Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №308/7662/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/7662/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Конюшко Д.Б. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 18.05.2026 року о 12.00 год. траса М-06 (803 км.), керував транспортним засобом марки «SКОDA», номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом за рішенням суду від 25.09.2025 року, порушення вчинено повторно протягом року, постанова серії ЕНА №6166929, чим порушив п. 2.1.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою суду, адвокат Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 18.05.2026 року керував транспортним засобом, нібито «будучи позбавленим права керування за рішенням суду від 25.09.2025 року» (справа №303/4210/25 Мукачівського міськрайонного суду за ч. 1 ст. 130 КУпАП), однак суд абсолютно проігнорував доводи захисту про те, що вказана постанова від 25.09.2025 не набрала законної сили, оскільки була своєчасно оскаржена в апеляційному порядку (справа перебуває у провадженні Закарпатського апеляційного суду, суддя Бисага Т.Ю.). Вважає, що на момент зупинки 18.05.2026 року, ОСОБА_1 правомірно керував транспортним засобом на підставі виданого йому тимчасового дозволу на право керування, що повністю узгоджується з п. 6 «Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія...», затвердженого Постановою КМУ №1086. Вважає, що наявність поліцейської постанови за ч. 4 ст. 126 КУпАП (винесеної раніше) не може підміняти собою відсутність самого факту позбавлення права керування. Зазначає, що поліцейські не наділені повноваженнями позбавляти права керування — це виключна компетенція суду (ст. 30 КУпАП). Якщо судове рішення про позбавлення прав не набрало законної сили, жодна кількість незаконно винесених поліцейських постанов за ст. 126 КУпАП не створює об`єктивної сторони для ч. 5 ст. 126 КУпАП. Стверджує, що попередня поліцейська постанова серії ЕНА №6166929 від 17.11.2025 була винесена поліцейськими на тій самій хибній підставі (щодо нібито позбавлення прав рішенням від 25.09.2025, яке не набрало сили), а той факт, що вона згадується в базі «Адмінпрактика», не породжує юридичного факту позбавлення особи спеціального права. Посилається, що без набрання законної сили рішенням у справі за ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 залишався повноправним водієм, а отже, в його діях 18.05.2026 року відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

До початку судового засідання від ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Конюшко Д.Б. надійшли копії документів, а саме: відповідь т.в.о.начальника Департаменту патрульної поліції УПП в Закарпатській області І.Щербанича за вих.№ А-532/41/15/02-2026 від 10.08.2026, зокрема про те, що тимчасовий дозвіл серії № НОМЕР_2 ОСОБА_1 було продовжено на новий тримісячний строк – до 01.06.2026, тобто станом на 18.05.2026 вказаний тимчасовий дозвіл перебував у межах строку, на який його було продовжено – до 01.06.2026; копія тимчасового дозволу серії НОМЕР_3 від 01.06.2025.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Конюшко Д.Б., які просили дослідити надану ними відповідь з Департаменту патрульної поліції УПП в Закарпатській області та апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Так, ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Диспозиціями ч. ч. 2-4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а також керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 інкримінується те, що він 18.05.2026 року о 12.00 год. траса М-06 (803 км.), керував транспортним засобом марки «SКОDA», номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом за рішенням суду від 25.09.2025 року, порушення вчинено повторно протягом року, постанова серії ЕНА №6166929, чим порушив п. 2.1.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення полягає у повторному протягом року керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП суд першої інстанції послався на протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668960 від 18.05.2026, довідку заступника начальника ВП №1 Ужгородського РУ ГУНП в Закарпатській області, про те, що згідно облікових даних інтегрованої інформаційно-пошукової системи «Адмінпрактика» останній притягався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, постанова серії ЕНА №6166929; витяг інформаційно-пошукової системи щодо ОСОБА_1 , в якій наявна інформація про винесення постанови ЕНА 6166929 від 17.11.2025 відносно останнього за ч. 4 ст. 126 КУпАП, та про накладення стягнення; копію постанови Мукачівського міськрайонного суду від 25.09.2025 по справі №303/4210/25 згідно якої ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування на 1 рік; довідку заступника начальника ВП №1 Ужгородського РУ ГУНП в Закарпатській області, з якої слідує, що ОСОБА_1 посвідчення водія отримував НОМЕР_4 , статус – вилучений.

З таким висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодитися не може виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку, повторність в діях ОСОБА_1 співробітниками поліції та судом першої інстанції була встановлена на підставі довідки заступника начальника ВП №1 Ужгородського РУ ГУНП в Закарпатській області М. Пальок від 25.05.2026, та витягу з інформаційно-пошукової системи, що згідно облікових даних інтегрованої інформаційно-пошукової системи «Адмінпрактика» ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, постанова серії ЕНА №6166929 від 17.11.2025 та накладено штраф в розмірі 20400 грн., а також на копію постанови Мукачівського міськрайонного суду від 25.09.2025 по справі №303/4210/25 згідно якої ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування на 1 рік, будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами до матеріалів справи не додано.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник пояснили, що поліцейськими було складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП у зв?язку з тим, що ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, вчинивши таке порушення повторно протягом року. Підставою для такого висновку працівники поліції визначили наявність постанови суду першої інстанції від 25.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 130 КУпАП та позбавлення його права керування.

Проте, зазначили, що такі висновки поліцейських прямо суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки рішення про позбавлення права керування на момент зупинки транспортного засобу (18.05.2026) не набрало законної сили. Постанова суду першої інстанції у справі за ст. 130 КУпАП була оскаржена в апеляційному порядку та 20.05.2026 була переглянута апеляційним судом та набула законної сили. Тобто вважають, що на момент зупинки та складання матеріалів за ч. 5 ст. 126 КУпАП, постанова про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами не набрала законної сили, юридичного факту позбавлення особи права керування не існувало.

Більше того, зазначили, що після вилучення основного посвідчення водія, ОСОБА_1 було видано тимчасове посвідчення (дозвіл) на право керування транспортним засобом, якебуло продовжено на новий тримісячний строк – до 01.06.2026, тобто на момент складання оскаржуваних матеріалів водій мав дійсне тимчасове посвідчення водія, він керував транспортним засобом правомірно, відповідно в його діях відсутня об`єктивна сторона правопорушення. Просять закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Дослідженими у судовому засіданні апеляційної інстанції копії документів, які долучені до матеріалів справи ОСОБА_1 та його захисником, а саме:відповідь т.в.о.начальника Департаменту патрульної поліції УПП в Закарпатській області І.Щербанича за вих.№ А-532/41/15/02-2026 від 10.08.2026, зокрема про те, що тимчасовий дозвіл серії № НОМЕР_2 ОСОБА_1 було продовжено на новий тримісячний строк – до 01.06.2026, та копія тимчасового дозволу серії НОМЕР_3 від 01.06.2025, стверджується, що ОСОБА_1 18.05.2026 керував транспортним засобом правомірно, апеляційний суд приходить до висновку, що станом на 18 травня 2026 року у діях ОСОБА_1 була відсутня кваліфікуюча ознака «повторність», а отже і відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

При цьому, працівники патрульної поліції, складаючи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668960 від 18.05.2026, за керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «SКОDA», номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом за рішенням суду від 25.09.2025 року, що і не заперечувалося ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду, повторно протягом року, не з`ясували про попередні стягнення, призначені останньому, оскільки станом на 18.05.2026 рішення суду за ч. 1 ст.1 30 КУпАП не набрало законної сили, водій вважається таким, що має право керування, а виданий йому тимчасовий дозвіл дає законне права їздити.

Проте, суд першої інстанції не з`ясував всі обставини справи та дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Поза увагою судді місцевого суду залишилось також і те, що під час вилучення посвідчення за ст. 130 КУпАП видається тимчасовий дозвіл. Особа позбавляється права керування лише після того, як рішення суду набирає законної сили, отже повторність за ч. 5 ст. 126 КУпАП виключається, оскільки відсутній сам факт позбавлення прав на момент зупинки.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що дана справа розглянута судом першої інстанції без додержання вимог ст. 280 КУпАП, а тому оскаржувана постанова не може вважатися законною та обґрунтованою, яка була винесена на підставі об`єктивно з`ясованих даних.

За приписами ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте, всупереч вказаних вимог закону, місцевий суд не з`ясував всі обставини справи та дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668960 від 18.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, не може бути визнаний належним доказом у даній справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що станом на 18.05.2026 в діях ОСОБА_1 була відсутня кваліфікуюча ознака «повторність», а отже і відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно роз`яснень, які містяться в абзаці другому п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України", ухваленого 6 вересня 2005 року).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Аналізуючи у сукупності зазначені вище норми законодавства та надані докази, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції припустився порушення вимог закону про адміністративну відповідальність, розглянув протокол про адміністративне правопорушення, при цьому не з`ясувавши чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, не з`ясувавши повно, всебічно і об`єктивно всі обставини справи, і як наслідок передчасно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості збирати додаткові докази винності особи, оскільки виходячи із того, що в разі якщо викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а наявні в матеріалами справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Тому, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , -задовольнити.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага