Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №607/1501/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/1501/25Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І.

Провадження № 22-ц/817/751/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

за участю секретаря — Гичко К.С.,

апелянтки — ОСОБА_1 ,

представника апелянтки — Михайлова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/1501/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2026 року (ухвалене суддею Якімцем Т.І., повний текст якого складено 03 березня 2026 року) у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, військової частини НОМЕР_1 про оголошення фізичної особи померлою,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі – заявниця, апелянтка), заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Тернопільський ВДРАЦС), Міністерство оборони України (далі – МОУ) звернулась до суду із заявою про оголошення особи померлою.

Заяву обґрунтовано тим, що заявниця є дружиною загиблого військовослужбовця, молодшого сержанта ОСОБА_5 , якого призвано на військову службу 29 липня 2021 року. Вказує, що згідно з актом службового розслідування від 01 листопада 2022 року, складеного командиром

3 штурмової роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_6 , ОСОБА_5 вважається таким, що зник безвісти з 22 жовтня 2022 року.

Зазначала, що оголошення померлим чоловіка заявниці необхідно для отримання виплат, пільг та гарантій, як дружині загиблого військовослужбовця. Крім того, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дій або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, Бахмутська міська територіальна громада, до складу якої входить м.Бахмут, в період з 24 лютого 2022 року по 12 грудня 2023 року була територією активних бойових дій. З 12 грудня 2023 року м.Бахмут Донецької області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України. З урахуванням цього, шестимісячний строк для звернення до суду має відраховуватися саме з цієї дати.

У зв`язку з наведеним, заявниця просила суд:

1) оголосити померлим громадянина України ОСОБА_5 ;

2) причиною смерті ОСОБА_5 вважати загибель під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України під час бойового зіткнення в районі м. Бахмут, Покровського району, Донецької області;

3) місцем смерті ОСОБА_5 вважати м.Бахмут, Покровського району, Донецької області.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, суд першої інстанції при ухваленні рішення проігнорував ключові правові позиції Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 Велика Палата чітко зазначила, що шестимісячний строк має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи (п.81 постанови). Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309, активні бойові дії на території м. Бахмут закінчилися 12 грудня 2023 року. Отже, шестимісячний строк сплив 12 червня 2024 року – задовго до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Вважає, що тимчасова окупація Бахмута, що розпочалася 13 грудня 2023 року, є самостійною і окремою від активних бойових дій обставиною. Змішуючи ці поняття, суд першої інстанції допустив принципову помилку у тлумаченні норми. Частина друга статті 46 ЦК України прив`язує строк до «закінчення воєнних дій», а не до «відновлення контролю України над відповідною територією».

Вказує, що суд першої інстанції фактично пов`язав можливість оголошення особи померлою з відновленням контролю над окупованою територією, що також суперечить цій правовій позиції.

Просить звернути увагу на перелік таких обставин у справі:

з моменту зникнення ОСОБА_5 минуло понад 40 місяців;

зникнення сталося під час безпосереднього бойового зіткнення з ворогом, в умовах, що очевидно загрожували смертю;

військовослужбовець отримав вогнепальне поранення та зник у зоні активного бою, не діставшись пункту евакуації;

жодного сигналу про перебування в полоні немає, всі уповноважені органи підтвердили відсутність такої інформації;

активні бойові дії на місці його ймовірної загибелі офіційно завершені 12 грудня 2023 року, тобто більше року тому на момент ухвалення рішення;

за понад 3.5 роки жодних ознак того, що особа жива, не виявлено.

Сукупність цих обставин, на думку заявниці, з високим ступенем вірогідності свідчить про загибель ОСОБА_5 .

У зв`язку з наведеним апелянтка просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апелянтка ОСОБА_1 та її представник — ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 у м.Ворошиловград (в даний час – м.Луганськ), батьками якого вказані: батько – ОСОБА_8 , мати – ОСОБА_9 , про що свідчить повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00049453519 від 13 лютого 2025 року (а.с.76, 77), свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , актовий запис №1200 (а.с.165), паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 06 серпня 1997 року (а.с.13-15, 162, 163, 167) та присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 (а.с.16, 167).

01 липня 1989 року ОСОБА_5 було видано диплом серія НОМЕР_5 , середнім ПТУ №3 м.Маріуполя Донецької області, професія: електрослюсар черговий по ремонту обладнання (а.с.166).

06 січня 1994 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 був зареєстрований шлюб, актовий запис №01, місце реєстрації: міський відділ реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00049449816 від 13 лютого 2025 року (а.с.78, 79, 151-153).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого вказані: батько – ОСОБА_5 , мати – ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження,серія НОМЕР_6 , актовий запис №839, місце реєстрації: Орджонікідзевський відділ реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (а.с.20, 146-150).

17 жовтня 1997 року вказаний шлюб було розірвано, актовий запис №412, місце реєстрації: Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00049462254 від 13 лютого 2025 року (а.с.84, 85).

20 липня 1999 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 був зареєстрований шлюб, актовий запис № 176, місце реєстрації: Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00049453944 від 13 лютого 2025 року (а.с.80, 81).

14 листопада 2003 року цей шлюб був розірваний, актовий запис №401, місце реєстрації: Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00049463733 від 13 лютого 2025 року (а.с.86, 87, 154-156).

30 листопада 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 був зареєстрований шлюб, про що свідчать свідоцтво про шлюб, серія НОМЕР_7 , актовий запис за №81, місце реєстрації: виконком Новотроїцької селищної ради Волноваського району Донецької області (а.с.17, 144, 164) та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00049454602 від 13 лютого 2025 року (а.с.82, 83, 157-159).

У відповіді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №143/9-6-25/96 від 14 лютого 2025 року вказано, що у них відсутні відомості про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.74, 75).

У матеріалах справи міститься автобіографія ОСОБА_5 від 17 січня 2018 року (а.с.160, 161).

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №212 від 29 липня 2021 року, молодшого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду старшого бойового медика 3 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_8 (а.с.141).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 № 04/649 від 09 квітня 2022 року, що видана молодшому сержанту ОСОБА_5 , він дійсно є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (а.с.8).

Як вказано у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №981 від 22 жовтня 2022 року за фактом зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_5 призначено службове розслідування (а.с.137).

ОСОБА_13 та ОСОБА_14 надали письмові пояснення щодо факту зникнення ОСОБА_5 (а.с.139, 140).

У доповіді командира військової частини НОМЕР_1 №1806 вказано, що 22 жовтня 2022 року близько 19 години 30 хвилин під час бойових дій в районі н.п. Бахмут Донецької області зі ЗС РФ, зник безвісти молодший сержант ОСОБА_5 . Військовослужбовець знаходився в засобах індивідуального захисту (бронежилет, каска кевларова), зі зброєю (а.с.138).

У журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 22 жовтня 2022 року вказано, що зник безвісти старший бойовий медик 3 штурмової роти молодший сержант ОСОБА_5 (а.с. 142).

Згідно сповіщення сім`ї №5804 від 25 жовтня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , адресованого ОСОБА_1 , її чоловік, молодший сержант ОСОБА_5 , старший медик 3 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу 29 липня 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , зник безвісти, 22 жовтня 2022 року біля населеного пункту Бахмут Донецької області (а.с.7).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що відкрито кримінальне провадження № 12022211040001678 від 26 жовтня 2022 року за ч.1 ст.115 КК України на підставі заяви ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_5 останній раз виходив на зв`язок 22 жовтня 2022 року та на даний час місце перебування його не відоме (а.с.12).

У акті службового розслідування від 01 листопада 2022 року зазначено, що старшого бойового медика 3 штурмової роти молодшого сержанта ОСОБА_5 вважати таким, що зник безвісти з 22 жовтня 2022 року. 22 жовтня 2022 року близько 19 години 30 хвилин під час бойового зіткнення з підрозділами збройних сил російської федерації поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області, було втрачено зв`язок зі старшим бойовим медиком 3 штурмової роти молодшим сержантом ОСОБА_5 . На даний час інформація про місцезнаходження військовослужбовців відсутня (а.с.9-11, 133-136). Акт затверджений наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 914 від 01 листопада 2022 року «Про результати службового розслідування за фактом безвісти зниклого молодшого сержанта ОСОБА_5 » (а.с. 143).

Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) № 31/19-358 за ОСОБА_5 транспортні засоби зареєстрованими не значаться (а.с.38).

Як вказано у відповіді Головного управління ДПС у Тернопільській області

№ 2627/6/19-00-24-01-05 від 05 лютого 2025 року громадянину ОСОБА_5 станом на 31 січня 2025 року з доходів, нарахованих виплачених ОСОБА_5 нараховано та перераховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 520900.10 грн та військового збору 41908.28 грн (а.с.66-68).

У відповіді Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області № 23534-2025 від 12 лютого 2025 року зазначено, що до них 26 жовтня 2022 року о 14:50 год. із заявою звернулась ОСОБА_1 жителька АДРЕСА_1 , про те, що 22 жовтня 2022 року поблизу міста Бахмут Донецької області, під час бойових дій з військовослужбовцями російської федерації зник безвісти її чоловік ОСОБА_5 , старший медик третьої штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант. За цим фактом СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області було внесено відомості в ЄРДР №12022211040001678 від 27 жовтня 2022 року за ч.1 ст.115 КК України (а.с.71).

Згідно з відповіддю об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ № 34.7-зв-736 від 21 лютого 2025 року, у цього центру наявна інформація щодо зникнення військовослужбовця ОСОБА_5 ; відомості про утримання в полоні держави-агресора ОСОБА_5 не надходили (а.с.105).

У відповіді Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими № 222/Кш/4487 від 10 березня 2025 року зазначено, що в інформаційній системі з питань поводження з військовополоненими містяться відомості про ОСОБА_5 . До Координаційного штабу не надходили повідомлення від Міжнародного Комітету Червоного Хреста або зі сторони російської федерації про перебування вказаної особи у полоні (а.с.108).

Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру» Міністерства розвитку громад та територій України надало відповідь № 08-14/8775 від 21 березня 2025 року, що дані про ОСОБА_5 внесені до реєстру Національного інформаційного бюро, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні (а.с. 110).

Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за №4213.2/4274/1/25/25/42.1.1 від 20 березня 2025 року надав інформацію, що станом на 19 березня 2025 року інформація про перебування в полоні військовослужбовця ОСОБА_5 до них не надходила (а.с.112).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок розгляду судом справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

За змістом частин другої-третьої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Спеціальними строками, які враховуються при розгляді справ про оголошення фізичної особи померлою, в окремих випадках є шість місяців та два роки. Шестимісячний строк передбачається для випадків, коли особа пропала без вісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Строк тривалістю у два роки встановлюється для фізичних осіб, які пропали безвісти у зв`язку з воєнними діями. Підтвердженням таких обставин є, зокрема, введення воєнного стану на території України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Правова мета встановлення спеціальних строків, які враховуються при розгляді справ про оголошення фізичної особи померлою, полягає у тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих територіях, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22).

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок.

Формулюючи тлумачення речення другого частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку, Велика Палата у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила таке:

- словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України;

- встановлення такого строку дозволяє зменшити імовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою;

- строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, і відповідає меті законодавчого регулювання - забезпечення справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах (див.: пункти 70 - 72 постанови).

Виходячи зі змісту положень частини другої статті 46 ЦК України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, з`ясуванню судом в цій справі підлягає обставина ведення на території місця вірогідної загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 - м.Бахмут Донецької області - активних бойових дій та (в разі його наявності) моменту їхнього завершення.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ №376).

У Наказі № 376 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані Російською Федерацією території України. До того ж цей наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказом № 376, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

У справі, яка переглядається, встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_5 зник безвісті поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що м.Бахмут Донецької області - місце вірогідної загибелі військовослужбовця, є тимчасово окупованою територією та відомості про завершення тимчасової окупації відсутні. Крім того, суд першої інстанції вважав, що у справі недостатньо доказів для які б дозволяли з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель ОСОБА_5 ..

З вказаним висновком суд апеляційної інстанції не погоджується.

Відповідно до Наказу № 376 у період з 24 лютого 2022 року до 12 грудня 2023 року м.Бахмут Донецької області було територією активних бойових дій, а з 13 грудня 2023 року – є тимчасово окупованою територією.

Застосування положень частини другої статті 46 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у справі № 755/11021/22, відповідно до якого шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України», є сталим.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 405/6164/24.

Колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги про те, що з моменту зникнення ОСОБА_5 на момент розгляду апеляційної скарги минуло понад 45 місяців та протягом цього часу жодних відомостей про його місце знаходження не надійшло.

Натомість є достатні відомості, про те, що військовослужбовець ОСОБА_5 зник під час безпосереднього зіткнення з підрозділами збройних сил російської федерації поблизу м. Бахмут за обставин, що об`єктивно загрожували смертю на шляху до пункту евакуації, отримавши вогнепальне поранення руки.

За запитами суду першої інстанції до Об`єднаного центру при СБУ, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, ДП «Український національний центр розбудови миру», з урахуванням даних Центрального агентства з розшуку МКЧХ), Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини державні органи офіційно підтвердили відсутність будь-яких даних про перебування ОСОБА_5 у полоні.

Установивши, що наявні істотні підстави для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження військовослужбовця, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вищенаведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2026 року — скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, військової частини НОМЕР_1 про оголошення фізичної особи померлою — задовольнити.

Оголосити померлим громадянина України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Причиною смерті ОСОБА_15 вважати загибель під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України під час бойового зіткнення в районі м. Бахмут, Донецької області.

Датою смерті ОСОБА_15 вважати ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Місцем смерті ОСОБА_15 вважати м. Бахмут, Донецької області, Україна.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови — 13 серпня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак