Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №758/8597/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8597/26

3/758/3210/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Казмиренко Л.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

07.05.2026 року, о 23 год. 40 хв., в м. Києві, Контрактова площа, 2, пішохідна зона, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом «JET» у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія. Проба позитивна 1,25 проміле.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Кацинський О.В. просив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає викладений у протоколі висновок необґрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки матеріали не підтверджують обов`язкової ознаки інкримінованого правопорушення - фактичного виконання ОСОБА_1 функцій водія під час руху електросамоката. Поліцейські руху не спостерігали, долучені ними записи починаються після ймовірної події, а первинні записи осіб, які називають себе очевидцями, у справі відсутні. Зазначає, що під час первинної розмови, зафіксованої нагрудною камерою поліцейського, ОСОБА_1 повідомив, що «їхав із дівчиною на самокаті». Однак ця фраза свідчить лише про спільне переміщення двох осіб і не відповідає на ключове питання - хто саме керував самокатом. їхати може як особа, яка керує, так і пасажир. Для встановлення факту керування необхідно з`ясувати, хто тримав кермо, користувався прискоренням і гальмами та визначав напрямок руху. Жодна із цих дій ОСОБА_1 на долучених відеозаписах не зафіксована. Поліцейські не здійснювали переслідування або зупинення самоката і не спостерігали його руху. Долучений запис відображає лише подальше опитування, проведення огляду та оформлення адміністративних матеріалів. Звертає увагу суду на те, що у письмових поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 містяться посилання на записи з нагрудних камер № 1120536 та № 1121002. Однак самі записи до матеріалів справи не долучені, тому ані суд, ані сторона захисту не можуть перевірити, що саме на них зафіксовано та чи дають вони можливість установити особу, яка фактично керувала електросамокатом. Водночас долучений поліцейський відеозапис підтверджує, що про існування такого відео поліцейським було відомо. Приблизно о 01:13:18 зафіксовано розмову: «На камеру у вас зафіксовано, так?» - «Так, рух зафіксований». Пізніше працівник муніципальної охорони повідомив, що показував запис поліцейським на планшеті. Отже, відповідний запис існував і був доступний під час оформлення адміністративних матеріалів, однак до справи його не долучили. Таким чином, недолучення записів, які, за словами заявників, фіксували рух, є невиконаною частиною обов`язку поліції зі збирання доказів. За наявним обсягом матеріалів факт керування електросамокатом саме ОСОБА_1 технічним записом не підтверджений. Щодо пояснень ОСОБА_1 , отриманих до роз`яснення процесуальних прав вказує, що на початку відеозапису поліцейський, не роз`яснивши ОСОБА_1 його процесуальних прав, ставить серію цілеспрямованих і навідних запитань, які безпосередньо стосуються обов`язкових ознак інкримінованого правопорушення. Права, передбачені статтею 268 КУпАП, були роз`яснені значно пізніше - після первинного опитування, проведення огляду, отримання його результату та початку оформлення матеріалів. Отже, первинні відповіді ОСОБА_1 були отримані до забезпечення йому реальної можливості скористатися правом не свідчити проти себе й не повинні використовуватися як доказ факту керування.

Заслухавши позицію захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КК України.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджена дослідженими судом доказами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660083 від 08.05.2026 року;

- роздруківкою тестування на алкоголь DRAGER Alcotest 6820, тест №2282, від 08.05.2026 року о 00:13, результат - 1,25 ‰;

- Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук;

- Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 08.05.2026 року о 00 год. 15 хв., відповідно до якого у ОСОБА_1 у результаті огляду, проведеного поліцейським, були виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода,

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у яких останні підтвердили, що ОСОБА_1 рухався на електросамокаті по пішохідній зоні з порушенням координації рухів, у зв`язку із чим було прийнято рішення зупинити транспортний засіб;

- даними відеозапису, що міститься на компакт-диску з бодікамери працівника поліції 472080, початок запису 07.05.2026, о 23 год. 56 хв., з якого вбачається наступне. Працівники поліції прибули на місце події, на запитання останніх «хто їхав?» ОСОБА_1 відповідає «я», а також повідомляє, що вживав алкоголь, «їхав з дівчиною», погодився з тим, що керував електросамокатом. О 23 год. 57 хв. поліцейським запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора DRAGER Alcotest, на що ОСОБА_1 погодився. Результат позитивний - 1,25 проміле. Окрім того, 08.05.2026 року, 00 год. 05 хв., у ході спілкування із поліцейським працівник муніципальної охорони повідомляє, що йому сказали, що «вживали цілий день, сьогодні з ранку самого, годину тому також слабоалкогольний напій».

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу спростовується досліженим відеозаписом та письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Долучений до матеріалів справи відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Суд встановлює, що огляд на стан сп`яніння проведено відповідно до вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та ст. 266 КУпАП.

Отже, сукупність наведених доказів підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи наведені докази в їх сукупності, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд накладає стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковані його дії, у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" до стягнення із ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

На підставі ст. 124 КУпАП, керуючись ст. 33, 283, 284 КУпАП

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Суддя Л. В. Казмиренко