Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №285/984/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 285/984/26Головуючий у 1-й інст. Сусловець М. Г.

Категорія 156Доповідач Скітневська О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Скітневської О.М., з секретарем судового засідання Кашенко Л.М., з участю захисника Задорожньої Вікторії Олександрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Задорожньої Вікторії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 06 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч. 2 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 06 травня 2026 року об`єднано в одне провадження справи № 285/984/26, 285/986/26, присвоєно № 285/984/26.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилученням транспортного засобу.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду 07.02.2026 о 16 год. 51 хв. ОСОБА_1 по вул. Лісовій в с. Чижівка Звягельського району, керуючи транспортним засобом Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу про зупинку, подану працівником поліції за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та звукової сигналізації.

Крім того, 07.02.2026 о 16 год. 51 хв. ОСОБА_1 по вул. Лісовій в с. Чижівка Звягельського району керував транспортним засобом Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер». Результат огляду 1,70 % проміле.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Задорожня В.А. в інтересахОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати, провадження у справі закрити. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що в матеріалах наявні ознаки службового підроблення, є розбіжності між копією та оригіналом протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, в оригіналі протоколі чітко та розбірливим почерком виписана частина статті («ч.2»), а в копії протоколу поверх графи «частина статті» нанесення розчерку (підпису), що зробило документ повністю нечитабельним. При цьому, з відеофіксації убачається, що поліцейський жодним чином не озвучив частину статті 130 КУпАП, обмежився лише загальним і розмитим описом, а тому протокол в силу ст.256 КУпАП не може бути визнаний належним актом індивідуального обвинувачення. На думку адвоката, судом першої інстанції допущено низку істотних порушень процесуальних норм та вимог законодавства, а саме:

-повна недоведеність факту керування, оскільки неможливо технічно ідентифікувати марку й номерний знак рухомого автомобіля на відео;

-незаконність зупинки, оскільки на момент наближення патрульного авто, автомобіль вже перебував у статичному (нерухомому) стані;

-грубе порушення вимог безперервності відеозапису;

-порушення конституційних прав особи на захист, виражене у фактичному адміністративному затриманні та позбавлення волі ОСОБА_1 без процесуального оформлення протоколу затримання та без негайного залучення адвоката;

-грубе порушення ст.266 КУпАП та Інструкції №1452/735, коли протокол суворої звітності з готовим результатом підписувався сторонами за 23 хвилини до фактичного тестування та генерації технічного чека приладу «Драгер»;

-грубе порушення меж обвинувачення та принципу безсторонності суду, виражене у самостійному дописуванні суддею ознаки повторності до абсолютно дефективної фабули протоколу та недопустимому залученні роздруківки з бази даних «АРМОР»;

-повна відсутність судового розгляду справи №285/986 за ч.1 ст.122-2 КУпАП, виражена в абсолютному не мотивуванні вини, не переліченні доказів та умисному ігноруванні офіційно поданих письмових пояснень.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника у підтримку поданої апеляційної скарги, суд доходить наступного висновку.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, вчинене повторно, протягом року, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно зі ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення від 07.02.2026 серії ААД №57469 судом першої інстанції дотримані не в повній мірі.

Суддя місцевого суду у своїй постанові зазначив, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння підтверджуються даними: протоколу про адміністративне правопорушення від протоколи про адміністративне правопорушення від 07.02.2026 серії ААД № 757469, у відповідності до якого ОСОБА_1 07.02.2026 о 16 год. 51 хв по вул. Лісова в с. Чижівка Звягельського району керував транспортним засобом Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосування приладу «Драгер», результат - 1,70 ‰; акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер», результат якого 1,70 % проміле, з результатом якого ОСОБА_1 погодився; направленням на огляд водіїв транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки за керування транспортним засобом Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Результат огляду 2.22 % проміле; копієї постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА 6629114 від 07.02.2026, з якою ОСОБА_1 погодився; відеозаписами.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, але помилково визначив кваліфікацію за ч.2, не врахувавши зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 07.02.2026 серії ААД № 757469, та вийшов за його межі, чим визнав особу винною в тих діях, які поліцейським не інкримінувались йому в протоколі.

Згідно з ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.

У протоколі фабула вчиненого адміністративного правопорушення від 07.02.2026 серії ААД № 757469 викладена без вказівки про його повторне вчинення протягом року, що є обов`язковою кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.130 КУпАП. За її відсутності настає відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Аналіз даної норми законодавства свідчить про те, що суд не вправі самостійно збирати докази винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу VII «Особливості оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, вчинені повторно» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою та третьою статті 130 КУпАП, - довідку про належність транспортного засобу. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.

До матеріалів справи, які надійшли до суду з поліції, долучено довідку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП (а.с.14).

На а.с.11-12 в матеріалах справи міститься роздруківка постанови Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02.10.2025 у справі № 285/5284/25 за змістом якої ОСОБА_2 визнано винним за ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 34000 грн.

Однак, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не зазначена кваліфікуюча ознака у вигляді вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП повторно, протягом року, суд не може вийти за межі пред`явленого обвинувачення і дописати вказану ознаку самостійно.

Доводи апеляційної скарги відносно недоведеності факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом, оскільки неможливо ідентифікувати марку й номерний знак рухомого автомобіля, спростовується належними та допустимими доказами, яким суд дав правильну оцінку, зокрема, відеозаписами обставин події з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер поліцейських. Зокрема, на відеозаписі зафіксовано рух автомобіля, його зупинку, відкриття дверцят автомобіля та вихід з водійського місця чоловіка, який відразу побіг від автомобіля. Відеозапис періоду руху транспортного засобу до його зупинки та відкриття дверей є безперервним, що спростовує доводи скарги про те, що автомобілем ОСОБА_1 не керував. Інші особи, які могли б керувати транспортним засобом, відсутні. Вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_1 , будь-яких доказів щодо викрадення вказаного автомобіля матеріали справи не містять.

Як убачається з відеозапису та матеріалів справи, факт керування ОСОБА_1 визнав особисто, зокрема, погодився з постановою від 07.02.2026 серії ЕНА №6629114 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в сумі 510 грн., за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с.10), про що особисто поставив підпис, тобто визнав, що керував вказаним транспортним засобом. Окрім того, ОСОБА_1 не заперечував, що він керував автомобілем.

Щодо доводів про незаконність зупинки, оскільки на момент наближення патрульного авто, автомобіль вже перебував у статичному (нерухомому) стані, то останні не заслуговують на увагу, оскільки зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст.35 Закону України «Про національну поліцію» та була обумовлена порушенням Правил дорожнього руху, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.10).

Відеозапис як доказ отриманий у порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом.

Так, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Однак, даний аргумент не має жодного правового підґрунтя, так як апелянт застосовує положення доктрини «плодів отруйного дерева» не в аналогічних правовідносинах. За сталою практикою Верховного суду та ЄСПЛ, доктрина «плодів отруйного дерева» застосовуються судами лише під час дослідження та оцінки доказів.

Якщо низка доказів є похідними від доказу, здобутого з істотними порушеннями вимог процесуального закону, то такі докази не можна вважати допустимими.

Також, варто врахувати той факт, що доктрина «плодів отруйного дерева» не є імперативним та беззаперечним аргументом. Варто зазначити, що якщо відповідний доказ із неминучістю був би отриманий незалежно від порушення прав людини, такий доказ може бути визнаний допустимим (доктрина "неминучого виявлення" є одним із виключень з доктрини "плодів отруйного дерева"). Такого висновку дійшов Верховний суд в справі № 737/641/17 в постанові від 26.09.2022.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких обгрунтованих підстав не довіряти вказаним доказам.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) суду не надано.

Твердження захисника про порушення конституційних прав особи на захист, виражене у фактичному адміністративному затриманні та позбавлення волі ОСОБА_1 без процесуального оформлення протоколу затримання та без негайного залучення адвоката не підтверджуються матеріалами справи. З відеозапису убачається, що ОСОБА_1 поводився спокійно, чітко відповідав на запитання поліцейський, будь-яких нецензурних висловлювань чи чіплянь до поліцейських не було. За таких обставин, уповноваженими особами не було застосовано до водія заходів примусу. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався з будь-якими скаргами на дії працівників поліції, суду не надано.

Відповідно до змісту частини сьомої статті 294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, постанова судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 підлягає перекваліфікації його дій з частини другої на частину першу статті 130 КУпАП та накладенням на нього адміністративного стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, з протоколу про адміністративне правопорушення від 07.02.2026 серії ЕПР1 №585631 убачається, що 07.02.2026 о 16 год. 51 хв. ОСОБА_1 по вул. Лісовій в с. Чижівка Звягельського району, керуючи транспортним засобом Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав законно вимогу про зупинку подану працівником поліції за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та звукової сигналізації, чим порушив вимоги п.2.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 122-2 КУпАП (а.с.19).

Невиконання водіями вимог про зупинку, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 122-2 КУпАП.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення; відеозапис.

Проте, як вбачається з наявних матеріалів, до протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2 КУпАП не додано жодного доказу.

В супровідному листі до протоколу зазначено, що надсилається протокол про адміністративне правопорушення, додаток: матеріали на аркушах, які саме матеріали - не зазначено, і будь-які матеріали відсутні.

Отже, розглядаючи адміністративні матеріали, суд не встановив наявність в матеріалах справи доказів щодо наявності у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Між тим, обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та збирати докази, у тому числі переносити докази з однієї справи до іншої, оскільки це суперечить принципу справедливого судового розгляду, змагальності та об`єктивності розгляду справи.

Таким чином, вказані вище обставини свідчать про недоведеність об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а відтак - і про відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості не підтверджуються доказами у справі. Сам протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з частини другої на частину першу статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 стю 130 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Задорожньої Вікторії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 06 травня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. Скітневська