Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №607/10526/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/10526/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/817/979/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участю секретаря — Панькевич Т.І.

без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/10526/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2026 року (ухвалене суддею Дзюбич В.Л., дата складенна повного тексту судового рішення не зазначено) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 06 березня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9659272 у формі електронного документа, з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора 92326. У відповідності до даного кредитного договору, кредитор перерахував відповідачу кошти на його платіжну картку у розмірі 9900 грн. 21 жовтня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступило право вимоги за кредитним договором № 00-9659272 до відповідача.

Відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання за кредитним договором № 00-9659272 від 60 березня 2024 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 49000 грн, з яких: 10890 грн - заборгованість по кредиту; 38110 грн - заборгованість по відсоткам.

31 жовтня 2025 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення, в яких міститься заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог до 28833,75 грн, з яких 10809 грн - заборгованість по кредиту; 17943,75 грн - заборгованість по відсоткам.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача 28833,75 грн заборгованість за договором кредиту № 00-9659272 від 06 березня 2024 року та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2026 року позов ТОВ «ФК «Ейс», задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за договором №00-9659272 від 06 березня 2024 року в розмірі 27843.75 грн та судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2339,07 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6759,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач просив стягнути 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, що не є співмірним з ціною позову, складністю справи, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та становить надмірний тягар для відповідача. Звертає увагу на те, що сторона позивача не брала участі в судових засіданнях. Крім того, судом не враховано скрутне матеріальне становище відповідача, що підтверджується довідкою про доходи F1419104 від 02 лютого 2026 року та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2025 року № 438659020, які подавалися до суду першої інстанції та містяться в матеріалах справи.

На думку сторони відповідача, зазначені витрати позивача на правову допомогу в розмірі 7000 грн не є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та не є пропорційними до предмета спору.

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2026 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір стягнення з 6759,20 грн до 1000 грн.

03 липня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ТОВ «ФК «Ейс» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що стороною позивача до позовної заяви долучено свідоцтво адвоката, довіреність надана ТОВ «ФК «Ейс», договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт.

Зазначає, що акт прийому-передачі виконаних робіт свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином та підлягає відшкодуванню.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, також не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення №R067233917343, яке повернулося у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною ним адресою. Разом з тим, на адресу суду надіслав заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п. 2, п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що заявником фактично оскаржується рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2026 року лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом – не перевіряється.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 07 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 07/04/25-02.

Згідно умов договору адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити винагороду у порядку та строки обумовлені сторонами.

Додатковою угоду №15 від 07 квітня 2025 року до договору № 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатське бюро «Тараненко та партнери» визначили адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу, зокрема, по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9659272 від 06 березня 2024 року.

Актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 07 квітня 2025 року визначено детальний опис наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02, а саме: складання позовної заяви (2 год) – 5000 грн; вивчення матеріалів справи (2 год ) — 1000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації (1 год) — 500 грн; - підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації (1 год) — 500 грн, а всього за розгляд справи у суді 7000 грн.

09 лютого 2026 року відповідач подав до суду першої інстанції письмові заперечення, в яких просив відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, мотивуючи тим, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн не є співмірним з ціною позову, складністю справи, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та становить надмірний тягар для відповідача.

Згідно довідки про доходи F1419104 від 02 лютого 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 з січня 2025 року по грудень 2025 року отримав дохід в розмірі 3622,44 грн. (з урахуванням усіх податків та зборів).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2025 року №438659020 вбачається, що у ОСОБА_1 у власності відсутнє будь-яке нерухоме майно.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

У справі, яка переглядається апеляційний судом встановлено, що на підтвердження надання правничої допомоги в суді першої позивачем ТОВ «ФК «Ейс» надано копію договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року, додаткову угоду №15 від 07 квітня 2025 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 07 квітня 2025 року за розгляд справи у суді в сумі 7000 грн (складання позовної заяви – 5000 грн, вивчення матеріалів справи — 1000 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації — 500 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації — 500 грн).

Таким чином, витрати позивача ТОВ «ФК «Ейс» на професійну правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з цим, проаналізувавши наведений у акті виконаних робіт (наданих послуг) детальний опис наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, а також подані документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Колегія суддів зазначає, що акт виконаних робіт (наданих послуг) від 07 квітня 2025 року не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На думку апеляційного суду, наведені в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 07 квітня 2025 року, підготовці та подачі документів не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України та не є співмірними зі складністю справи.

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача не брав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, дана цивільна справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

Крім того, такі адвокатські послуги, як складання позовної заяви про стягнення заборгованості та вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, є взаємопов`язані, тому не підлягають до відшкодування окрема за кожну.

Також, апеляційний суд бере до уваги письмові заперечення відповідача від 09 лютого 2026 року в яких, останній мотивував тим, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн становить надмірний тягар для останнього, що підтверджується довідкою про доходи F1419104 від 02 лютого 2026 року та інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2025 року № 438659020.

На вищевказані обставини, суд першої інстанції уваги не звернув та передчасно визначив розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 6759,20 грн (7000/100%х96,56%).

З огляду на викладене, враховуючи складність справи № 607/10526/25, ціну позову — 28833.75 грн та виконані роботи (надані послуги), апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені представником позивача про відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн до відшкодування у повному обсязі не підлягають, оскільки, на думку суду, є надмірно завищеними та підлягають зменшенню до 3000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Отже, доводи апеляційної скарги частково знаходять своє підтвердження.

Крім того, судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 28833.75 грн. Судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги на суму 27843.75 грн, що становить 96.56% ціни позову.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2896.80 грн (3000 / 100% х 96,56%).

У відповідності до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, зменшивши розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі з 6759,20 грн до 2896,80 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2026 року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрат на професійну правничу допомогу з 6759 (шість тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 20 копійок до 2896 (дві тисячі вісімсот дев`яносто шість) гривень 80 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови 18 серпня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома