Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №177/605/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1289/26 Справа № 177/605/26 Суддя у 1-й інстанції - Березюк М. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника Ігнатова Є.Є. розглянувши апеляційну скаргу захисника Козіної Н.В.., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 інформація про працевлаштування відсутня РНОКПП НОМЕР_1

за ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 14.02.2026 о 23:32 год по вул. Молодіжна, буд. 1 А с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER днз НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, на законну вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (на місці за допомогою газоаналізатора або в медичному закладі) відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумі доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Ігнатов Євген Євгенович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, а також допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що працівниками поліції не було дотримано встановленого порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 не запропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Вказує, що наявне в матеріалах справи направлення на медичний огляд не підтверджує факту його пропонування та суперечить відеозапису. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції не можуть бути беззаперечними доказами його вини, а зазначені в них ознаки алкогольного сп`яніння не узгоджуються з відомостями, зафіксованими на відеозаписі. Зазначає, що з відеозапису не вбачається чіткої та однозначної відмови від проходження огляду, а його висловлювання мали суперечливий характер. Вказує, що внаслідок недотримання працівниками поліції процедури проведення огляду відсутній ключовий елемент складу адміністративного правопорушення — відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку. Посилається на положення ст. 62 Конституції України, практику ЄСПЛ та зазначає, що вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а наявні сумніви повинні тлумачитися на його користь. Просить скасувати постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року у справі №177/605/26 та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Крім того, представником ОСОБА_1 заявлено клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування зазначає аналогічні доводи які зазначені в апеляційній скарзі.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, суд апеляційної інстанції, вважає апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 15.02.2026 серії ЕПР1 № 591593 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складеним уповноваженою особою, в якому викладені обставини вчиненого правопорушення, зокрема факт керування ним транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. ОСОБА_1 протокол оголошено вголос, під відеозапис, але підписувати складені документи відмовився;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння до КП «КБЛПД» ДОР» від 14.02.2026, згідно яких жоден із видів оглядів на стан алкогольного сп`яніння не проводився, у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ;

рапортом працівника поліції, з якого слідує, що о 23:32 год 14.02.2026, під час несення служби в наряді поліції в с. Широке Криворізького району, надання для допомоги на місці ДТП з постраждалими, було зупинене тз TOYOTA днз НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , з метою опитування водія щодо обставин ДТП, свідком якої він міг бути. Під час спілкування з водієм, у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився, у зв`язку з чим складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, з правами водія ознайомлено, від керування тз відсторонено;

карткою обліку правопорушення, з інформацією про інкриміноване правопорушення та довідкою ВАД ППП м. Кривий Ріг про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом;

відеозаписом з місця вчинення правопорушення, на якому зафіксовано факт руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , одразу після зупинки якого, працівник поліції підійшов до водія автомобілю TOYOTA днз НОМЕР_2 , яким виявився ОСОБА_1 , який одразу після зупинки транспортного засобу, що перебував у русі, сидів на місці водія, надав свої документи як водій транспортного засобу.

З відеозапису також встановлено, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про виявлення у нього явних ознак алкогольного сп`яніння, зокрема запаху алкоголю з порожнини рота, та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на газоаналізаторі «Драгер», на що останній спочатку ствердно погодився. ОСОБА_1 роз`яснено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оголошено допустиму норму алкоголю у видихаємому повітрі та запропоновано обрати трубочку до газоаналізатора.

Надалі ОСОБА_1 почав з`ясовувати у працівників поліції питання щодо вимкнення бодікамер, пропонував відійти та врегулювати ситуацію, після чого передав ключі від автомобіля іншій особі та змінив поведінку під час спілкування з працівниками поліції. Йому неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак він перебивав працівника поліції, висловлювався з приводу інших обставин та після попередження про наслідки такої поведінки вказав, що відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Працівники поліції ще неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, зокрема «проходити тест», однак він вчергове відмовився. Працівником поліції також було роз`яснено ОСОБА_1 його процесуальні права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, протягом тривалого часу оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив бажання пройти огляд на стан сп`яніння, у тому числі в медичному закладі, а після оголошення йому змісту протоколу, в якому зазначено про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події та в медичному закладі, своєї позиції не змінив.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було дотримано встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, зокрема не запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, є необґрунтованими та безпідставними.

Апеляційним судом досліджено відеозапис та встановлено, що працівниками поліції неодноразово пропонувалося ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку. Спочатку він погодився на проходження огляду за допомогою газоаналізатора, однак надалі змінив свою позицію та неодноразово відмовлявся від проходження огляду.

При цьому в матеріалах справи наявне направлення на огляд до КП «КБЛПД» ДОР» від 14.02.2026, складене працівниками поліції. Вказаний документ оцінюється апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, а не ізольовано.

З матеріалів справи також встановлено, що ОСОБА_1 відмовився підписувати оформлені працівниками поліції документи. Сам по собі факт відсутності його підпису на направленні не свідчить про відсутність такого документа чи про те, що працівниками поліції не вчинялися передбачені процедурою дії.

Суд першої інстанції також обґрунтовано врахував, що після оголошення ОСОБА_1 протоколу, в якому було зазначено про відмову від проходження огляду як на місці події, так і в медичному закладі, він не висловив бажання пройти будь-який огляд на стан сп`яніння.

Отже, апеляційним судом не встановлено таких порушень порядку проведення огляду, які б спростовували факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги про неналежність протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту працівника поліції як доказів є необґрунтованими.

Апеляційним судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591593 складений уповноваженою особою у встановлений законом строк, його зміст ОСОБА_1 оголошено вголос під відеозапис, від підпису останній відмовився. В розумінні ст. 251 КУпАП рапорт працівника поліції є джерелом доказів та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами; у даному випадку в ньому містяться відомості про час та місце події, особу водія, обставини зупинки транспортного засобу, виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та відмову від проходження огляду. Висновок про винуватість ОСОБА_1 не ґрунтується виключно на протоколі чи рапорті, а підтверджується також відеозаписом, актом огляду та направленням на огляд до закладу охорони здоров`я, які в сукупності узгоджуються між собою.

Міркування апелянта, що працівниками поліції не було встановлено належних ознак, які свідчили б про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу, оскільки право поліцейського виявляти у водіїв ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

На підставі викладеного апеляційний суд зазначає, що ознаки сп`яніння встановлює поліцейський під час спілкування з водієм, та наявність таких ознак саме і є підставою для пропонування огляду на стан сп`яніння.

Згідно матеріалів справи у водія ОСОБА_1 працівником поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Вказані ознаки алкогольного сп`яніння прямо передбачені п. 3 Розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735.

Вказані обставини безпосередньо зафіксовані на відеозаписі, на якому працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про виявлення запаху алкоголю з порожнини рота, надалі зазначає про його поведінку, що не відповідає обстановці, та неодноразово пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи апелянта про зворотне, а саме, що з відеозапису видно відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та адекватність його поведінки, є безпідставними та носять суб`єктивний характер.

Доводи апеляційної скарги про відсутність чіткої та однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду також є необґрунтованими.

Апеляційним судом встановлено, що відповідні висловлювання ОСОБА_1 необхідно оцінювати не ізольовано, а в сукупності з його поведінкою протягом усього часу оформлення матеріалів. Після первинної згоди пройти огляд він неодноразово відмовлявся від проходження тесту, а після роз`яснення наслідків відмови своєї позиції не змінив.

Таким чином, сукупність зафіксованих на відеозаписі обставин свідчить про усвідомлену відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, а не про випадкове чи неоднозначне висловлювання.

Посилання апелянта на ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стандарт доведення вини поза розумним сумнівом не спростовують наведених висновків.

Апеляційним судом досліджено сукупність наявних у справі доказів, які є взаємопов`язаними та узгоджуються між собою. При цьому висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не на припущеннях, а на фактичних даних, безпосередньо зафіксованих, зокрема, на відеозаписі.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції фактично перебрав на себе функції сторони обвинувачення, є безпідставним. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції здійснив оцінку доказів, які містилися у матеріалах справи, та надав відповідь на доводи сторони захисту щодо процедури огляду, направлення до медичного закладу, протоколу, рапорту та відеозапису.

Клопотання сторони захисту про закриття провадження у справі також не підлягає задоволенню, оскільки під час апеляційного перегляду не встановлено відсутності події або складу адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив доводи сторони захисту, які за своїм змістом збігаються з доводами апеляційної скарги, та надав їм належну оцінку. Водночас апеляційним судом самостійно перевірено наведені обставини та досліджено докази, у зв`язку з чим підстав для іншої оцінки встановлених обставин не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду, відсутність факту відмови від його проходження, неналежність доказів та недоведеність вини ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови.

Дії, вчинені ОСОБА_1 є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Козіної Н.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене за ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя