Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №295/12998/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/12998/24 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/12998/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Сидорчука Михайла Володимировича

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А.

у с т а н о в и в:

У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором №1195-6600 від 26.04.2023 у розмірі 72 900,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 15000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 57 900,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 26.04.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс»та відповідачем за допомогою Веб-сайту (creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № №1195-6600.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідачка свої зобов`язання по договору не виконала, не повернула своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з цим виникла заборгованість.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1195-6600 від 26.04.2023 в розмірі 72 900,00 грн, та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Сидорчук М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не підтверджено перерахування коштів відповідачу через систему послуг LigPay належними та допустимими доказами.

Звертає увагу на те, що позивачем в якості доказу перерахування коштів надано довідку, складену ним про нібито перерахування коштів. Проте, вказана довідка не є фінансовим чи банківським документом, визначеним Законом України «Про платіжні послуги» №1591-ІХ від 30.06.2021, тобто вона не може бути розцінена як належний та допустимий доказ здійснення безготівкового чи готівкового перерахування коштів.

Крім того у довідці не зазначено отримувача коштів, а вказано лише номер платежу, канал, дата видачі, сума, номер договору, неповний (зашифрований) номер картки.

Відповідачка ОСОБА_1 стверджує, що вказаний номер картки ніколи не належав і не належить їй. Натомість, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано доказів того, що банківська картка належить відповідачу, позивачем не деталізовано дані про платіж, а саме не вказано ПІБ отримувача, номер банківської картки є зашифрованим. Вважає, що у суду не було доказів того, що вказана банківська картка належить саме відповідачу ОСОБА_1 та що саме на її банківський рахунок було перераховано кошти.

Разом з тим, позивачем до позову додано ряд копій письмових доказів, однак в порушення ст. 95 ЦПК України, вони не підтверджені його підписом.

На переконання скаржника, суд мав визначити копії вказаних документів недостовірними та недопустимими доказами та не брати їх до уваги при ухваленні рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

На обґрунтування відзиву зазначає, що кредитний договір укладено саме відповідачем, що підтверджується проходженням ним ідентифікації та верифікації через державну систему BankID НБУ. Посилання відповідача на відсутність факту укладення договору є безпідставним і спростовується наявними доказами.

Звертає увагу, що кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами Кредитного договору і Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.

Вважає, що довідка АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay та Довідка про перерахування суми кредиту № 1195-6600 від 26.04.2023 є достовірними і належними доказами перерахування відповідачу коштів у сумі 15 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.08.2026, є дата складення повного судового рішення 18.08.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, що здійснює діяльність з інших видів кредитування, отримало Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи № 2565 від 01.08.2013, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

26.04.2023 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1836 підписала паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови видачі кредиту, інформацію про реальну відсоткову ставку, порядок повернення кредиту, тощо (а.с. 18).

26.04.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1195-6600 (а.с. 21 – 26).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15 000,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 21 день; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом не буде перевищувати 150 000,00 грн.

Договір про відкриття кредитної лінії №1195-6600 від 26.04.2023 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1836.

26.04.2023 за допомогою системи LigPay на виконання договору № 1195-6600 від 26.04.2023 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 15 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс»про перерахування коштів (10).

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 12.07.2024 щодо перерахування коштів на підставі договору №4010 від 02.12.2019 вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на платіжну картку НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 зазначила під час реєстрації в електронному кабінеті, було перераховано кошти у розмірі 15 000,00 грн згідно договору №1195-6600 від 26.04.2023 (а.с.34 – 41, зворот).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач використала кредитні кошти, однак, умов договору не виконала і не погасила боргу.

Такий висновок суду є вірним, з огляду на наступне.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно з частиною 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, 26.04.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1195-6600, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорту споживчого кредиту складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник була попередньо ознайомлена.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15 000,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 21 день; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом не буде перевищувати 150 000 грн.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

На підтвердження здійснення переказу коштів відповідачу у розмірі 15 000,00 грн, позивач надав до суду довідку АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування суми кредиту № 1195-6600 від 26.04.2023 за допомогою системи Liqpay на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, за умовами укладеного сторонами договору про відкриття кредитної лінії № 1195-6600 від 26.04.2023 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 суму кредиту в розмірі 15 000,00 грн, а остання зобов`язувалася повернути гроші у повному обсязі протягом 300 днів до 19.02.2024 (пункт 4.8 кредитного договору).

Відповідно до п. 4.6 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою 3,00 % .

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування.

Суд першої інстанції правильно встановив, що зі змісту розрахунку позивача по відсоткам за наданим кредитом, позивач не перевищував встановлені договором ставки по відсоткам за наданим кредитом. Крім того, нарахування відсотків позивачем проведено виключно в межах строку вимоги про усунення порушень.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Доказів повернення відповідачем всієї суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима матеріали справи не містять.

Відповідачем до суду також не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідачка взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором № 1195-6600 від 26.04.2023 року в розмірі 72 900,00 грн.

Умови кредитного договору щодо розміру процентів за користування коштами та річної процентної ставки не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість вона погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.

Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та власного тлумачення умов договору факторингу, тоді як підстав для висновку про неправильне встановлення судом фактичних обставин справи або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного засвідчення письмових доказів є безпідставними. Позов та додані до нього документи подані позивачем через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему з використанням електронного кабінету та підписані кваліфікованим електронним підписом. Отже, подані позивачем електронні копії письмових доказів відповідають вимогам ч. 2, 3 ст. 95 ЦПК України, а тому підстав для визнання їх недопустимими чи недостовірними з мотивів неналежного засвідчення не вбачається.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування, також стороною відповідача не надано належного спростування наданого позивачем розрахунку.

Посилання скаржника на те, що кредитні кошти не отримувалися, спростовується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема здійсненими ОСОБА_1 двома платежами від 22.05.2023 на суму 1 900,00 грн та від 29.05.2023 на суму 200 грн (а.с. 27) на погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується довідкою про укладений договір щодо видачі кредиту №1195-6600 від 26.03.2023. Вчинення таких платежів є об`єктивним підтвердженням визнання апелянтом факту існування кредитних правовідносин та наявності відповідного зобов`язання. За таких обставин доводи про неукладення кредитного договору та неотримання кредитних коштів є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про непідтвердження позивачем факту перерахування кредитних коштів колегія суддів відхиляє, оскільки надана позивачем довідка містить відомості, які дають змогу ідентифікувати платіжну операцію, зокрема номер платежу, дату, суму, канал проведення операції, номер кредитного договору та реквізити платіжної картки, на яку здійснено перерахування коштів.

Сукупність наданих позивачем доказів, у тому числі відомості про перерахування коштів та подальше здійснення відповідачем платежів за кредитом, підтверджує виникнення між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачем кредитних коштів.

Посилання скаржника на те, що зазначена у довідці банківська картка ОСОБА_1 не належить, саме по собі не спростовує факту отримання кредитних коштів, оскільки відповідачем не наведено належних доказів на підтвердження цієї обставини.

Отже, наведені в апеляційній скарзі інші доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції і з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сидорчука Михайла Володимировича залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 04 серпня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.С. Коломієць

Судді: О.Б. Талько

Н.Й. Григорусь