Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №210/578/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1384/26 Справа № 210/578/26 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.С. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Мельниченка Ю.В. розглянувши апеляційну скаргу захисника Мельниченка Ю.В. на постанову судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду, 25.01.2026 року об 11 год. 02 хв. у м. Кривий Ріг по вул. Героїв АТО, 30В, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, тобто не отримував його, правопорушення вчинено повторно протягом року, попередньо притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП постановою серії ЕПР1 №468605 від 29.09.2025 року постановою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу, чим вчинив порушення п. 2.1.а ПДР.

Постановою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Мельниченко Юрій Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Посилаючись на отримання копії постанови 08 квітня 2026 року та те, що останній день строку на апеляційне оскарження припадає на вихідний день 12 квітня 2026 року.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а матеріали справи зібрані з порушенням процесуального та матеріального права. Вказує, що для законності вимоги працівників поліції до водія надати документи необхідною передумовою є законність зупинки транспортного засобу. Зазначає, що якщо працівниками поліції не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм положень ПДР, які відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали б право здійснити зупинку транспортного засобу, така зупинка є незаконною, а подальші вимоги працівників поліції та складені процесуальні документи не можуть бути належними і допустимими доказами. Посилається на постанови Верховного Суду від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17, від 28.05.2020 року у справі № 524/4668/17, від 15.04.2020 року у справі № 489/4827/16-а, постанову пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 та постанову Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №145/932/20, наводячи правові висновки щодо законності зупинки транспортного засобу, оцінки рапорту та показань працівників поліції, а також неможливості застосування позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка такого права не має. Також посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20, зазначаючи, що сформульований у ній висновок стосується кримінального правопорушення у сфері дорожнього руху та вважає неправильним його застосування до спірних правовідносин. Вказує, що суд першої інстанції зазначив про повідомлення поліції щодо здійснення ОСОБА_1 дрифту поблизу магазину «Сільпо», після чого його було зупинено, однак лейтенант поліції Коваленко О.А. не надав доказів того, що таке повідомлення дійсно стосувалося саме ОСОБА_1 . Вважає, що показання ОСОБА_2 , надані ним у судовому засіданні, не можуть бути належними, допустимими та об`єктивними доказами у справі. Зазначає, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, у зв`язку з чим вважає неможливим позбавити його права керування транспортними засобами, якого він не має. Вважає, що призначення такого адміністративного стягнення є неправильним. Вважає, що в матеріалах адміністративної справи відсутні належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Просить постанову Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 02 квітня 2026 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, скасувати, а справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Клопотання захисника Мельниченка Ю.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження залишити без розгляду, оскільки встановлений ст. 289 КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови не пропущено.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Таким чином, для вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення суд повинен не лише навести зміст протоколу про адміністративне правопорушення, а й самостійно з`ясувати та встановити на підставі досліджених доказів фактичні обставини справи, надати цим доказам відповідну оцінку та зазначити, які саме встановлені обставини утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП.

Вказаних вимог при постановленні оскаржуваного судового рішення дотримано не повною мірою.

Апеляційним судом встановлено, що у постанові суду першої інстанції після наведення змісту протоколу про адміністративне правопорушення фактичні обставини, які підтверджували б саме вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, належним чином самостійно не встановлені.

Суд першої інстанції фактично відтворив фабулу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 25.01.2026 року об 11 год. 02 хв. у м. Кривий Ріг по вул. Героїв АТО 30В керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, та зазначив про повторність правопорушення, пославшись при цьому на попереднє притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас із мотивувальної частини постанови не вбачається, які саме обставини суд встановив безпосередньо за результатами дослідження протоколу, рапорту, довідки, карток обліку, відеозапису та інших доказів, яким чином кожний із цих доказів підтверджує відповідні елементи складу адміністративного правопорушення та в чому полягає їх взаємний зв`язок.

Зокрема, у постанові не наведено самостійного встановлення обставин щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме у зазначений у протоколі час та місці, не наведено змісту дослідженого відеозапису з бодікамери та не зазначено, які саме обставини підтверджуються цим відеозаписом. Також не наведено належного аналізу доказів у їх сукупності, який дозволив би дійти висновку про доведеність усіх обов`язкових ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Саме по собі посилання у постанові на те, що вина особи підтверджується наведеними доказами, за відсутності встановлення на їх підставі конкретних фактичних обставин справи, не може свідчити про належне з`ясування обставин адміністративного правопорушення. При цьому судом першої інстанції фактично лише перелічено наявні у справі докази, без надання їм належної оцінки в їх сукупності та без зазначення, які саме обставини кожним із них підтверджуються, що не відповідає вимогам ст.ст. 280, 283 КУпАП.

При цьому апеляційний суд відповідно до ст. 294 КУпАП переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Виходячи із зазначеного положення, апеляційний суд має перевірити законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, виходячи з її змісту та наявних у справі доказів, однак не повинен підміняти суд першої інстанції у виконанні обов`язку щодо первинного встановлення фактичних обставин справи.

У цій справі усунення допущеного недоліку шляхом самостійного встановлення апеляційним судом усіх фактичних обставин, які не були встановлені судом першої інстанції, та формування на їх основі висновку про наявність вини ОСОБА_1 фактично означало б доповнення мотивів притягнення його до адміністративної відповідальності та формування належного обґрунтування обвинувачення замість суду першої інстанції.

При цьому таке встановлення обставин не спрямоване на покращення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а навпаки, було б необхідним для збереження прийнятого щодо неї рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому фактично виходило б за межі апеляційних вимог та не відповідало б визначеним ст. 294 КУпАП межам апеляційного перегляду.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для самостійного формування висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення на підставі обставин, які не були належним чином встановлені та відображені у постанові суду першої інстанції.

Такий підхід відповідає також вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні.

З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не може вважатися належним чином обґрунтованим, оскільки необхідні для такого висновку фактичні обставини судом належним чином не встановлені.

Апеляційний суд також враховує, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється в межах фактичних обставин, за якими особа притягується до адміністративної відповідальності, а суд не може підміняти орган, який склав протокол, та формувати замість нього обсяг обвинувачення.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає можливості усунути зазначені недоліки шляхом самостійного встановлення нових фактичних обставин, необхідних для підтвердження вини ОСОБА_1 , оскільки це не відповідало б межам апеляційного перегляду та не покращувало б становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, зокрема стосовно законності зупинки транспортного засобу, оцінки показань працівника поліції, рапорту та можливості застосування до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд зазначає, що вони самі по собі не мають визначального значення для остаточного вирішення справи, оскільки встановлені вище порушення при розгляді справи та невстановлення судом першої інстанції необхідних фактичних обставин є достатніми для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що наявні у справі матеріали в їх сукупності не були покладені судом першої інстанції в основу самостійно встановлених фактичних обставин, а висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення належним чином не обґрунтований, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Мельниченка Ю.В. задовольнити.

Постанову судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя