Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №932/5014/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/301/26 Справа № 932/5014/25 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Берзінь С.Л. розглянувши апеляційну скаргу захисника Берзінь С.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 листопада 2025 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 273830 від 17.03.2025, близько об 11 год 17 хв., 17.03.2025 у місті Костянтинівка по вул. 13-ти Розстріляних, 5 водій ОСОБА_1 керував т.з. ВАЗ 21011 ЗНГ д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810 та в закладі охорони здоров`я (СП КНП МЦПЛЗ м. Краматорськ в м. Костянтинівка) водій відмовився. Так, ОСОБА_1 інкриміноване порушення п. 2.5. ПДР України та, як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір 605,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Берзінь Сергій Людвигович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції не перевірено всі доводи сторони захисту та не надано їм належної правової оцінки, у зв`язку з чим постанова суду є необґрунтованою. Зазначає, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 не відповідають дійсності, а ОСОБА_1 своєї вини не визнає. Вважає, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами. Вказує, що в матеріалах справи наявний оптичний диск із двома відеофайлами, які, за твердженням сторони захисту, записані відеореєстраторами без інвентарних та номенклатурних номерів, що, як зазначає захисник, не відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026. Зазначає, що на обох відеофайлах міститься водяний знак «0000000_000000», а самі відеозаписи не є безперервними. Вказує, що перший відеозапис «Крапива 17.03.2025.MP4» тривалістю 9 секунд не містить оголошення причин зупинки, а другий відеозапис «Крапива 130 17.03.2025.MP4» тривалістю 2 хвилини 01 секунда не містить відеоматеріалу керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом. Зазначає, що на відеозаписах відсутня фіксація перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, який перебуває в русі, а на другому відеозаписі зафіксовано лише спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , повідомлення марки, моделі та номерного знаку транспортного засобу, пропозицію пройти огляд та відмову від його проходження. Вважає, що лише другий відеозапис можна вважати безперервним у розумінні вимог Інструкції № 1026, однак він, як зазначає захисник, не містить фіксації діяння у формі керування транспортним засобом. Вказує, що на відеозаписах також відсутня фіксація складання протоколу та ознайомлення ОСОБА_1 із його правами та обов`язками. Зазначає, що висновок суду про підтвердження ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом та про наявність такого факту на першому відеозаписі не містить належного аналізу та обґрунтування. Вважає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з чим не є суб`єктом інкримінованого адміністративного правопорушення. Вказує, що на належних та допустимих, як зазначає захисник, відеозаписах відсутній факт перебування ОСОБА_1 за кермом будь-якого транспортного засобу, а доказів протилежного з боку працівників поліції до суду не надано. Зазначає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння сама по собі не створює складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що судом помилково встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відповідний факт відмови від огляду на стан сп`яніння, що, як вказує захисник, виключає об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а та пункт 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 щодо визначення поняття керування транспортним засобом. Вказує, що суд першої інстанції неправильно розглянув доводи захисту щодо ознак алкогольного сп`яніння. Зазначає, що у запереченнях ставилося питання не про можливість встановлення запаху алкоголю з порожнини рота за допомогою відеозапису, а про те, що на відеозаписі поліцейським не озвучено жодної з ознак сп`яніння. Вважає, що на відеозаписах не зазначено про наявність у ОСОБА_1 жодної з передбачених Інструкцією ознак алкогольного сп`яніння, окрім запаху алкоголю з порожнини рота, який став підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Вважає, що під час складання протоколу ОСОБА_1 не були роз`яснені права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Вказує, що на відеозаписах відсутнє підтвердження такого роз`яснення, а тому цей факт не є доведеним. Зазначає, що ОСОБА_1 також не було роз`яснено право на захисника та відповідно не було забезпечено можливості реалізації права на захист. Вважає, що наявні у справі докази не можуть бути сприйняті як належні, допустимі та достатні для доведення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а висновки суду про беззаперечність доведеності його вини є безпідставними. Вказує, що в матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а постанова суду першої інстанції ухвалена, зокрема, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції при постановленні постанови дотримано не було.

Як убачається зі змісту постанови суду першої інстанції, викладаючи обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд фактично обмежився відтворенням відомостей, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення містить сформульоване працівником поліції твердження про те, що ОСОБА_1 17 березня 2025 року керував транспортним засобом ВАЗ 21011 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Зазначені відомості, викладені у протоколі, самі по собі не звільняли суд від обов`язку перевірити та встановити фактичні обставини події на підставі досліджених доказів.

Натомість у постанові суду першої інстанції відсутнє самостійне встановлення обставин, за яких, коли саме та яким чином ОСОБА_1 здійснював керування зазначеним транспортним засобом, а також обставин, за яких йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння та в чому саме полягала його відмова від такого огляду.

Тобто суд першої інстанції не встановив фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а фактично прийняв за встановлені обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Водночас протокол про адміністративне правопорушення є одним із передбачених ст. 251 КУпАП джерел доказів, а тому наведені в ньому відомості підлягають перевірці та оцінці судом у сукупності з іншими доказами, а не можуть безпосередньо ототожнюватися із встановленими судом фактичними обставинами справи.

Отже, для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення суд мав не лише зазначити окремі факти, зокрема про підтвердження ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом, наявність на відеозаписі факту керування та подальшу пропозицію пройти огляд, а також відмову від його проходження, а й встановити та викласти у постанові фактичні обставини події в їх сукупності, які б давали можливість зробити висновок про те, що саме ОСОБА_1 у зазначений у протоколі час і місці керував транспортним засобом, щодо нього були наявні передбачені законом підстави для проведення огляду та він, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження такого огляду у встановленому порядку.

Натомість суд першої інстанції, зазначивши окремі обставини щодо змісту досліджених відеозаписів, не сформулював у постанові фактичних обставин інкримінованої події, встановлених ним на підставі сукупності доказів, та не навів належного обґрунтування, яким саме чином наведені ним окремі факти підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 всіх необхідних елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Фактично висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення ґрунтується на відтворенні обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та загальному посиланні на те, що досліджені відеозаписи підтверджують інкриміноване правопорушення. Водночас протокол містить сформульоване уповноваженою особою твердження про обставини правопорушення, тоді як відповідно до вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП саме суд при розгляді справи повинен самостійно з`ясувати та встановити відповідні фактичні обставини на підставі досліджених доказів.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 є передчасним, оскільки він зроблений без належного встановлення фактичних обставин події та їх оцінки на підставі доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в межах апеляційної скарги, не може усунути зазначений недолік шляхом первинного встановлення замість суду першої інстанції всіх обставин інкримінованого правопорушення та формування на їх підставі нового висновку про винуватість особи, оскільки це фактично означало б заміну апеляційним судом суду першої інстанції у встановленні фактичної основи обвинувачення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки належним чином не встановив фактичні обставини інкримінованої події, обмежившись посиланням на обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на наведений висновок апеляційного суду та не змінюють результату апеляційного перегляду.

За таких обставин апеляційний суд вважає необхідним постанову суду скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Берзінь С.Л. задовольнити.

Постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 листопада 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене за ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя