Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №712/13705/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1480/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/13705/25 Категорія: 304090000 Пироженко В.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді секретар Новіков О. М., Сіренко Ю.В. Широкова Г.К.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Коловської А. В. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.04.2026 (повний текст складено 22.04.2026, суддя в суді першої інстанції Пироженко В. Д.) у цивільній справі за позовом АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 5005855911 від 27.01.2022 у сумі 97 155,14 грн (по тілу кредиту 40 564,44 грн; по річних процентах 14 253,61 грн; по щомісячних процентах 42 337,09 грн) та судові витрати, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконала належним чином свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у неї перед банком утворилася заборгованість, про стягнення якої порушено питання в даній справі.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.04.2026 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № 5005855911 від 27.01.2022 у сумі 82 901,53 грн та понесені судові витрати в сумі 2 067 грн, а у задоволенні решти вимог (річні проценти в сумі 14 253,61 грн) – відмовлено, з посиланням на те, що позичальник за укладеним договором має не виконані зобов`язання по поверненню отриманих кредитних коштів та нарахованих відсотків. Водночас суд першої інстанції відхилив позовні вимоги про стягнення річних відсотків, вважаючи їх формою відповідальності позичальника за невиконання своїх грошових зобов`язань згідно ст. 625 ЦК України, яка під час воєнного стану заборонена згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Представником позивача подано 18.05.2026 на вказане рішення суду першої інстанції в частині відхилених позовних вимог про стягнення заборгованості по річним відсоткам за кредитом апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати у зазначеній частині та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вказано на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив річні проценти та проценти за ст. 625 ЦК України, адже жодних санкцій до позичальника не застосовували.

Зокрема, в розрахунку заборгованості у лівій колонці є періоди нарахування (помісячно та з вказаними датами) як заборгованості за тілом кредиту так і відсотків, відображено надходження погашень від позичальника.

До позовної заяви надана виписка по рахунках відповідача, що обґрунтовує позовні вимоги.

За відповідними правовими висновками ВС, укладення кредитного договору та його зміст належним чином підтверджується наявними у справі доказами.

Отже суд першої інстанції у даному випадку неналежним чином дослідив надані позивачем у підтвердження заявлених вимог докази.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Євтушенко М.П. просив суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

При цьому, колегія суддів приходить до висновку про залишення клопотання представника відповідача адвоката Євтушенка М.П. до суду апеляційної інстанції про витребування доказів по справі без задоволення згідно до вимог ч.1 ст.84, ч.3 ст.367 ЦПК України, оскільки заявник не надав суду докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, хоча приймав безпосередню участь при розгляді справі в суді першої інстанції, однак з таким клопотанням не звертався у строки, визначені цивільно- процесуальним законом.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ураховуючи доводи апеляційної скарги позивача, предметом апеляційного перегляду у цій справі є висновки суду першої інстанції щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за річними відсотками у сумі 14 253,61 грн, а в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, відповідно, не переглядається.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 27.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником, укладено кредитний договір № 5005855911.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених кредитним договором.

Згідно п.3.3 кредитного договору всі інші умови договору викладені в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті «ТОВ «ФК ЦФР» в редакції від 30.08.2021.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору позичальнику надано кредитні кошти в сумі 40 564 гривень, строк кредитування 36 місяців; річні проценти 11,99% від суми боргу за договором кредиту; щомісячні проценти 2,99% від суми кредиту.

Кредит надається безготівковим шляхом протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору.

Відповідно до п.5.1 Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК ЦФР» та п.1.3 кредитного договору позичальник зобов`язується щомісячно повертати частину кредиту та сплачувати щомісячні і річні проценти.

28.01.2022 права вимоги за вказаним вище кредитним договором відступлені позивачу АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021.

Відповідно до умов договору та витягу з реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги, позивач є новим кредитором щодо відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5005855911 від 27.01.2022.

Згідно розрахунку заборгованості АТ «ТАСКОМБАНК» по кредитному договору № 5005855911, станом на 01.05.2025 заборгованість становить 91 155,14 грн з яких: заборгованість по тілу кредиту 40 564,44 грн; заборгованість по річним процентам 14 253,61 грн; заборгованість по щомісячним процентам 42 337,09 грн.

Аргументуючи про наявність непогашеної кредитної заборгованості, банком було пред`явлено позовні вимоги у даній справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, факт надання кредиту та його умови сторони справи також під сумнів не ставлять.

З цих підстав суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість позовних вимог у справі щодо стягнення боргу за тілом кредиту та щомісячними відсотками, що під час апеляційного перегляду справи учасниками судового розгляду не заперечується та не спростовується.

Предметом апеляційного перегляду є вирішення судом позовних вимог про стягнення боргу за річними відсотками у сумі 14 253,61 грн, які суд першої інстанції відхилив як такі, що нараховані позичальнику як відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов`язань.

Так відповідно до приписів статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі правові висновки містяться, зокрема, у постанові ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16.

Водночас за приписами п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що річні відсотки по кредитному договору, за якими заявлено вимоги про стягнення заборгованості у цій справі, є мірою відповідальності за приписами ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки суду першої інстанції ставляться під сумнів у поданій представником позивача апеляційній скарзі.

Апеляційний суд враховує, що з аналізу змісту пункту 1.2 кредитного договору № 5005855911 від 27.01.2022 слідує, що за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору щомісячні проценти у розмірі 2,99 відсоткових пункти від суми кредиту та річні проценти у розмірі 11,99 відсоткових пункти від суми боргу за кредитом згідно графіку платежів.

У свою чергу у пункті 1.3 кредитного договору № 5005855911 від 27.01.2022 вказано детальний графік платежів до якого включено як щомісячні проценти так і окремо річні проценти.

Слід зауважити, що сторони кредитного договору у графіку платежів чітко та однозначно зазначили, що як місячні проценти так і річні проценти нараховуються за користування кредитом.

Отже, за змістом пунктів 1.2 та 1.3 кредитного договору № 5005855911 від 27.01.2022 щодо сплати річних процентів та приписів ч.1 ст.1054, ст.10561 ЦК України, що регламентують зміст кредитних правовідносин стосовно зобов`язання позичальника за користування кредитними коштами сплачувати на користь кредитора відсотки, слід дійти висновку, що у даному випадку погоджені сторонами річні відсотки є платою за правомірне користування кредитом, а не мірою відповідальності за прострочення боржником виконання грошових зобов`язань (неправомірне користування кредитними коштами), як помилково вказав суд першої інстанції.

Апеляційний суд враховує, що у вказаних вище пунктах кредитного договору № 5005855911 від 27.01.2022 його сторони визначили відсотки річних як плату за користування кредитними коштами, яка включена до погодженого графіку погашення кредиту, а не як міру відповідальності за порушення строків виконання грошових зобов`язань, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Отже до такої заборгованості приписи п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовані бути не можуть, що свідчить про помилковість відповідних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині вирішення відповідних позовних вимог про стягнення річних відсотків.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги банку про стягнення з відповідача боргу за річними процентами в сумі 14 253,61 грн є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.04.2026 у даній справі слід скасувати в оскаржуваній частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за річними відсотками у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат, ухваливши постанову про задоволення зазначених позовних вимог, в решті вимог рішення суду не оскаржувалося.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог у справі з відповідача на користь позивача слід стягнути 6056 грн судового збору, сплаченого позивачем за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.04.2026 у даній цивільній справі – скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за річними відсоткамита в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за річними відсотками – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» кредитну заборгованість за договором № 5005855911 від 27.01.2022 по річних відсотках у сумі 14 253,61 грн та 6056 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 18.08. 2026.

Суддя-доповідач

Судді