Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №353/729/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 353/729/26

Провадження № 33/4808/499/26

Категорія ч.2 ст.173-8 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Лущак Н.І.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю захисника Микулича І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Микулича І.В. на постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 , –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , притягнено до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-8 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору.

Згідно постанови суду, 07.05.2026 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 по місцю свого проживання, що по АДРЕСА_1 , не виконав вимоги термінового заборонного припису серії АА №409971 від 05.05.2026 року, який винесений відносно нього, а саме заборону в будь який спосіб контактувати з постраждалою особою дружиною ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Микулич І.В. вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою. Вказує, що складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення має суттєві недоліки, оскільки не містить опису об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП. У протоколі не вказано, у яких саме конкретних діях полягає порушення термінового заборонного припису, в який спосіб відбулося контактування, щодо якої саме постраждалої особи воно вчинено. Також відсутні посилання на обставини та докази, які підтверджують завдання шкоди потерпілій. Крім того, у протоколі не зазначено жодного свідка події. У матеріалах справи повністю відсутні заява потерпілої та її пояснення, що унеможливлює встановлення дійсних обставин справи. Наявні в матеріалах справи рапорти працівників поліції, зокрема рапорт від 14.05.2026 року, стосуються питань вчинення домашнього насильства, а не факту порушення заборонного припису, і самі по собі не є належними доказами винуватості. При цьому у справах № 353/513/26 та № 353/513/26 судом вже встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства, що свідчить про нечинність самого заборонного припису. Довідка про результати перевірки за порушення заборонного припису є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не містить дати складання та посилається лише на пояснення самого ОСОБА_1 , який факт порушення спростував. Відповідно до змісту термінового заборонного припису від 05.05.2026 року, початок строку його дії визначено з 22 год. 00 хв. 05.05.2026 року, однак матеріали справи не містять жодних доказів того, що після цього часу ОСОБА_1 здійснював будь-які дії, спрямовані на контактування чи спілкування з ОСОБА_3 . Працівники поліції не перевірили фактичні обставини, а суд першої інстанції не зробив всебічного, повного і об`єктивного дослідження доказів, поклавши в основу постанови неконкретне обвинувачення, та не врахував, що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явився, будь яких клопотань не подавав, що не перешкоджає розгляду справи без його участі, однак з участю його захисника Микулича І.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-8 КУпАП за невиконання вимог термінового заборонного припису серії АА № 409971 від 05.05.2026 року, яким йому заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Водночас сам по собі факт винесення такого припису не свідчить про його подальше порушення. Для наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити конкретні дії особи, які полягали у невиконанні встановлених приписом обмежень.

Однак протокол про адміністративне правопорушення не містить конкретного визначення об`єктивної сторони правопорушення. У ньому лише зазначено, що 07 травня 2026 року близько 19 год. за місцем проживання ОСОБА_1 не виконав вимоги термінового заборонного припису. При цьому, не наведено, які саме конкретні дії він вчинив, у який спосіб контактував із постраждалою особою, коли саме та за яких обставин відбулося таке порушення. Таким чином, з протоколу неможливо встановити, у чому саме полягало порушення ОСОБА_1 встановленої йому заборони, а отже, об`єктивна сторона правопорушення не конкретизована.

При цьому матеріали справи не містять заяви чи пояснень постраждалої особи ОСОБА_2 , яка безпосередньо могла б повідомити про обставини можливого порушення заборонного припису, характер та спосіб контактування, час і місце відповідних дій. У протоколі також не зазначено свідків події.

Сам ОСОБА_1 надавав пояснення працівникам поліції в яких заперечував факт вчинення правопорушення.

Наявні рапорт працівника поліції та довідка про результати перевірки самі по собі не підтверджують конкретного факту вчинення ОСОБА_1 дій, заборонених приписом, оскільки не містять достатніх відомостей про обставини такого порушення.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що наведені у постанові суду першої інстанції докази підтверджують лише факт існування термінового заборонного припису, однак не доводять факту його порушення саме ОСОБА_1 . Суд першої інстанції, дійшовши висновку про доведеність вини, фактично не встановив, які саме дії останнього утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, та не навів належного обґрунтування такого висновку.

Відтак висновок суду першої інстанції про те, доведеність факту вчинення правопорушення ОСОБА_1 , не підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновків, що подія адміністративного правопорушення, зазначеного у протоколі не знайшла свого підтвердження, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Микулича І.В. задовольнити.

Постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-8 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт