Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №214/1027/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1500/26 Справа № 214/1027/26 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю захисника Сергієнка Д.М. розглянувши апеляційну скаргу захисника Сергієнка Д.М., який діє в інтересах, ОСОБА_1 , на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство – України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.5 ст.122, ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 19.01.2026 о 15-25 год. водій ОСОБА_1 , рухаючись по автодорозі по вул. Генерала Радієвського, біля буд.34, в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, на перехресті з автодорогою по вул. Космонатів в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та керуючи транспортним засобом марки Audi A4, р.н. НОМЕР_1 , при зеленому сигналі світлофора, повертаючи ліворуч, не дав дорогу транспортному засобу, який рухався в зустрічному напрямку, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху, що змусило інших учасників дорожнього руху вжити заходів для забезпечення особистої безпеки. Зафіксовано на нагрудні бодікамери №№475139, 475855, 471662, 470648 та відеореєстратор, чим порушив п. 2.3. «д» ПДР України.

Крім того, 19.01.2026 о 15-25 год. водій ОСОБА_1 , рухаючись по автодорозі по вул. Генерала Радієвського, біля буд.34, в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, керував транспортним засобом марки Audi A4, р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звуження зіниці очей, які не реагують на світло, вираження тремтіння пальців рук, та неприродна блідість обличчя, відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку в медичному закладі з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Правопорушення зафіксовано на бодікамери №№475139, 475855, 471662, 470648 та відеореєстратор. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 122, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення: за ч.1 ст.130 КУпАП – у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік; за ч.5 ст.122 КУпАП – у виді штрафу в розмірі 85 (вісімдесяти п`яти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 445 грн. У відповідності до ст.36 КУпАП остаточно визначено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Сергієнко Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку, з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання зазначає, що захисник Сергієнко Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови від 17.04.2026. Вказує, що ОСОБА_1 та його захисник не були присутні під час розгляду справи та оголошення постанови, а постанову в паперовій формі не отримували. Зазначає, що про результати розгляду справи їм не було відомо до 28.04.2026, у зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки справу розглянуто за відсутності його захисника. Вважає, що подані ним клопотання про відкладення розгляду справи та про забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не були належним чином враховані судом. Зазначає, що судову повістку про розгляд справи 17.04.2026 він отримав у системі «Електронний суд» лише 17.04.2026 о 03:07 год., а SMS-повідомлення не може вважатися належним повідомленням без відповідної заяви про згоду на такий спосіб виклику. Вказує, що розгляд справи за таких обставин призвів до позбавлення ОСОБА_1 права на захист. Вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази, надані працівниками поліції, зокрема не встановив наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння та дотримання процедури проведення огляду на стан сп`яніння. Зазначає, що відеозапис не містить ознак наркотичного сп`яніння, а також вважає, що в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп`яніння, що, на його переконання, є істотним порушенням процедури. Вказує, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також не було повідомлено про наслідки відмови від проходження медичного огляду. Вважає, що зазначене порушення права на захист ставить під сумнів законність подальшого оформлення матеріалів справи. Зазначає, що судом не встановлено законність використання технічних засобів, за допомогою яких здійснювався відеозапис, не перевірено відомості щодо відеокамер, наявності електронного підпису та безперервності відеозапису. Вказує, що матеріали справи містять лише фрагменти відеозапису, у зв`язку з чим, на його переконання, неможливо об`єктивно встановити всі обставини справи. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року та закрити провадження у справі №214/1027/26 за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень за ч.5 ст.122, ч.1 ст.130 КУпАП.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, суд апеляційної інстанції, вважає апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області постановлено 17 квітня 2026 року. ОСОБА_1 та його захисник Сергієнко Д.М. під час розгляду справи та проголошення постанови присутні не були.

При цьому, як зазначено у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 та його захиснику про результати розгляду справи не було відомо до 28 квітня 2026 року, постанову суду першої інстанції в паперовій формі вони не отримували. Апеляційну скаргу подано 29 квітня 2026 року.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України права на апеляційний перегляд судового рішення, суд апеляційної інстанції вважає необхідним поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративні правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 122, ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаних адміністративних правопорушень.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №570225 від 19.01.2026 та ЕПР1 №570246 від 19.01.2026, рапортом працівника патрульної поліції від 19.01.2026, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради від 19.01.2026, роз`ясненням про відсторонення від права керування транспортним засобом від 19.01.2026, довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 20.01.2026, відеозаписом подій від 19.01.2026 за участі водія ОСОБА_1 , записаним на DVD-R диск, та картами обліку адміністративних правопорушень від 19.01.2026.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначені докази узгоджуються між собою щодо часу, місця, обставин події та дій ОСОБА_1 , а тому вважає їх належними, допустимими та достатніми для висновку про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Остаточний вид та розмір стягнення визначений з урахуванням положень ст.36 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з розглядом справи за відсутності його захисника є необґрунтованими та безпідставними.

Апеляційним судом перевірено матеріали справи та встановлено, що розгляд справи призначався на 25.02.2026, 15.04.2026 та 17.04.2026. 24.02.2026 захисник звернувся із заявою про відкладення розгляду для ознайомлення з матеріалами справи, після чого йому було надано доступ до матеріалів електронної судової справи, а розгляд відкладено. 11.04.2026 захисником подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак 15.04.2026 у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення такої конференції розгляд було відкладено на 17.04.2026. Про дату та час наступного судового засідання захисник був повідомлений 15.04.2026 SMS-повідомленням, що підтверджується відповідною довідкою про доставку SMS.

При цьому 17.04.2026 захисником було подано заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з несвоєчасним отриманням судової повістки через систему «Електронний суд». З огляду на те, що про дату та час судового засідання захисник був повідомлений 15.04.2026, тобто до призначеного розгляду, а розгляд справи до цього неодноразово відкладався, апеляційний суд не вбачає таких обставин, які б свідчили про фактичне позбавлення ОСОБА_1 можливості реалізувати право на захист.

Водночас сама по собі відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника не є безумовною підставою для скасування постанови, якщо матеріалами справи підтверджено належне повідомлення про час та місце розгляду справи та судом забезпечено реальну можливість скористатися процесуальними правами.

Посилання захисника на постанову ККС ВС від 18.06.2025 у справі №202/19697/23 (провадження №51-374км25) не спростовує наведеного висновку, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд виходив із конкретних обставин.

У справі ОСОБА_1 апеляційним судом встановлено іншу сукупність обставин: захисник до цього неодноразово звертався до суду, брав участь у вирішенні питань щодо розгляду справи, отримав доступ до матеріалів, заявляв клопотання про відеоконференцію, а після відкладення розгляду 15.04.2026 був повідомлений про наступну дату судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, оскільки судом вживалися заходи для забезпечення їх участі у розгляді справи, а наведені захисником причини неявки не перешкоджали розгляду справи.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно розцінив його поведінку як таку, що спрямована на затягування розгляду справи, не спростовують наведених обставин та не свідчать про порушення права ОСОБА_1 на захист.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння та безпідставно визнав законною вимогу працівників поліції пройти медичний огляд, також є необґрунтованими та безпідставними.

Апеляційним судом досліджено відеозапис подій від 19.01.2026, а також зіставлено його зміст із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №570246 від 19.01.2026, рапортом працівника поліції та направленням ОСОБА_1 на медичний огляд.

Матеріалами справи підтверджується, що працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звуження зіниць очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук та неприродна блідість обличчя. Саме ці ознаки зазначені у протоколі та стали підставою для направлення водія на огляд у заклад охорони здоров`я.

Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є, зокрема, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

При цьому апеляційний суд враховує, що наявність ознак сп`яніння встановлюється працівником поліції під час безпосереднього спілкування з водієм, а не шляхом попереднього медичного встановлення стану наркотичного сп`яніння. Саме наявність таких ознак є підставою для направлення водія на відповідний огляд.

Тому посилання захисника на те, що на відеозаписі, на його оцінку, не видно звуження зіниць, неприродної блідості обличчя чи тремтіння пальців, не спростовує факту встановлення працівниками поліції відповідних ознак та не свідчить про відсутність підстав для направлення водія на медичний огляд.

Відмова від проходження огляду є самостійною підставою адміністративної відповідальності, передбаченою ч.1 ст.130 КУпАП. Тому для вирішення питання про наявність саме цього складу адміністративного правопорушення не потрібно встановлювати, що особа фактично перебувала у стані наркотичного сп`яніння, оскільки юридично значущим є встановлення факту керування транспортним засобом та відмови водія від проходження огляду у встановленому порядку.

При цьому для кваліфікації дій за ч.1 ст.130 КУпАП у цій справі визначальним є не встановлення фактичного перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння шляхом медичного огляду, а встановлення факту його відмови від проходження огляду у встановленому порядку за наявності передбачених законом підстав для такого огляду.

Відтак доводи апелянта про те, що через незгоду із наявністю ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 у нього не виникло обов`язку проходити огляд, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності акта огляду на стан сп`яніння також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не проходив медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки відмовився від його проходження. За таких обставин посилання апелянта на відсутність акта огляду не може бути підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки такий акт може оформлювати результати проведеного огляду, тоді як у даному випадку предметом доказування є саме відмова водія від проходження огляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, є необґрунтованими та безпідставними, які спростовуються наявними матеріалами справи, відеозаписами та протоколом про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності відеозапису через відсутність відомостей про серію, дату виробництва та назву відеокамери, електронного підпису, а також через наявність фрагментів відеозапису, є необґрунтованими та безпідставними.

Апеляційним судом досліджено відеозапис подій від 19.01.2026, який записаний на диск та долучений до матеріалів справи. Зміст відеозапису узгоджується з даними протоколів про адміністративні правопорушення, рапортом працівника поліції, направленням на огляд та іншими письмовими доказами.

Сам по собі довід про те, що матеріали містять окремі фрагменти відеозапису, не свідчить про недопустимість такого доказу. Для визнання доказу неналежним або недопустимим необхідно встановити конкретне порушення порядку його отримання, яке впливає на достовірність зафіксованих ним обставин. Під час апеляційного розгляду такого порушення не встановлено.

Наявність у матеріалах справи окремих фрагментів відеозапису сама по собі не свідчить про недопустимість такого доказу та не позбавляє суд можливості оцінити зафіксовані на ньому обставини. Апелянтом не наведено конкретних даних про те, що відеозапис було змінено, змонтовано або іншим чином втручено в його зміст, а також не зазначено, які саме істотні для правильного вирішення справи обставини не можуть бути встановлені внаслідок наявної форми відеозапису.

При цьому апеляційним судом встановлено, що відомості, зафіксовані на відеозаписі, узгоджуються з даними протоколів про адміністративні правопорушення та іншими письмовими доказами, що виключає підстави для висновку про неналежність або недостатність відеозапису як доказу.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не дослідив належність, допустимість та достатність доказів, спростовуються змістом оскаржуваної постанови. Судом досліджено протоколи про адміністративні правопорушення, рапорт працівника поліції, направлення на огляд, роз`яснення про відсторонення від права керування транспортним засобом, довідку про отримання посвідчення водія, відеозапис подій та карти обліку адміністративних правопорушень, після чого надано їм оцінку в сукупності.

Отже, апеляційним судом не встановлено таких порушень вимог закону при отриманні чи дослідженні доказів, які б ставили під сумнів їх належність, допустимість або достатність для підтвердження вини ОСОБА_1 .

Інші посилання апеляційної скарги на положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику ЄСПЛ та загальні принципи презумпції невинуватості самі по собі не спростовують встановлених апеляційним судом фактичних обставин та оцінки доказів у справі. Вина ОСОБА_1 встановлена не на припущеннях, а на сукупності досліджених доказів, які узгоджуються між собою.

Дії, вчинені ОСОБА_1 , становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апелянта суд розцінює як спробу уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого встановлена вина ОСОБА_1 .

Апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді районного суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Сергієнку Д.М. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Сергієнка Д.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених за ч.5 ст.122, ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя