Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №303/153/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/153/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 серпня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Шевчук В.В., Кожух О.А.,

з участю секретаря: Тайстра І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.07.2025 року у справі № 303/153/25 (Головуючий: Мирошниченко Ю.М.), -

В С Т А Н О В И Л А

У січні 2025 року ТзОВ «Діджи Фінанс», звернулися в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що позивач набув право вимоги за кредитним договором № 0601/0307/71-006, укладеним між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» 01 березня 2007 року, і просили стягнути з відповідача 378 590,45 грн. інфляційних втрат і 76 670,13 грн. – 3 % річних від простроченої суми боргу, що становить 5 104 235,29 грн. і складається із заборгованості за кредитом – 4086352,00 грн; заборгованості за відсотками - 788220,66 грн, пені – 215602,30 грн., суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості за відсотками – 12787,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 15 липня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» інфляційну втрати та 3% річних у сумі 426 559 гривень 22 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 6398 гривень 69 копійок судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_2 630 гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції представник Пітух В.І. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як матеріалами справи встановлено, що належний кредитор ПАТ « Дельта Банка» стягнув заборгованість у повному обсязі з врахуванням приписів ст.. 625 ЦК України на підставі рішення суду від 21 вересня 2015 року у справі №303/4860/15-ц, звернувши стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання на нього права власності. Банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту та на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, рішенням суду від 21.09.2015 року у справі №303/4860/15-ц яким у тому числі стягнув заборгованість згідно ст.. 625 ЦК України, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки і відсутні правові підстави для стягнення у цій справі 3% річних та інфляційних витрат, так як вимога позивача – ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором у цьому зобов`язанні не може бути захищена в судовому порядку. Разом з тим, судом першої інстанції не було застосовано строк позовної давності до спірних правовідносин, так як суд не звернув уваги що зобов`язання за кредитним договором припинилось на підставі ч 4 ст. 36 Закону України « Про іпотеку» ухваленням судового рішення – 21 вересня 2015 року у справі №303/4860/15-ц, яке набрало законної сили – 02.10.2015 року, а отже, строк позовної давності сплив 02 жовтня 2018 року.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 – адвоката Пітух В.І. який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку. Представник ТзОВ» Діджи Фінанс» у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить довідка про доставку електронного документу і неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України.

Встановлено, що 01 березня 2007 року між АТ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0601/0307/71-006, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 200 000 доларів США з оплатою 15% річних за користування кредитом і кінцевим строком повернення 01.03.2017 року.

Із метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору № 0601/0307/71-006-Z-1 від 01 березня 2007 року було передано банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: домоволодіння загальною площею 490,7 кв. м. житловою площею 203,6 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому між сторонами кредитного договору неодноразово укладалися договори про зміну рахунків для обліку за кредитами та реквізитів сторони від 03 серпня 2007 року, зміни у частині розміру процентної ставки за користування кредитом у розмірі 13 % річних, сторони кредитного договору уклали додаткову угоду до іпотечного договору № 0601/0307/71-006 від 01.03.2027 року, якою до Іпотечного договору було внесено відповідні зміни у частині розміру процентів за користування кредитом, 30.05.2011 р. між сторонами кредитного договору укладено договір про внесення змін та доповнень розміру строкової заборгованості за кредитом складає 153830, 67 доларів США, розмір простроченої заборгованості за кредитом складає 47091,63 доларів США.

Також сторони домовились викласти Кредитний договір у повній редакції.

31 травня 2011 року між сторонами кредитного договору укладено договір про внесення змін та доповнень №5 до кредитного договору № 0601/0307/71-006 від 01.03.2027 року, згідно з яким сторони домовилися про реструктуризацію кредитної заборгованості позичальника та зміну умов кредитування.

За умовами цього договору про внесення змін та доповнень розмір страхової заборгованості за кредитом складає 200931,95 доларів США, строк кредитування встановлено до 01.03.2032 року включно.

Того ж дня, сторонами Кредитного договору укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до іпотечного договору № 0601/0307/71-006 від 01.03.2027 року, яким до Іпотечного договору було внесено відповідні зміни в частині визначення розміру основного зобов`язання, умов забезпечення виконання зобов`язань за ним та в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також, 31 травня 2011 року між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0601/0307/71-006-Р-1, згідно з яким поручитель ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, наданого банком позичальнику згідно з кредитним договором.

01.09.2011 року між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду № 6 до кредитного договору № 0601/0307/71-006 від 01.03.2007 року, за умовами якої встановлено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 13 % річних. Всі інші умови Кредитного договору залишено без змін.

На підставі договору купівлі продажу від 25.05.2012 року АТ «Дельта Банк» замінив АТ «Седбанк» як кредитора у договорі № 0601/0307/71-006 від 01.03.2007 року та отримав право вимагати від відповідача повного, належного та реального виконання обов?язків за кредитним та забезпечувальними договорами.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2015 року визнано за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» право власності на домоволодіння загальною площею 490.7 кв.м., житловою площею 203,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін (ст.. 604 ЦК України).

Відповідно до ст. 600 ЦК України, зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передавання боржником кредиторові відступного грошей, іншого майна тощо.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь- який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь- якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя.

У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 36, 37, 38 Закону України 6 «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними. (Постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 334/7136/17).

Таким чином, зобов`язання за кредитним договором №0601/0307/71-006 від 01.03.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс» було припинено в порядку ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» - 21 вересня 2015 року у зв`язку з задоволенням вимог іпотекодержателя, шляхом набуття предмету іпотеки у власність в порядку ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-07-31-000008-b переможцем прилюдних торгів лоту вище зазначеного домоволодіння та земельної ділянки став ОСОБА_4 , який придбав вказане майно за ціною – 307731,00грн.

02 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу (нерухоме-майно) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. зареєстрований в реєстрі за № 1603.

Матеріалами справи стверджується, що ПАТ «Дельта Банк» здійснило звернення стягнення на предмет іпотеки вищезазначеного будинковолодіння, шляхом набуття його у власність в порядку зазначеному ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 вересня 2015 року у справі № 303/4860/15-ц, а зобов`язання за кредитним договором припинилось на підставі ч. 4 ст.36 Закону України «Про іпотеку».

Отже, по справі встановлено, що належний кредитор ПАТ «Дельта Банк» стягнув заборгованість в повному обсязі з врахуванням приписів ст. 625 ЦК України, на підставі рішення від 21 вересня 2015 року звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності.

Кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 285/3536/20 (провадження № 61-261св22).

Таким чином, банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту та на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору; рішенням суду від 21.09.2015 року у справі №303/4860/15-ц яким у тому числі стягнуто заборгованість згідно ст. 625 ЦК України, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, відсутні правові підстави для стягнення у цій справі 3 % річних та інфляційних витрат, адже вимога ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором у цьому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У даній справі суд першої інстанції не звернув уваги, що зобов`язання за кредитним договором припинилось на підставі ч 4 ст. 36 Закону України «Про Іпотеку» ухваленням судового рішення 21 вересня 2015 року у справі № 303/4860/15-ц, яке набрало законної сили – 02 жовтня 2015 року і загальний 3 річний строк позовної давності сплив – 02 жовтня 2015 року.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і з ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1,2, 4 ч 1 ст. 376 ЦПК України, яким у позові ТзОВ «Діджи Фінанс» слід відмовити з підстав необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Судові витрати у відповідності до ст..ст. 133,141 ЦПК України підлягають стягненню з ТзОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_2 у розмірі 10243 грн. 38 коп. сплачених при поданні апеляційної скарги.

Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Із врахуванням того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката повинен бути спів мірним із складністю справи та виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги до договору, беручи до уваги обсяг наданих адвокатом послуг, та виходячи із засад розумності слід задовольнити витрати, на правову правничу допомогу у розмірі 10000 грн., які підлягають стягненню із ТзОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Пітух Василя Івановича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 липня 2025 року скасувати.

У позові ТзОВ «Діджи Фінанс» відмовити.

Стягнути ТзОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_2 17071,29 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з ТзОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_2 10000 грн. витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ