Рішення від 06 червня 2026 р. у справі №761/43328/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43328/25

Провадження № 2-а/761/293/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2026 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Пономаренко Н.В.розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якій позивач просить суд: скасувати постанову №R82863 від 17.09.2025 винесену начальником ТЦК ОСОБА_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., а провадження у справі про притягнення мене до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 була винесена постанова № R82863 про притягнення мене до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Причиною вказано «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

У позовній заяві зазначено, що постанова була винесена на підставі заяви від 16.09.2025 поданої через додаток «Резерв+», в якій позивач не заперечував допущене порушення та надавав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Погодитись з притягненням до адміністративної відповідальності позивач був вимушений, оскільки ТЦК оголосив в розшук та вніс цю інформацію до реєстрів Оберіг та Резерв+, що унеможливило здійснення його бронювання. Позивач зазначеного правопорушення не скоював. 28.06.2024 ним були вчасно уточнені контакті дані, жодних повісток від ТЦК, а ні особисто, а ні поштою позивач не отримував.

Так, позивачем вказано, що підчас розгляду справи посадова особа ТЦК не мала жодних доказів вчинення позивачем порушення, а керувалась лише заявою поданою згідно ст. 279-9 КУпАП, яка сама по собі не може бути доказом вчинення правопорушення.

У зв`язку із викладеним, позивач просив суд, позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 202 5 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав копію позовної заяви та ухвалу суду .

27.05.2026 до суду надійшов відзив відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просив залишити позов без розгляду, а постанову №R82863 від 17.09.2025. В обґрунтування відзиву, зазначено, що 16.09.2025 позивач ОСОБА_1 користуючись електронним кабінетом призовника, військовозобов`язаного та резервіста «Резерв +», подав заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП, Подання такої заяви є активною процесуальною дією особи та свідчить про усвідомлене волевиявлення щодо визнання факту адміністративного правопорушення та згоди на притягнення до адміністративної відповідальності без особистої участі. Подання позивачем заяви в порядку статті 279-9 КУпАП виключає застосування загального порядку розгляду справи та є достатньою правовою підставою для формування постанови. Відповідач зазначив, що у разі подання такої заяви протокол про адміністративне правопорушення не складається, а уповноважена посадова особа після перевірки викладених у заяві обставин має право винести постанову у справі про адміністративне правопорушення.

У відзиві зазначено, що на підставі зазначеної заяви та відомостей ЄДРПВР «Оберіг» 17 вересня 2025 року в автоматичному режимі сформовано постанову № R82863 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а 25.09.2025 позивач добровільно та у повному обсязі сплатив накладений штраф.

Відповідач наголосив, що постанова № R82863 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП містить усі необхідні відомості, передбачені ст. 283 КУпАП, зокрема дані про особу, опис установлених обставин, посилання на норму, яка передбачає відповідальність, а також відомості про подану позивачем заяву, порядок виконання постанови та реквізити для сплати штрафу. Таким чином, на думку відповідача, твердження позивача про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, її неповний чи необ`єктивний розгляд є безпідставними. Відповідач вважає, що під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови він діяв у межах повноважень, у спосіб та в порядку, визначених законом.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № R 82863 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З тексту постанови вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. та роз`яснено порядок оскарження відповідної постанови.

Як вбачається з матеріалів та не заперечувалось сторонами, що 16.09.2026 позивач через електронним кабінетом призовника, військовозобов`язаного та резервіста «Резерв +» подав заяву про визнання ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: позивач не заперечував допущене ним порушення викладене у постанові R82863 від 17.09.2025 та, відповідно вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Також у вказаній заяві позивач надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Заява підписана позивачем шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису 16.09.2025

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який охоплюється дією особливого періоду в розумінні абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Частиною 3 цієї статті визначено, що у разі неприбуття за викликом громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує семи календарних днів.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 210 та 210-1 КУпАП, а від їх імені розглядати справи та накладати адміністративні стягнення мають право керівники цих центрів.

Винесення оскаржуваної постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідає ст. 235 КУпАП, а тому постанову прийнято належним суб`єктом у межах наданих повноважень.

Згідно з п. 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а вимоги до опису вкладення такого поштового відправлення визначені п. 30-3 Порядку № 560.

Відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку № 560, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення є, зокрема, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою її зареєстрованого місця проживання, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Судом встановлено, що повістку сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру, надіслано рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача та повернуто з відповідною відміткою поштового оператора. Доказів повідомлення відповідачу іншої адреси фактичного місця проживання позивач не надав. За таких обставин відповідачем дотримано визначеної Порядком № 560 процедури оповіщення.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Згідно з ч. 7 ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених ст. 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Поряд із цим ч. 6 цієї ж статті передбачає, що протокол не складається й за наявності підтвердних документів про отримання особою виклику.

Частиною 8 ст. 258 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що закон установлює дві самостійні, альтернативні підстави для винесення постанови без складання протоколу: 1) отримання підтвердних документів про отримання особою виклику; 2) отримання заяви особи, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до відповідальності за її відсутності. На це вказує і вжитий у ч. 8 ст. 258 КУпАП розділовий сполучник «або», який поєднує ці підстави як рівнозначні та взаємонезалежні. Наявність будь-якої з них є достатньою для розгляду справи без участі особи та без складання протоколу.

Як встановлено судом, у цій справі наявна передбачена законом підстава, а саме 16.09.2056 позивач через електронний кабінет подав заяву, в якій не оспорював допущене порушення та погодився на притягнення його до відповідальності за його відсутності.

Отже, відповідач діяв у межах визначеної законом процедури: за наявності кожної з альтернативних підстав, передбачених ч. 6 і 7 ст. 258 КУпАП, протокол правомірно не складався, а справу розглянуто за відсутності позивача. При цьому навіть за умови наявності сумнівів щодо однієї з підстав друга підстава є самостійно достатньою для висновку про правомірність обраної відповідачем процедури.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що він не був належним чином оповіщений про виклик і не отримував повістки, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами та, насамперед, поведінкою самого позивача. 16.09.2025 позивач через електронний кабінет у застосунку «Резерв+» подав заяву, в якій не оспорював допущене порушення та погодився на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Тим самим позивач особисто підтвердив факт вчинення ним правопорушення, що полягає у неприбутті за викликом. За таких умов подальше заперечення позивачем самого факту порушення та належності його оповіщення є суперечливим стосовно його попередньої поведінки і не може слугувати підставою для скасування постанови, винесеної за його ж заявою.

Доводи позивача про невідповідність постанови вимогам ст. 283 КУпАП (відсутність часу вчинення правопорушення, повного опису обставин, адреси надсилання повістки) суд відхиляє. Оскаржувана постанова містить відомості про особу порушника, опис установлених обставин, посилання на нормативний акт, що передбачає відповідальність, відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви позивача, а також інформацію про порядок виконання стягнення та реквізити для сплати штрафу. Особливості оформлення постанови, винесеної за заявою особи в порядку ст. 279-9 та ч. 8 ст. 258 КУпАП, не передбачають складання протоколу, а тому відсутність відомостей про протокол не свідчить про незаконність постанови.

Інші доводи позивача не спростовують установлених обставин, оскільки відповідач діяв послідовно, у межах визначеної законом процедури, на підставі поданої позивачем заяви та з дотриманням вимог КУпАП.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови: факт неприбуття позивача за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особливий період підтверджено, у тому числі заявою самого позивача про визнання правопорушення, а процедуру притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 279-9 КУпАП дотримано. Розмір штрафу визначено на мінімальному рівні санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Викладені у постанові № R82863 від 19.09.2025 обставини відповідають обставинам, установленим під час розгляду справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

З огляду на наведене, оцінивши надані докази у їх сукупності та з урахуванням положень ст. 77 КАС України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. 19 Конституції України; ст. ст. 7, 9, 14-1, 22, 33-35, 38, 210, 245, 251, 254, 280, 284 КУпАП, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його нескасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: