Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №334/1849/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 18.08.2026

Справа № 334/1849/26

Провадження № 2-о/334/114/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого судді Гнатюка О.М.

При секретарі Нагорних О.С.

За участі заявника ОСОБА_1

Представника заявника Івахніної А.В.

Представника зацікавленої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Запорізька міська територіальна громада в особі Запорізької міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Запорізька міська територіальна громада в особі Запорізької міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Заява обґрунтована наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 )

Мама заявниці - ОСОБА_3 і батько - ОСОБА_4 в 2007році розірвали шлюб і стали мешкати окремо. В вересні 2011 році ОСОБА_3 переїхала до заявниці жити однією сім`єю.

Заявниця разом з мамою жили в квартирі бабусі за адресою: АДРЕСА_1 .

Пізніше мама продала бабусину квартиру, купила іншу за адресою: АДРЕСА_2 .

В зазначеній вище квартирі заявниця з моменту покупки проживала разом з своїм чоловіком, дітьми однією сім`єю з мамою заявниці - покійною ОСОБА_3 до останнього дня її життя, до 01.12.2022р.

Заявник та її покійна мама ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, вирішували разом всі побутові потреби, тобто фактично проживали однією сім`єю: мама з донькою, з дітьми та чоловіком заявниці.

Після смерті мами ОСОБА_3 донька, заявниця по справі, разом з чоловіком і дітьми продовжує жити в квартирі АДРЕСА_3 до теперішнього часу. У заявниці після смерті мами залишилися всі речі, меблі, інше майно в квартирі, а також оригінали документів, які посвідчують право власності на квартиру АДРЕСА_3 , в якій мама з донькою спільно мешкали разом.

Крім того, покійна ОСОБА_3 залишила Заповіт заявниці на квартиру АДРЕСА_3 .

Чотири роки йде війна з росією. Заявниця завжди була поряд зі своєю мамою до останнього дня її життя. Заявниця поховала рідну маму, хвилюється за дітей. Заявниця, перебуваючи у стресовій ситуації і подумати не могла, що їй потрібно буде доводити факт, що вона постійно мешкала разом з померлою рідною мамою ОСОБА_3 .

По теперішній час сім`я заявниці продовжують постійно мешкати за зазначеною вище адресою, що підтверджується довідкою ТОВ «ДІМПРЕСТИЖ» від 23.02.2026р. №2026-02/23-1 та показами свідків.

Факт спільного проживання однією сім`єю заявниці та ОСОБА_3 (померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ведення ними спільного господарства можуть свідки, а саме:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 .

З питанням прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ніхто не звертався, тому, що заявниця по справі вважала, що вона жила і живе в квартирі і є спадкоємцем першої черги за законом, оскільки на час смерті спадкодавця вона постійно проживала разом з мамою, про відмову від спадщини не заявляла.

В силу ст. 1261 ЦК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається такою, що прийняла спадщину.

Заявниця є спадкоємцем першої черги за законом. Оскільки на час смерті спадкодавця вона постійно проживала разом з нею, про відмову від спадщини не заявляла, в силу ст. 1261 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

Просить встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 та її померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 мами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , не менше, як 5 (п`ять) років до часу відкриття спадщини, а саме: з 10 вересня 2011 року по теперішній час.

В судовому засіданні представник заявниці та заявниця підтримали подану заяву.

Представник зацікавленої особи заперечила що до можливості задоволення заяви, зазначивши, що заявницею не надано доказів сумісного проживання із померлою спадкодавицею, необхідність такого проживання.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, вислухавши пояснення заявника, його представника та свідків, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 . Батько – ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уклали шлюб 15.07.2006 року. При реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_9 .

Відповідно до довідки ТОВ «ДІМПРЕСТИЖ» від 23.02.2026р. №2026-02/23-1 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_3 (з 2018 року по 2022 року), ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Відповідно до заповіту від 21.09.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Касапською Н.О., ОСОБА_3 на випадок своє смерті заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 померла.

Заявниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.09.2018 року ОСОБА_3 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Померла ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з листом вих. №55/01-16 від 24.04.2026 року приватний нотаріус ЗМНО Касапська Н.О. повідомила, що спадкова справа після померлої ОСОБА_3 не заводилася.

Як посилається в заяві заявниця, вона починаючи не пізніше з 2011 року та до моменту смерті ОСОБА_3 , постійно проживала разом із нею однією сім`єю, вели спільний побут, мали взаємні права та обов`язки, дбала про неї.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт на користь заявниці.

Факт сумісного проживання заявниці з померлою ОСОБА_3 на день смерті останньої підтвердили допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зі змісту частини 2 статті 315 ЦПК України вбачається, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом).

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, які не перебували зі спадкодавцем у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 07.02.2018 по справі №127/1765/16).

Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем. Так, місцем проживання фізичної особи за ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Отже, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини проживання підтверджуються іншими належними і допустимими доказами (правова позиція викладена у Постановах Верховного суду від 10.01.2019 у справі №484/747/17 та від 04.05.2022 у справі №372/4235/19).

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що вказані обставини не можуть бути встановлені у інший спосіб, зазначений факт має для заявника юридичне значення, оскільки дозволить йому реалізувати права як спадкоємця, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що зібрані докази є належними та допустимими, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення факту проживання заявника зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 258-259, 263-265, 293, 315-316 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Запорізька міська територіальна громада в особі Запорізької міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 мамою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , з 10.09.2011 року по 01.12.2022 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Суддя: Гнатюк О. М.