Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №199/3767/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2151/26 Справа № 199/3767/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Ковалюмнус Е.Л., при секретарі Сербіній І.В., за участю представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Довгалюк Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Довгалюк Л.І. на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 22 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно до постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 червня 2026 року, 09.03.2026 о 10:00 годині водій ОСОБА_1 у с. Копані, дорога Т0515, керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», н.з. НОМЕР_1 , з явною ознакою алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку шляхом продуття газоаналізатору «Драгер» або проходження медичного огляду водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На вказану постанову суду представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокатом Довгалюк Л.І. подана апеляційна скарга, в якій вона просить постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 червня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів, факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються ознаки алкогольного сп`яніння, які не визначенні пунктом 3 Інструкції. Вказує, що направлення на огляд складене працівником поліції до початку відеозапису доданого до протоколу, у самому направленні не вказано наявність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , проте зазначено, що огляд проводився за допомогою газоаналізатора «Драгер». В порушення вимог п. 10 Інструкції Акт огляду наявний в матеріалах справи є формальним та був виготовлений після складання матеріалів. Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи. Вказує на те, що пропозиція огляду військовослужбовцю ОСОБА_1 на стан сп`яніння відбулася з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки військовослужбовці проходять огляд на стан сп`яніння у порядку саме ст. 266-1 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повідомлений належним чином про місце, дату та час розгляду справи, до Дніпровського апеляційного суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надавав.

Представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 –адвокат Довгалюк Л.І.в судовому засіданні підтримала доводи своєї апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, не заперечувала проти розгляду справи без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи, врахувавши доводи наведені в апеляційній скарзі, приходжу до наступного висновку.

Апеляційний суд з метою додержання прав особи, передбачених ст. 268 КУпАП, а саме знайомитися з матеріалами справи, бути присутнім в судовому засіданні, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, тощо, належним чином повідомив ОСОБА_1 про місце, день та час слухання справи, проте останній своїми правами не скористався, до апеляційного суду не з`явився.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З матеріалів справи вбачається, що суддя І інстанції правильно дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Даний факт підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 610197 від 09.03.2026 року, складеним уповноваженою особою, в якому викладені обставини вчиненого правопорушення; яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду в КНП м. Краматорськ; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.03.2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з місця події.

З відеозапису вбачається, що 09.03.2026 року о 11:18 годині що водій ОСОБА_1 вийшов з водійського місця автомобіля. На питання працівника поліції: «Алкоголь вживали?», водій ОСОБА_1 відповів: «Ні». Працівник поліції оголосив водію ОСОБА_1 про виявлення у нього такої ознаки алкогольного сп`яніння, як: «запах алкоголю з порожнини рота». Після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатору «Драгер» або проїхати в лікарню. Також було роз`яснено право водія відмовитися від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому працівником поліції було розяснено наслідки відмови водія проходити огляд на стан сп`яніння. Водій ОСОБА_1 ухилявся від надання відповіді та неодноразово намагався домовитись з працівниками поліції.. Далі працівник поліції знову неодноразово запитував у водія ОСОБА_1 щодо проходження останнім огляду на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 не надавав відповіді. Водію ОСОБА_1 знову було запропоновано продути газоаналізатор «Драгер» на місці зупинки. Зокрема, працівник поліції запитав у ОСОБА_1 : «Будете продувати?», на що ОСОБА_1 відповів: «Ні, я на завдання їду, мені нема коли». На питання працівника поліції: «В лікарню поїдемо?», ОСОБА_1 відповів: «Ні, треба їхати виконувати бойове завдання» (0:07:29). Також з відеозапису вбачається, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення водію ОСОБА_1 були роз`ясненні його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП через порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Отже, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, що само собою утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги адвоката, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є необгрунтованими , оскільки протокол працівника поліції є узгодженим із усіма матеріалами справи, зокрема із відеозаписом, та не є єдиним письмовим доказом винуватості ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги адвоката, що матеріали справи не містять доказів, факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння,є необґрунтованими та спростовуються відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля «ВАЗ 2107», н.з. НОМЕР_1 . Крім того, як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним даним транспортним засобом.

Доводи апеляційної скарги адвоката про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються ознаки алкогольного сп`яніння, які не визначенні пунктом 3 Інструкції, є необґрунтованими, оскільки в сукупності з іншими ознаками зазначеними в протоколі, є підставою для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги адвоката про те, що поліцейські не озвучили водію ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, спростовуються відеозаписом, згідно якого поліцейський оголосив наявну у водія ОСОБА_1 ознаку алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота.

Щодо доводів апеляційної скарги адвоката про те, що наявне в матеріалах справи направлення на медичний огляд водія є формальним, видане працівником поліції 09.03.2026 о 10 год. 05 хв., ще до початку відеозапису доданого до протоколу, зважаючи на те, що в направлені не вказано наявність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , проте зазначено, що огляд проводився за допомогою газоаналізатора «Драгер».

Відповідно до ст. 266 КУпАП, та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, не зобов`язують поліцейського складати письмове направлення водія до медичного закладу під відеозапис. Наявність направлення на огляд водія у закладі охорони здоров`я є для уповноваженого лікаря підставою провести огляд водія на стан сп`яніння у строки, визначені ч. 4 ст. 266 КУпАП. Відповідно таке направлення є обов`язковим для вручення поліцейським лікарю відповідного закладу охорони здоров`я у випадку, якщо особа погодилася пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, зважаючи і на те, що кожний випадок огляду осіб на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

З відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 не бажав проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння ані на місці зупинки за допомогою газоаналізатору, ані в закладі охорони здоров`я у присутності поліцейського, тому відсутність у Направленні ознак сп`яніння водія чи відсутність відеофіксації складання письмового направлення на огляд водія до медичного закладу не впливає на висновки суду щодо оцінки дій водія щодо його відмови виконувати приписи п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Доводи апеляційної скарги адвоката про те, що наявний в матеріалах справи акт огляду є формальним та був виготовлений після складання матеріалів, не впливають на оцінку дій водія ОСОБА_1 є необгрунтованим, оскільки даний акт не засвідчує стану сп`яніння у водія, а лише підтверджує факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який виконував військове завдання в цілях оборони держави, тому змушений був порушити комендантську годину, що свідчить про поважність причин відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу,не підтверджена об`єктивними доказами, оскільки ОСОБА_1 при собі не мав маршрутного листа або наказу безпосереднього командира щодо виконання бойового розпорядження такого ступеня важливості, який би дозволяв зробити висновок про перебування військовослужбовця в стані крайньої необхідності.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.

Згідно ч. 3 ст. 15 КУпАП при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, військовослужбовці не мають преференцій у порівнянні з іншими водіями щодо відступу від дотримання Правил дорожнього руху, законом не передбачена можливість військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби взагалі не виконувати певні приписи Правил дорожнього руху, зокрема ті, що безпосередньо впливають на стан безпеки дорожнього руху.

За таких обставин водій ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несе адміністративну відповідальність на загальних підставах, але до нього за вчинення даного правопорушення не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт.

Отже, на думку апеляційного суду, в матеріалах справи достатньо доказів провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, постанова судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 22 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та немає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Довгалюк Л.І. – залишити без задоволення.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Л. Ковалюмнус