому випадку, коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про самовідвід, повинні бути доведеними. Самовідвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Європейський суд у справі «Веттштайн проти Швейцарії» вказав, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Конфлікт інтересів у судовій сфері визначається як ситуація, за якої приватний інтерес судді (матеріальний, професійний або особистий) вступає у суперечність з його публічним обов`язком щодо об`єктивного та неупередженого розгляду справи.

Конфлікт інтересів у Бангалорських принципах поведінки суддів та Кодексі суддівської етики розкривається як комплексне етичне явище, що безпосередньо пов`язане з гарантіями незалежності та неупередженості правосуддя. Обидва документи виходять із презумпції, що для збереження довіри до суду суддя повинен уникати не лише реального впливу приватних інтересів на здійснення правосуддя, а й самої видимості такого впливу.

У світлі Бангалорських принципів поведінки суддів конфлікт інтересів розглядається як суперечність між професійною безсторонністю судді та його приватною сферою (матеріальною, соціальною чи родинною). Концепція ґрунтується на стратегії випередження, яка передбачає обов`язок судді усунути будь-які обставини, що можуть бути інтерпретовані суспільством як ознака небезсторонності (пункти 2.5, 4.3 Бангалорських принципів). Таким чином, пріоритетом є не лише відсутність фактичного впливу, а й усунення самої видимості упередженості задля збереження авторитету правосуддя.

Кодекс суддівської етики впроваджує і розвиває концепцію, передбачену в Бангалорських принципах поведінки суддів, пов`язуючи конфлікт інтересів насамперед із принципом неупередженості та належної поведінки судді в процесі здійснення правосуддя. У цьому аспекті конфлікт інтересів розкривається через заборону ситуацій, коли особисті стосунки або інші позапроцесуальні зв`язки судді з учасниками процесу можуть викликати обґрунтовані припущення або створити видимість упередженого ставлення чи надання переваги комусь із учасників (статті 2, 14 Кодексу).

Крім того, Рада суддів України в своїх рішеннях послідовно виходить з того, що самі по собі тривалі робочі стосунки в одному органі, спільна участь у колегіальних органах, професійних чи наукових заходах, а також співпраця у викладацькій діяльності не утворюють автоматичної підстави для відводу або самовідводу. Такі обставини набувають юридичного значення лише за умови доведення існування тісних особистих, родинних чи інших зв`язків, які об`єктивно здатні сформувати обґрунтований сумнів у неупередженості судді (рішення Ради суддів України від 11 вересня 2017 року «Про роз`яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів», від 30 травня 2024 року «Щодо конфлікту інтересів у діяльності членів ВККСУ»).

Як вбачається зі змісту заяви про самовідвід, обставиною яка викликає сумніви у її неупередженості суддею Далматовою Г.А. зазначено те, що ремонт електромереж у приміщенні Південноукраїнського міського суду Миколаївської області виконувало ТОВ «ППБ БУДІВЕЛЬНИК», керівником якого є директор ОСОБА_1 , тобто особа, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Зазначена обставина підтверджена повідомленням ТУ ДСА в Миколаївській області від 29.07.2026 року №6/2-1478/26, де крім іншого вказано, що роботи виконувались відповідно до договору підряду від 22.12.2025 року №155/25.

Водночас матеріали справи не містять відомостей, що Південноукраїнський міський суд Миколаївської області, або суддя Далматова Г.А. особисто є сторонами вказаного договору підряду.

Згідно п.1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 року №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України (ДСА України) є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до положень п. 2, 7, 11 ст. 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, готує бюджетний запит, взаємодіє з відповідними органами та установами, в тому числі інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів.

За змістом п.3 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 10.05.2023 року №229 організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних є основним завданням територіального управління. Організаційне забезпечення становлять, зокрема, заходи матеріально-технічного та організаційно-технічного характеру.

Згідно пп.9 п.4 цього положення Територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює фінансове забезпечення капітального ремонту, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації тощо) приміщень судів, їх технічне оснащення та укладає відповідні договори.

Таким чином, організація та фінансове забезпечення ремонтних робіт у приміщенні суду, взаємодія з підрядником, укладення відповідних договорів є функцією Державної судової адміністрації України та її територіальних підрозділів, а не суддів чи голови відповідного суду.

Виходячи з викладеного, суд зробив висновок, що ОСОБА_1 , як директор юридичної особи, яка виконувала роботи з поточного ремонту електромереж у приміщенні Південноукраїнського міського суду Миколаївської області не є ані підпорядкованим , ані підзвітним судді Далматовій Г.А., а стосунки, що розглядаються, не мають такої природи та ступеня, які б свідчили про те, що суд не є безстороннім.

Відомостей про існування між суддею та особою, що притягується до адміністративної відповідальності, тісних особистих, родинних чи інших зв`язків, які об`єктивно здатні сформувати обґрунтований сумнів у неупередженості судді матеріали справи не містять.

На підставі викладеного суддя вважає, що вказані суддею Далматовою Г.А. в заяві про самовідвід обставини не є такими, що викликають обґрунтований сумнів в її неупередженості, а відтак у задоволенні її заяви про самовідвід слід відмовити.

Керуючись ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, ст. 7, 284 КУпАП, суддя

у х в а л и в :

У задоволенні заяви судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області Далматової Г.А. про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Догарєва