Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №753/18725/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/18725/25

провадження № 2/753/4919/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12 травня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.;

при секретарі МЕЛЬНИЧЕНКО О.С.;

за участю сторін

позивач не з`явився;

законний представник позивача не з`явилась;

відповідач не з`явився;

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , законний представник), яка є законним представником ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , позивач), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у провадженні відділу Дарницького Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві на досудовому розслідуванні перебували матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за фактом вчинення хуліганства, за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 296 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105020000560 від 28 травня 2025 року.

Постановою відділу дізнання Дарницького Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 25 травня 2025 року залучено ОСОБА_1 до кримінального провадження, як представника потерпілого ОСОБА_2 .

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 296 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.

Відповідно до частини другої статті 59-1 КК України покладено на засудженого ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

28 травня 2025 року приблизно о 14-й годині 45 хвилин ОСОБА_3 знаходячись на облаштованій для відвідувачів столами та стільцями вуличній території кафе « kakavo », що за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 38 , діючи умисно та з особливою зухвалістю, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки у громадських місцях, усвідомлюючи, що його діями буде спричинено шкоду здоров`ю потерпілого, а також громадським інтересам, порушуючи спокій відвідувачів кафе «kakavo», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, під надуманим приводом, схопив своїми руками металевий стілець та кинув його в бік неповнолітнього ОСОБА_2 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в тім`яно-скроневій ділянці зліва.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 10660, 28 травня 2025 року ОСОБА_2 перебував в КНП «Київська міська клінічна лікарня 1», при обстеженні потерпілого йому було встановлено діагноз: забійна рана лівої тім`яної ділянки, забій перенісся. Потерпілий був оглянутий нейрохірургом, лором, хірургом. Для подальшого лікування та діагностики спостереження ОСОБА_2 шпиталізований у відділенні дитячої нейрохірургії, де було проведено ПХО рани під місцевою анестезією, лабораторні дослідження та проведено лікування. Відповідними лікарями встановлено діагноз неповнолітньому.

У результаті неправомірних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було завдано також моральну шкоду, оскільки у останнього суттєво змінився звичний ритм та спосіб життя. Заподіяна шкода має як фізичний, так і моральний характер, так як супроводжується емоційним стражданням та психологічним дискомфортом. Потерпілий змушений був тривалий час проходити лікування, а через пережитий стрес у нього виникли панічні атаки, що проявляються у страху самостійно залишати дім через побоювання зустрічі із відповідачем, який проживає у сусідньому будинку. У зв`язку з психологічною травмою у ОСОБА_2 погіршилася успішність у навчанні. Позивач оцінила моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , просить суд стягнути з ОСОБА_3 , на свою користь на відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 грн та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року відкрито провадження у вищезазначеній справі у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року призначено справу за позовом ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням до розгляду по суті на 12 березня 2026 року о 12 год. 00 хв., закрито підготовче засідання.

У судові засідання, які відбулись 12 березня 2026 року та 12 травня 2026 року, позивач, законний представник, та її представник не з`явилися, проте останній надіслав заяву про розгляд справи без його участі. Проти заочного розгляду справи у цій заяві не заперечував.

Відповідач у судові засідання не з`явився, свого представника не направив, при цьому повідомлявся про розгляд справи належним чином відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 223 ЦПК України суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У частині третій статті 223 ЦПК України зазначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вищенаведеного, на підставі частини четвертої статей 223, 280 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та за згодою представника позивача постановляє заочне рішення.

Суд,дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту статті 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою відділу дізнання Дарницького Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 25 травня 2025 року залучено ОСОБА_1 до кримінального провадження, як представника потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 296 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.

Відповідно до частини другої статті 59-1 КК України покладено на засудженого ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вищезазначеним вироком встановлено, що 28 травня 2025 року приблизно о 14-й годині 45 хвилин ОСОБА_3 знаходячись на облаштованій для відвідувачів столами та стільцями вуличній території кафе « kakavo », що за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 38 , діючи умисно та з особливою зухвалістю, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки у громадських місцях, усвідомлюючи, що його діями буде спричинено шкоду здоров`ю потерпілого, а також громадським інтересам, порушуючи спокій відвідувачів кафе «kakavo», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, під надуманим приводом, схопив своїми руками металевий стілець та кинув його в бік неповнолітнього ОСОБА_2 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в тім`яно-скроневій ділянці зліва.

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 29 серпня 2025 року за результатами лабораторного дослідження встановлено діагноз ОСОБА_2 струс головного мозку, забій м`яких тканей голови.

Висновком експерта № 042-903-2025, складеним відносно ОСОБА_2 , останньому завдано легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я на строк до 6 діб, але менше ніж 21 добу. Діагноз: забій перенісся, забій ОЧП.

Із виписки медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 вбачається, що останньому встановлено діагноз: забійна рана лівої тім`яної ділянки, забій перенісся, забій ОЧП.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18), від 08 жовтня 2025 року у справі № 753/16824/18 (провадження № 61-5644св24).

Врахувавши наведені вище вимоги закону, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань неповнолітньому ОСОБА_2 , а також істотність вимушених змін у його житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на його моральному стані, суд, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн є достатнім, співмірним та справедливим.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до безпідставного збагачення.

Враховуючи те, що неправомірними діями відповідача було завдано моральні страждання неповнолітньому ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , пов`язані із нанесенням легких тілесних ушкоджень, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Щодо стягнення судових витрат.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (стаття 58 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження факту надання і отримання професійної правової допомоги, а також факту її оплати, представником заявника подано до суду: додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 25 червня 2025 року, укладеною між Адвокатський бюро Віталія Даниленко, в особі адвоката Даниленка В. В., та ОСОБА_1 ; розрахунок адвокатом вартості замовлених юридичних послуг, який складає 30 000 грн.

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, яка з урахуванням часткового задоволення позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 10 000 грн.

Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Відповідач не подав заперечень щодо витрат на правничу допомогу та не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини другої статті 3, пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Отже, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 16, 23 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складання повного тексту рішення 19.06.2026.