Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №753/12764/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/12764/25

провадження № 2/753/5537/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі МЕЛЬНИЧЕНКО О.С.

за участю сторін

позивач не з`явився;

представник позивача не з`явився;

відповідач не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 289 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк три роки.

Вказує, що вказаним вище вироком встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 27 березня 2025 року, приблизно о 02 год. 53 хв., перебуваючи за адресою: вул. Миколи Вінграновського, 2 у м. Києві, помітив припаркований поблизу будинку автомобіль марки «Opel Astra», 1993 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4. та яким користується ОСОБА_1 та у нього виник умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_2 27 березня 2025 року, приблизно о 02 год. 53 хв., перебуваючи за адресою: вул. Миколи Вінграновського, 2 у м. Києві, підійшов до припаркованого автомобіля марки «Opel Astra», 1993 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зі сторони передніх пасажирських дверей, де за допомогою викрутки, яку мав при собі, вставив у замок дверей та шляхом прокруту її відкрив ці двері та після чого проник до салону автомобіля та відкрив водійські двері. Потім ОСОБА_2 обійшовши автомобіль сів через водійські двері до салону автомобіля.

Надалі, ОСОБА_2 , перебуваючи за кермом автомобіля марки «Opel Astra», 1993 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , вставив викрутку в замок запалення вказаного автомобіля, шляхом повороту запустив двигун автомобіля після чого увімкнувши передачу рушив з місця парковки, тим самим умисно, незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, завдавши матеріального збитку користувачу цього майна ОСОБА_1 на загальну суму 64 840 грн.

ОСОБА_1 вказує, що на час вчинення відповідачем вказаного кримінального правопорушення, у автомобілі знаходились запасні частини, інструмент, витратні матеріали для проведення ремонтних робіт, допоміжні засобі та інші цінності.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року йому, як фактичному користувачеві передано вказаний автомобіль на зберігання (753/6624/25).

09 травня 2025 року при отриманні транспортного засобу на території штрафного майданчика ним виявлено відсутність матеріальних цінностей, що знаходились в автомобілі до вчинення відповідачем кримінального правопорушення, які оцінює у розмірі 20 000 грн.

Також вказує, що такими протиправними діями, відповідач завдав йому моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях, які зазнав внаслідок викрадення свого автомобіля. Позбавлення його можливості використовувати автомобіль, змінився ритм його життя, погіршився психоемоційний стан. Моральну шкоду оцінив у розмірі 10 000 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_3 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь на відшкодування майнової шкоди у розмірі 84 840 грн та моральну шкоду - 10 000 грн.

21 жовтня 2024 року на запит суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання, з якого вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у вищезазначеній справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року витребувано у Державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВС) інформацію про засудженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема відомості про те, де вказана особа відбуває покарання року відповідно до вироку Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2025 (справа №753/10391/25, провадження №1-кп/753/1745/25), з зазначенням адреси місця розташування колонії, номеру її телефону, адреси електронної пошти.

10 квітня 2026 року, на виконання ухвали суду від 23 жовтня 2025 року про витребування доказів, надійшла відповідь Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якій зазначено, що із інформації, яка міститься у Єдиному реєстрі засуджених та осіб, узятих під варту, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11 серпня 2025 року перебуває на обліку в Дарницькому районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.

15 квітня 2026 року, на виконання ухвали суду від 23 жовтня 2025 року про витребування доказів, надійшла повторна відповідь від Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якій зазначено, що станом на 10 квітня 2026 року відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному реєстрі засуджених та осіб, узятих під варту, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДКВС України покарання не відбуває та під вартою не тримається. Надати інформацію щодо можливого перебування ОСОБА_2 в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДКВС України на тимчасово окупованих територіях немає можливості.

У судові засідання, які відбулись 26 березня 2026 року та 28 травня 2026 року позивач не з`явився, проте надіслав заяву про розгляд справи без його участі. Проти заочного розгляду справи у цій заяві не заперечував.

Відповідач у судові засідання не з`явився, свого представника не направив, інформація про перебування його в установах виконання покарань відсутня, при цьому повідомлявся про розгляд справи належним чином відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 223 ЦПК України суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У частині третій статті 223 ЦПК України зазначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вищенаведеного, на підставі частини четвертої статей 223, 280 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та за згодою представника позивача постановляє заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту статті 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частині четвертій статті10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 289 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк три роки.

На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року, яким ОСОБА_2 був засуджений за статтею 390-1 КК України до покарання у виді пробаційний нагляд на строк один рік, з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 72 КК України щодо переведення покарань в один вид, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді обмеження волі на строк три роки один місяць. Запобіжний захід під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся (справа № 753/10391/25).

Вищезазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 27 березня 2025 року, приблизно о 02 год. 53 хв., перебуваючи за адресою: вул. Миколи Вінграновського, 2 у м. Києві, помітив припаркований поблизу будинку автомобіль марки «Opel Astra», 1993 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 та яким користується ОСОБА_1 та у нього виник умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_2 27 березня 2025 року, приблизно о 02 год. 53 хв., перебуваючи за адресою: вул. Миколи Вінграновського, 2 у м. Києві, підійшов до припаркованого автомобіля марки «Opel Astra», 1993 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зі сторони передніх пасажирських дверей, де за допомогою викрутки, яку мав при собі, вставив у замок дверей та шляхом прокруту її відкрив ці двері та після чого проник до салону автомобіля та відкрив водійські двері. Потім ОСОБА_2 обійшовши автомобіль сів через водійські двері до салону автомобіля.

Надалі, ОСОБА_2 , перебуваючи за кермом автомобіля марки «Opel Astra», 1993 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , вставив викрутку в замок запалення вказаного автомобіля, шляхом повороту запустив двигун автомобіля, після чого увімкнувши передачу рушив з місця парковки, тим самим умисно, незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, завдавши матеріального збитку користувачу цього майна ОСОБА_1 на загальну суму 64 840 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначалось вище, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року встановлено, що автомобіль марки «Opel Astra», 1993 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , яким заволодів ОСОБА_2 , належить на праві власності належить ОСОБА_4 , а користується ОСОБА_1 .

Також встановлено, що ОСОБА_2 незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, завдавши матеріального збитку користувачу цього майна ОСОБА_1 на загальну суму 64 840 грн. Цивільний позов у кримінальному провадженню не заявлено.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що розмір майнової шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , який визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025100020001176 від 28 березня 2025 року становить 64 840 грн, оскільки саме такий розмір шкоди, заподіяної з вини ОСОБА_2 встановлений у вироку Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року.

Подібний правовий висновок щодо розміру майнової шкоди, встановленого під час розгляду кримінальної справи, міститься в постановах Верховного Суду від: 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21); 28 січня 2025 року, справа № 947/11982/23, провадження № 61-7854св24.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 20 000 грн, так як він вказував, що ним виявлено відсутність матеріальних цінності (запасні частини, інструмент, витратні матеріали для проведення ремонтних робіт, допоміжні засобі та інші цінності), що знаходились в автомобілі до вчинення відповідачем кримінального правопорушення, то суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині, так як доказів викрадення вищевказаного майна матеріали справи не містять, вироком суду від 16 квітня 2025 року таких обставин також не встановлено.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди .

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18), від 08 жовтня 2025 року у справі № 753/16824/18 (провадження № 61-5644св24).

Врахувавши наведені вище вимоги закону, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивач, а також істотність вимушених змін у його житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на його моральному стані, суд, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн є достатнім, співмірним та справедливим.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до безпідставного збагачення.

Враховуючи те, що неправомірними діями відповідача було завдано моральні страждання позивачу, пов`язані із викраденням транспортного засобу, яким він користується, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Отже, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 678, 40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 16, 23, 625, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 64 840 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок) грн на відшкодування майнової шкоди та 3 000 (три тисячі) грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складання повного тексту рішення 19.06.2026.