Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №157/1287/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1287/26

Провадження № 2-др/157/14/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

у складі головуючого – судді Ходачинського Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Зеленка В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11.08.2026 позов задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 лютого 2021 року Камінь-Каширським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 22, після розірвання шлюбу відповідачці відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 », вирішено питання розподілу сплаченого позивачем судового збору.

Представник позивача 11.08.2026 подала до суду заяву, у якій зазначила, що докази понесення витрати на професійну правничу допомогу будуть наданні протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У позовній заяві позивач зазначив, що розмір витрат на правову допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи, становить 5000 грн та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося, позивачу надано строк для подання суду доказів щодо розміру понесених судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, протягом п`яти днів після ухвалення цього рішення.

18.08.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Силки Т.Ю. надійшла до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, у якій просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

У поданому відзиві та у судовому засіданні 11.08.2026 відповідачка заперечила проти стягнення з неї будь-яких судових витрат, вважає такі вимоги безпідставними, несправедливими та такими, що суперечать інтересам їхньої малолітньої дитини. На обґрунтування цього зазначила, що вона опинилася у скрутному становищі, оскільки змушена разом з дитиною повернутися до старого батьківського будинку, що перебуває у занедбаному стані та потребує капітального ремонту. У зв`язку з цим усі наявні у неї кошти вона змушена спрямовувати на облаштування цього житла та базові потреби дитини. Зазначила, що покладення на неї обов`язку компенсувати позивачу витрати за розірвання шлюбу приведе до повернення йому коштів, які стягуються з нього в примусовому порядку на утримання дитини.

Проаналізувавши матеріали справи суд вважає клопотання представника позивача про стягнення понесених судових витрат таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Частиною 1 ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11.08.2026 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 лютого 2021 року Камінь-Каширським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 22, після розірвання шлюбу відповідачці відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 », стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 665,60 грн судового збору, повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України 665,60 грн судового збору, сплаченого ним за подання до суду позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача Лесіка Б.В. надано такі докази: договір № 67/07-26 про надання професійної правничої допомоги від 07.07.2026; квитанцію до прибуткового касового ордера № 67 від 07.07.2026 на суму 5000 грн, акт прийняття-передачі наданих послуг/професійної правничої допомоги від 13.08.2026.

В акті прийняття-передачі наданих послуг/професійної правничої допомоги від 13.08.2026 зазначено, що: 07.07.2026 за з`ясування фактичних обставин справи клієнта, вивчення та правовий аналіз законодавства по даному питанню, укладення договору про надання правничої допомоги, виготовлення копій документів, необхідних для написання позову, затрачено 1 год 30 хв, що складає 1500 грн; 07.07.2026-08.07.2026 за підготовку, написання, подання, направлення позовної заяви затрачено 3 год 30 хв, що складає 3500 грн. Всього витрачено часу адвокатом для надання правничої допомоги 5 год, сума гонорару за надану правову допомогу у справі 5000 грн.

Таким чином вартість наданих адвокатом послуг позивачу становить 5000 грн, які були сплачені ОСОБА_1 адвокату Силці Т.Ю.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Стороною відповідача документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу, тому в суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат з позивача на користь сторони відповідача.

Згідно з висновком зробленим у постанові Верховного Суду 13.03.2025 року у справі № 275/150/22, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що подані стороною відповідача докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є розірвання шлюбу – справа є малозначною та нескладною.

Керуючись зазначеними вище нормами закону та судовою практикою, зважаючи на наявність належних доказів, що підтверджують факт та розмір понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення щодо їх співмірності, які зазначені відповідачкою у відзиві на позовну заяву, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 2000 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст. 133, 141, 246, 259, 270 ЦПК України, суд

вирішив:

Частково задовольнити заявлену вимогу про стягнення понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у задоволенні іншої частини вимоги.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

СуддяРоман ХОДАЧИНСЬКИЙ