Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №171/711/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1464/26 Справа № 171/711/25 Суддя у 1-й інстанції - Дудіков А.В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., потерпілого ОСОБА_1 його представника Морозова В.Ю. розглянувши апеляційну скаргу представника потерпілого Морозова В.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 року, щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.124 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266728, дата складання протоколу 09.03.2025 13:27 год., опис установлених даних: 06.03.2025 15:45 дорога Т-04-19 06.03.2025р. о 15:45 год у Криворізькому районі Дніпропетровської області по дорозі Т-04-19 в сторону м. Зеленодольськ водій автомобіля Renault Megane ДНЗ НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Mazda 6 SDN MT ДНЗ НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , який виконував обгін та рухався зліва. У наслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушив п. 12.1 ПДР – Водій ТЗ не врахув. безпеч. швид. руху, особл. вантажу, стан ТЗ. Відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 14 квітня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З таким судовим рішенням не погодився адвокат Морозов В.Ю., який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції не забезпечено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а розгляд справи проведено формально, без належного дослідження доказів у їх сукупності. Зазначає, що судом проігноровано пояснення свідків, які перебували в автомобілі разом із ОСОБА_1 та були безпосередніми очевидцями ДТП. Вказує, що ці свідки послідовно зазначали, що саме ОСОБА_2 здійснював небезпечне маневрування, об`їжджав дорожні ями, внаслідок чого виїхав на траєкторію руху автомобіля ОСОБА_1 та допустив зіткнення. Зазначає, що суд не надав належної оцінки вказаним доказам, чим порушив вимоги ст. 252 КУпАП. Посилається на постанови Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 522/1915/17 та від 05.06.2019 у справі № 761/26645/16-а, зазначаючи, що суд зобов`язаний надати оцінку кожному доказу та навести мотиви його прийняття або відхилення. Вказує, що судом першої інстанції також не враховано постанову Інгулецького районного суду від 12 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Зазначає, що за наявності ДТП, пошкодження транспортних засобів та порушення Правил дорожнього руху суд фактично залишив винну особу невстановленою. Посилається на постанови Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 686/18462/17 та від 18.02.2020 у справі № 522/1273/17. Крім того, вказує на істотне порушення процесуальних прав потерпілого, передбачених ст. 268 КУпАП, оскільки суд безпідставно відмовив у відкладенні розгляду справи у зв`язку із зайнятістю його представника адвоката Морозова В.Ю. та провів судове засідання за його відсутності. Зазначає, що внаслідок цього потерпілий був позбавлений можливості користуватися правовою допомогою, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання та надавати пояснення. Посилається на постанови Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 761/40493/16-а та від 03.07.2019 у справі № 686/15262/17. Також вказує, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання сторони потерпілого про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та не навів належних мотивів такого рішення. Зазначає, що це суперечить вимогам ст. 280 КУпАП щодо обов`язку суду з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Щодо обставин ДТП вказує, що відповідно до матеріалів справи та постанови Інгулецького районного суду від 12 березня 2026 року пояснення учасників ДТП є суперечливими, схема місця ДТП не містить координат місця зіткнення, а характер і локалізація механічних пошкоджень транспортних засобів, їх розташування після ДТП та дорожня обстановка, у тому числі наявність вибоїн, не підтверджують версію щодо вини ОСОБА_1 . Зазначає, що саме ці обставини свідчать про необхідність належної правової оцінки діям ОСОБА_2 . Посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо оцінки протоколу про адміністративне правопорушення, меж розгляду справи судом, недопустимості ґрунтування висновків на припущеннях та необхідності доведення вини на підставі достатньої сукупності доказів. Вважає, що сукупність зазначених обставин свідчить про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, істотне порушення вимог КУпАП, неповне дослідження доказів та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просить оскаржувану постанову скасувати та винести нову постанову, якою визнати винним у вчиненні ДТП ОСОБА_2 .

Також надійшли заперечення на апеляційну скаргу захисника Гайдаш Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , в яких вказує, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки доказів порушення ним п. 12.1 ПДР та причинного зв`язку його дій з ДТП матеріали справи не містять. Зазначає, що автотехнічна експертиза не встановила відповідної невідповідності в його діях, протокол сам по собі не підтверджує вину, а пояснення ОСОБА_3 є упередженими. Вказує, що провадження щодо ОСОБА_3 також закрито за відсутності складу правопорушення, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, встановив, що висновок про недоведеність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на оцінці наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП обов`язковою ознакою даного адміністративного правопорушення є наявність причинного зв`язку між порушенням учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП необхідно встановити не лише факт ДТП та наявність пошкоджень, а й конкретне порушення особою Правил дорожнього руху та причинний зв`язок між таким порушенням і наслідками ДТП.

Так, факт дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів матеріалами справи підтверджується. Разом з тим обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266728 від 09.03.2025, в частині того, що саме ОСОБА_2 не вибрав безпечної швидкості руху, чим порушив п. 12.1 ПДР та допустив зіткнення, належними та достатніми доказами не підтверджені.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та у письмових поясненнях зазначив, що 06.03.2025 керував автомобілем Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , у напрямку м. Зеленодольськ, приблизно о 15:48 годині зіткнувся з автомобілем Mazda 6, який здійснював маневр обгону, та вказав, що Правил дорожнього руху не порушував і рухався відповідно до їх вимог.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_4 яка перебувала в автомобілі під керуванням ОСОБА_2 , вказала, що під час керування з ними зіштовхнувся інший автомобіль який намагався обігнати та вилетів у кювет. Після чого вона викликала працівників поліції та швидку медичну допомогу.

Водночас потерпілий ОСОБА_1 пояснював, що під час виконання ним обгону автомобіля Renault Megane останній несподівано змінив напрямок руху вліво, унаслідок чого відбулося зіткнення. ОСОБА_5 , який перебував в автомобілі під керуванням ОСОБА_1 , зазначав, що під час обгону автомобіль синього кольору врізався в їх автомобіль, після чого останній з`їхав з дороги. ОСОБА_6 пояснила, що за дорогою не слідкувала, відчула поштовх автомобіля, після чого автомобіль з`їхав з дороги та перекинувся.

Таким чином, наявні у матеріалах справи пояснення учасників ДТП та свідків містять різні версії механізму зіткнення.

При цьому наявність таких розбіжностей сама по собі не дає підстав для надання переваги поясненням однієї сторони перед поясненнями іншої без їх підтвердження іншими об`єктивними доказами.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі пояснення учасників ДТП та свідків, встановив, що вони не усувають суперечностей щодо механізму зіткнення, напрямку та характеру руху транспортних засобів безпосередньо перед ДТП, а також причин, які зумовили зіткнення. Вказані суперечності матеріалами справи належним чином не усунуті, а тому самі по собі зазначені пояснення не дають достатніх підстав для беззаперечного висновку про порушення ОСОБА_2 саме п. 12.1 ПДР.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить із того, що відповідно до ст. 251 КУпАП пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих та свідків є джерелами доказів у справі про адміністративне правопорушення. Водночас віднесення таких пояснень до доказів не означає, що вони мають наперед встановлену доказову силу. Відповідно до ст. 252 КУпАП кожен доказ підлягає оцінці з точки зору його належності, достовірності та достатності у сукупності з іншими доказами у справі.

Отже, наявні у справі пояснення потерпілого та свідків не можуть бути оцінені ізольовано від інших матеріалів справи та покладені в основу висновку про винуватість ОСОБА_2 лише з тієї підстави, що вони містять версію події, відмінну від його пояснень.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Таким чином, саме на особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок зібрати та надати докази на підтвердження обставин, викладених у протоколі, у тому числі доказів, які підтверджують факт конкретного порушення Правил дорожнього руху особою, притягнутою до адміністративної відповідальності, та причинний зв`язок такого порушення з наслідками ДТП.

Суд при цьому не є органом, який здійснює збирання доказів на підтвердження обвинувачення, та не вправі перебирати на себе функцію сторони обвинувачення шляхом самостійного відшукування доказів винуватості особи, усунення недоліків доказової бази або формування замість уповноваженого органу доказового обґрунтування обставин, викладених у протоколі.

Завданням суду відповідно до ст. 245, 280 КУпАП є всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи і перевірка наявних доказів, а не пошук доказів на підтвердження вини особи у випадку, коли такі докази органом, уповноваженим на складання протоколу, належним чином не зібрані.

У цьому випадку апеляційний суд, здійснюючи перевірку законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, не встановив у матеріалах справи достатньої сукупності об`єктивних даних, які б усували суперечності у поясненнях учасників ДТП та підтверджували саме ту обставину, яка зазначена у протоколі як підстава для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, а саме невибір ним безпечної швидкості руху та порушення п. 12.1 ПДР.

При цьому наявність факту ДТП, механічних пошкоджень транспортних засобів та суперечливих пояснень учасників події сама по собі не є достатньою для висновку про винуватість конкретного водія у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Апеляційний суд також враховує, що відносно іншого учасника цієї ж дорожньо-транспортної пригоди, потерпілого ОСОБА_1 , також було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266742 від 09.03.2025 за ст. 124 КУпАП, відповідно до якого йому інкримінувалося порушення п. 13.3 ПДР, що полягало у недотриманні безпечного бокового інтервалу під час обгону та, за версією протоколу, спричинило зіткнення транспортних засобів.

Постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 12 березня 2026 року провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вказане рішення суду не було оскаржено учасниками по справі, що вказує на згоду учасників з встановленими обставинами суду та його висновками.

При цьому з мотивувальної частини зазначеної постанови вбачається, що підставою для такого висновку не було встановлення судом беззаперечної невинуватості ОСОБА_1 , так само як і не було встановлено, що саме ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху та його дії перебували у причинному зв`язку з ДТП.

Навпаки, суд щодо ОСОБА_1 виходив із того, що учасники ДТП надали кардинально відмінні версії події, а наявні у справі об`єктивні дані, зокрема характер та локалізація механічних пошкоджень транспортних засобів, розташування автомобілів, вибоїн на дорозі та неповнота схеми місця ДТП, не дозволяють беззастережно встановити обставини, викладені у протоколі.

Суд у цій постанові прямо зазначив, що сукупність наявних доказів, суперечливість пояснень учасників ДТП, характер та локалізація механічних пошкоджень транспортних засобів, розташування автомобілів і вибоїн на дорозі, неповнота схеми місця ДТП, а також відсутність інших об`єктивних доказів породжують обґрунтований сумнів у винуватості особи, який має тлумачитися на її користь.

Отже, висновок суду щодо ОСОБА_1 ґрунтувався не на встановленні іншого винного учасника ДТП, а на недостатності та суперечливості доказів для доведення саме його вини.

Зазначена обставина має істотне значення і при оцінці доказів у цій справі, оскільки йдеться про ту саму дорожньо-транспортну пригоду, тих самих учасників.

При цьому закриття провадження щодо ОСОБА_1 не може розглядатися як доказ винуватості ОСОБА_2 та саме по собі не встановлює порушення останнім Правил дорожнього руху. Водночас воно підтверджує, що під час розгляду матеріалів щодо цієї ж ДТП вже було встановлено об`єктивну недостатність доказів для достовірного встановлення причинного механізму ДТП та вини конкретного учасника за наявними матеріалами.

Відтак посилання апелянта на постанову щодо ОСОБА_1 як на підставу для висновку про винуватість ОСОБА_2 є безпідставним. Відсутність доведеності вини одного учасника ДТП не означає автоматичної доведеності вини іншого.

Навпаки, у цій справі підлягає застосуванню загальний принцип, відповідно до якого кожна особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за умови доведеності саме її вини належними та достатніми доказами.

Суд апеляційної інстанції також бере до уваги висновок автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-25/45710-ІТ від 16.12.2025 року. Згідно з ним, залежно від вихідних даних та версії механізму ДТП, експертом наводилися різні варіанти дій учасників ДТП відповідно до вимог ПДР. Зокрема, за вихідними даними, що ґрунтувалися на поясненнях ОСОБА_2 , визначено одні умови та дії водіїв, тоді як за вихідними даними, що ґрунтувалися на поясненнях ОСОБА_1 .

Таким чином, сам висновок експерта не усуває суперечностей між версіями учасників ДТП та не містить беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_2 порушив саме п. 12.1 ПДР та що таке порушення перебувало у причинному зв`язку з ДТП.

З огляду на викладене, висновки експерта не можуть бути використані як беззаперечне підтвердження обставин, зазначених у протоколі щодо ОСОБА_2 , оскільки експертне дослідження проводилося за різними вихідними даними, обумовленими взаємно суперечливими версіями учасників ДТП.

Відтак протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266728 від 09.03.2025 сам по собі не може підтверджувати винуватість ОСОБА_2 у порушенні п. 12.1 ПДР. Викладені у ньому обставини повинні бути підтверджені іншими належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності давали б можливість достовірно встановити як факт порушення Правил дорожнього руху, так і причинний зв`язок такого порушення з наслідками ДТП.

У даному випадку такого підтвердження не отримано.

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують сам факт дорожньо-транспортної пригоди, однак не підтверджують належними та достатніми доказами всі необхідні елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зокрема вину ОСОБА_2 у порушенні конкретної вимоги Правил дорожнього руху та причинний зв`язок такого порушення з наслідками ДТП.

За таких обставин суперечності у поясненнях учасників події та свідків, які не були усунуті під час судового розгляду та не отримали об`єктивного підтвердження іншими належними доказами, не можуть тлумачитися проти особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначене правило підлягає застосуванню і в цій справі, оскільки за результатами дослідження доказів апеляційним судом не встановлено обставин, які б дозволяли поза обґрунтованим сумнівом стверджувати, що саме порушення ОСОБА_2 п. 12.1 ПДР спричинило зіткнення транспортних засобів.

Отже, за відсутності належних та достатніх доказів вини ОСОБА_2 висновок про його винуватість не може ґрунтуватися на припущенні про те, що саме його дії стали причиною ДТП.

Доводи апеляційної скарги про те, що сукупність доказів підтверджує вину ОСОБА_2 , є необґрунтованими та безпідставними, оскільки зводяться переважно до надання переваги версії потерпілого та свідків щодо механізму ДТП, яка не підтверджена достатньою сукупністю об`єктивних доказів та не усуває наявних у справі суперечностей.

Так само безпідставним є посилання на те, що закриття провадження щодо ОСОБА_1 повинно свідчити про винуватість ОСОБА_2 . Оскільки провадження щодо ОСОБА_3 було закрито саме через недоведеність його вини та наявність обґрунтованого сумніву, це рішення не встановлює вини іншого учасника ДТП, а навпаки свідчить про необхідність застосування однакового стандарту оцінки доказів щодо кожного учасника події.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з висновком про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Підстав для висновку про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив докази або дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційним судом не встановлено.

Апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 року відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника потерпілого Морозова В.Ю. залишити без задоволення.

Постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя