Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №607/13396/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/13396/26Головуючий у 1-й інстанції Царук І.М.

Провадження № 33/817/492/26 Доповідач - Лекан І.Є.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто судовий збір.

Згідно з постановою суду, 10.06.2026 о 23 год. 23 хв. в м. Тернополі на перехресті вулиць Руська-Живова (Торговиця), водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки та моделі «Mercedes-Benz GLS 450», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови та почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2026 року та прийняти нову постанову, згідно якої провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП України відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Вважає постанову незаконною та необґрунтованою.

Посилається на те, що від проходження огляду в закладі охорони здоров`я він не відмовлявся.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що йому після оформлення направлення о 23:45 год. вручався цей документ, роз`яснювався його зміст і наслідки невиконання.

Зазначає, що відсутні дані про те, що його фактично доставляли чи забезпечували його присутність у КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР.

Вказує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Наголошує на тому, що рапорт працівника поліції наявний у справі також не може підтверджувати його винуватість у інкримінованому йому правопорушенні.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи, що відповідно до ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7351436 від 10.06.2026 року, відповідно до якого поліцейським зафіксовано факт керування ОСОБА_1 10.06.2026 о 23 год. 23 хв. в м.Тернополі на перехресті вулиць Руська-Живова (Торговиця), транспортним засобом марки та моделі «Mercedes-Benz GLS 450», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови та почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху.

Протокол сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою, відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.

З рапорта інспектора взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Малюка О.В. від 11.06.2026 вбачається, що 10.06.2026 близько 23 год. 23 хв. в м. Тернополі по вул. Руська на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було здійснено зупинку транспортного засобу марки та моделі «Mercedes-Benz GLS 450», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з яким в нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови та почервоніння шкірного покриву обличчя, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, та він відмовився шляхом вчинення дій, спрямованих на ухилення від проходження вказаного огляду.

Відповідно до відеозапису камер поліцейських, під час патрулювання 10.06.2026 о 23 год. 23 хв. в м. Тернополі на перехресті вулиць Руська-Живова (Торговиця), було зупинено т/з «Mercedes-Benz GLS 450», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 ..

Як стверджує відеозапис, під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції повідомили, що він керував т/з та перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1,3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п 34 (в), в зв`язку, з чим водій був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до відеозапису, ОСОБА_1 , в зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови та почервоніння шкірного покриву обличчя, працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Драгер чи в медичному закладі. Останній, на неодноразові запитання чи буде проходити такий огляд, відмовився від проходження огляду.

Надалі, працівником поліції було запропоновано пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній погодився, однак, протягом тривалого часу не вдував повітря у мундштук газоаналізатора, а лише удавав проведення видиху повітря з легень і ротової порожнини, тому його поведінка під час проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння свідчила про ухилення від проходження такого огляду, що працівником поліції було розцінено, як відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

У матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого за результатом огляду у водія працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови та почервоніння шкірного покриву обличчя та наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.06.2026 року. Проте огляд у медзакладі не проводився, у зв`язку з відмовою водія.

Відповідно до пункту п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суть даної норми закону полягає в тому, що якщо водій ухиляється від огляду на стан сп`яніння, його дії та ознаки сп`яніння фіксують в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Твердження апелянта щодо невідповідності висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, а також порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст.251, 252 КУпАП.

Пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції зроблена згідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду на стан сп`яніння осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що від проходження огляду в закладі охорони здоров`я він не відмовлявся, оскільки працівником поліції було запропоновано пройти ОСОБА_1 відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній погодився, після чого протягом тривалого часу не вдував повітря у мундштук газоаналізатора, а лише удавав проведення видиху повітря з легень і ротової порожнини, а тому його поведінку поліцейські правильно розцінили, як відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Необґрунтованими є доводи апелянта, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що йому після оформлення направлення о 23:45 год. вручався цей документ, роз`яснювався його зміст і наслідки невиконання, оскільки відповідно до відеозапису для проведення огляду у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не доставлено, у зв`язку з тим, що останній не вчиняв будь-яких дій, щодо бажання пройти огляд у медичному закладі.

Окрім цього, поведінка ОСОБА_1 свідчила про ухилення від проходження такого огляду, що працівником поліції було правомірно розцінено, як відмову останнього від проходження огляду на стан сп`яніння.

Також, працівником поліції були роз`ясненні водію наслідки відмови від проходження огляду.

Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що відсутні дані, що його фактично доставляли чи забезпечували його присутність у КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР, оскільки згідно із відеозапису ОСОБА_1 не виявляв бажання пройти огляд у медичному закладі, на пропозицію поцілейських не реагував, постійно перебивав працівників поліції, сперечався, відмовлявся сісти у поліцейське авто для його доставлення у медичний заклад, тому поліцеські правильно розцінили дії водія, як відмову від проходження огляду, про що наголосили водію неодноразово.

Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, оскільки протокол складений уповноваженою особою відповідно до ст. 254, 256 КУпАП, підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що рапорт працівника поліції наявний у справі також не може підтверджувати його винуватість у інкримінованому йому правопорушенні, оскільки пояснення викладені у рапорті працівника поліції підтверджуються іншими матеріалами справи.

Права та обов`язки ОСОБА_1 поліцейський роз`яснив, що стверджує відеозапис з камер поліцейських.

Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції статті правопорушення, тому підстав для скасування постанови суду та закриття справи немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2026 року щодо нього - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя