Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №161/17547/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17547/26

Провадження № 2-а/161/232/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :

головуючого судді Шестерніна В.Д.

за участю секретаря Рудчик А.В.

перекладача - Гулієва Ельчіна

представника позивача - Коваленко М.В.

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката Ковальчука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України у Волинській області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про затримання особи з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, -

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

18.08.2026 УДМС у Волинській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про затримання особи з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18.08.2026 працівниками Управління міграційної поліції ГУНП у Волинській області виявлений та в подальшому доставлений до УДМС у Волинській області громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 з метою перевірки законності його перебування та проживання на території України.

ОСОБА_2 перебуває на території України незаконно, ухиляється від виконання рішення про примусове повернення, продовжує ухилятися від обов`язку залишення території України у встановленому законом порядку, не перебуває у процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а тому є обгрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також існує ризик його втечі чи переховування, що є підставою для його затримання.

У зв`язку з цим позивач просив суд затримати ОСОБА_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач визнав факт порушення ним міграційного законодавства та пояснив, що мав намір легалізувати своє перебування в Україні, однак не зробив цього через недостатність коштів. Також повідомив про наявність у нього дружини (громадянки України), яка проживає в місті Харкові.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 18.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі.

IV.Фактичні обставини справи, застосоване законодавство та мотиви суду

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Азербайджанської Республіки та не має українського громадянства (паспорт, а.с. 9 зворот-12).

26.09.2025 ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП. Він вконав постанову про накладення адміністративного стягнення, сплатив штраф в розмірі 3 400 грн (протокол про адміністративне правопорушення від 26.09.2025, а.с. 13, постанова про накладення адміністративного стягнення від 26.09.2025, а.с. 13 зворот, квитанція від 26.09.2025, а.с. 14).

26.09.2025 головним спеціалістом Тернопільського відділу №1 УДМС в Тернопільській області Чайківською Оксаною прийнято рішення про примусове повернення громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , та зобов`язано його залишити територію України до 24.10.2025 (а.с. 6-7). Відомості про оскарження цього рішення відсутні.

18.08.2026 головним спеціалістом УДМС у Волинській області Кропивою Дмитром було прийняте рішення про примусове видворення ОСОБА_1 до Азербайджанської Республіки. ОСОБА_2 ознайомився з цим рішенням (а.с. 18-20). Відомості про оскарження цього рішення відсутні.

В журналах реєстрації звернень громадян УДМС у Волинській області та його структурних підрозділів відсутня інформація щодо звернень ОСОБА_1 (службова записка від 18.08.2026, а.с. 15).

Громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 до УДМС у Волинській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався. Станом на 18.08.2026 інформація щодо вказаної особи у функціоналі «Захист в Україні» модернізованої версії підсистеми «Облік іноземців та біженців» ЄІАС УМП відсутня (відповідь УДМС у Волинській області від 18.08.2026, а.с. 16).

ОСОБА_2 до УДМС у Волинській області з питань оформлення, обміну документів на тимчасове та постійне місце проживання, продовження строку перебування та тимчасового проживання, отримання дозволу на імміграцію в Україні станом на 18.08.2026 не звертався (відповідь УДМС у Волинській області від 18.08.2026, а.с. 17).

Пунктами 6 та 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі по тексту - Закон №3773-VI) визначено, що:

іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України;

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону №3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 25 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Суд дійшов висновку, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 перебуває на території України незаконно, крім того він ухиляється від виїзду за межі території України, а тому процедура добровільного повернення до нього не може бути застосована.

Частиною 1 статті 26 Закону №3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону №3773-VI рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Відповідач рішення про примусове його видворення не оскаржував.

Підстав для застосування щодо відповідача положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Суд погоджується з аргументом позивача про те, що відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, не виконав у встановлений строк рішення про примусове повернення до країни походження, продовжує ухилятися від виїзду з України, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також існує обгрунтований ризик його втечі чи переховування.

Суд не приймає аргумент відповідача про наявність у нього тісних сімейних зв`язків в Україні та аргумент його представника про непропорційність втручання в право на повагу до приватного та сімейного життя, виходячи з таких міркувань.

Законодавець не лише наділяє іноземця певними правами, але і покладає на нього обов`язок забезпечення урегулювання свого правового становища у легалізований спосіб, зокрема шляхом звернення до відповідного територіального підрозділу ДМС України.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов`язки щодо оформлення права на проживання (перебування) в Україні, а за відсутності волевиявлення та здійснення будь-яких дій такої особи з метою легалізації на території України (щонайменше звернення до міграційних органів з цього приводу), вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства (постанови від 23 січня 2020 року у справі №343/2242/16, від 10 жовтня 2019 року у справі №2340/2910/18, від 12 серпня 2020 року у справі №755/14023/17, від 13 жовтня 2021 року у справі №263/14519/20, від 13 квітня 2021 року у справі №211/1113/18(2-а/211/91/18), від 26 січня 2022 року у справі №200/9761/20-а).

Відповідно до п.п. «f» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

- законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

За встановлених обставин справи, суд не вбачає неспівмірності та непропорційності між застосованими до позивача заходами, передбаченими частиною першою статті 26 Закону №3773-VI, та його інтересами і правами, враховуючи порушення особою міграційного законодавства та засоби реагування уповноваженого органу на такі дії.

При цьому, з огляду на те, що на території України з 24 лютого 2022 року триває військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, суд уважає, що здійснення міграційним органом посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та відповідним легітимній меті його здійснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці.

За встановлених фактичних обставин та з урахуванням релевантного законодавства суд дійшов висновку, що відповідача слід затримати з метою забезпечення примусового видворення за межі території України і таке затримання не порушуватиме гарантій ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 5-10, 77, 242-246, 257, 289 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України у Волинській області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про затримання особи з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити.

Затримати громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, на строк 6 (шість) місяців.

Строк затримання рахувати з моменту фактичного затримання.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, адреса: м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 4, код ЄДРПОУ 37821586.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: відомості відсутні.

Повний текст рішення складений - 18.08.2026

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін