Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №214/3574/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3574/26

2/214/4016/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гриня Н.Г.,

за участю секретаря - Гайдученко С.О.,

представника позивача- Шевченко Ю.С. ,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/3574/26 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії,-

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 року представник АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулася до суду з позовною заявою в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2025 у розмірі основного боргу – 13714,57 грн, абонентське обслуговування – 241,86 грн, інфляційні втрати – 3694,41 грн, 3% річних – 1151,31 грн, пеню в розмірі 301,21 грн та сплачений судовий збір 3328,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є постачальником теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не здійснює оплату за отриману теплову енергію, у зв`язку із чим виникла заборгованість за період з 01.01.2019 по 31.12.2025 у розмірі – 13714,57 грн, абонентське обслуговування – 241,86 грн, інфляційні втрати – 3694,41 грн, 3% річних – 1151,31 грн, пеню в розмірі 301,21 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.05.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що з розрахунку позивача вбачається, що нарахування штрафних санкцій (пені) було здійснено за період з листопада 2023 по грудень 2025. Тобто позивач намагався неправомірно стягнути 221,52 грн. Також з розрахунків позивача не вбачається оплата частини заборгованості у сумі 1825,75 грн, що була оплачена 01.01.20263, частини заборгованості у сумі 7714,14 грн, 7430,54 грн, проте не відображена у розрахунку заборгованості.

07.05.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до якої, 04.05.2026 за №1316 від бухгалтера відділу по роботі зі споживачами, надійшла довідка щодо надання інформації, в якій зазначено, що заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 сплачена. Просить зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за послугу з постачання теплової енергії, а саме інфляційні втрати – 3694,41 грн., 3% річних – 1151,31 грн., пеню в розмірі 301,21 грн., а всього: 5146,93 грн.

Через систему «Електронний суд» 15.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_1 , що викладені у відзиві на позовну заяву зважаючи на висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.04.2020 року у справі №3-269гс16.

21.05.2026 року від відповідача надійшли заперечення. Посилалася на те, що оскільки розмір основного боргу є спірним, а частина платежів відповідача не врахована, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, на її думку, також є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд взяти до уваги заяву про зменшення позовних вимог. Пояснила, що відповідач сплатила суму заборгованості після відкриття позовного провадження, тому виникла необхідність стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені. Судовий збір був сплачений відповідачко.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні зменшені позовні вимоги визнала частково. Просила врахувати доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Відповідно до приписів норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005 року, - між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, в тому числі, послуги з постачання теплової енергії.

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг теплової енергії, в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває на обслуговуванні у Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль».

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

АТ "Криворізька теплоцентраль" відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається теплова енергія до житла відповідача, однак відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином.

Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2019 по 31.12.2025 становить 13714,57 (а.с.6).

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та є суб`єктом, яка має здійснювати оплату за надані послуги за період часу з 01.01.2019 по 31.12.2025.

Щодо строків позовної давності суд зазначає таке.

Як вбачається із детального розрахунку заборгованості, наявного в матеріалах справи, відповідачем періодично здійснювались оплати за надані послуги, а саме починаючи з січня 2020 по вересень 2023.

Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 року у справі №3-269гс16, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відтак, з урахуванням наведеного, строк позовної давності постійно переривався вчиненням відповідачем дій по оплаті послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії, а саме тоді, коли платежі здійснювались у період, коли нарахування взагалі були відсутні та коли сума нарахувань була меншою ніж оплата відповідача, що свідчить про визнання відповідачем свого обов`язку щодо сплати наданих послуг та існування заборгованості по їх сплаті.

Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Крім того, представник позивача звернулася до суду з заявою про зменшення позовних вимог.

А саме, 04.05.2026 за №1316 від бухгалтера відділу по роботі зі споживачами, надійшла довідка щодо надання інформації, в якій зазначено, що заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 сплачена. Крім того, сплачена сума судового збору.

Однак, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат на суму боргу, трьох процентів річних та пені є відповідальністю останньої за допущене нею порушення грошового зобов`язання. На підставі наведеного, АТ «Криворізька теплоцентраль» просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за послугу з постачання теплової енергії, а саме інфляційні втрати – 3694,41 грн., 3% річних – 1151,31 грн., пеню в розмірі 301,21 грн., а всього: 5146,93 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії та судовий збір погашена.

Заперечення відповідача суд не бере до уваги, остання не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Криворізька теплоцентраль», не довела відсутність заборгованості.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами пункту 44 Типового договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону. Згідно із п. 45 Типового договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Тобто, станом на момент подання позовної заяви та відкриття провадження, сума боргу, на яку були нараховані інфляційні втрати, три процентів річних та пені існувала. Отже, стягувана позивачем з відповідачів сума штрафних санкцій є відповідальністю останньої за допущене нею порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги вищевикладене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, суд бере до уваги довідку щодо надання інформації, станом на 01.04.2026 заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 за період 01.01.2019 -31.12.2025 в сумі 13714,57 грн та абонентська плата в сумі 241,86 грн сплачена в повному обсязі, судовий збір у розмірі 3328,00 грн сплачений 28.04.2026.

Таким чином, з відповідача слід стягнути суму заборгованості, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за послугу з постачання теплової енергії, а саме інфляційні втрати – 3694,41 грн., 3% річних – 1151,31 грн., пеню в розмірі 301,21 грн., а всього: 5146,93 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з наданих документів, відповідачем сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,12,49,81,223,247,259,263-265,268 ЦПК України, ст. ст.525, 625 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за послугу з постачання теплової енергії, а саме інфляційні втрати – 3694,41 грн., 3% річних – 1151,31 грн., пеню в розмірі 301,21 грн., а всього: 5146,93 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: вул. Електрична, буд. 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Г. Гринь