Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №758/13187/26 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13187/26

Провадження № 1-кп/758/1792/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 рокуПодільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського районного суду міста Києва обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026105120000101 від 10.03.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2025 року народження, місце проживання зареєстроване та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ставши на шлях вчинення кримінального правопорушення, що посягає на встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних документів, які видаються установою, з метою отримання права на безкоштовний проїзд в громадському транспорті, вчинив за попередньою змовою групою осіб підробку посвідчення з метою подальшого використання та використав його при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_5 , приблизно в грудні місяці 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, через мережу інтернет «Facebook», домовився із невстановленою слідством особою про придбання за 13500 гривень посвідчення «Учасника бойових дій». При цьому ОСОБА_5 , за допомогою мобільного додатку «Viber» надіслав невстановленій досудовим розслідуванням особі свої анкетні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, свою електронну фотографію, а також домовився направити вищевказане посвідчення через відділення «Нової Пошти», точну адресу досудовим розслідування також не встановлено.

Після цього, у невстановленому досудовим слідством день та час, ОСОБА_5 , отримав від невстановленої досудовим слідством особи у відділенні «Нової Пошти», точну адресу досудовим розслідування не встановлено, посилку з підробленим посвідченням «Учасник бойових дій», серії НОМЕР_2 , видане Управлінні персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 18 травня 2023 на ім`я ОСОБА_5 та залишив його при собі з метою власного використання.

Згідно відповіді Генерального штабу Збройних сил України, ОСОБА_5 службу в Управлінні персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 , не проходив та статус «Учасник бойових дій» не отримував. Посвідчення серії НОМЕР_2 в Управлінні персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 не обліковується.

Окрім того, наданий на дослідження бланк посвідчення «Учасник бойових дій», серії НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу на території України.

За таких обставин, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, а саме підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права та звільняє від обов`язків, з метою його використання іншою особою, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Крім того, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.03.2026, приблизно о 15 год. 30 хв., перебуваючи у вестибюлі станції метро «Поштова площа» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, на контрольно-пропускному пункті, з метою безкоштовного проїзду, пред`явив завідомо підроблене посвідчення «Учасник бойових дій», серії НОМЕР_2 , тим самим використав завідомо підроблене посвідчення.

Згідно відповіді Генерального штабу Збройних сил України, ОСОБА_5 , службу в Управлінні персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 не проходив та статус «Учасник бойових дій» не отримував. Посвідчення серії НОМЕР_2 в Управлінні персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 не обліковується.

Окрім того, наданий на дослідження бланк посвідчення «Учасник бойових дій», серії НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу на території України.

За таких обставин, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, визнав та підтвердив фактичні обставини скоєння ним кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті. Зазначив, що побачив пропозицію в соціальній мережі «Фейсбук» про можливість зробити посвідчення «учасника бойових дій», яке надавало йому пільги, в подальшому за допомогою менеджера Вайбер замовив за 13 500 грн таке посвідчення, та в подальшому отримав його на Новій Пошті. Вказаним посвідченням він намагався скористатися на станції метро «Поштова площа», у контролера виникли сумніви щодо справжності посвідчення.

Покази обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними, за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень, і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та, беручи до уваги, що прокурор і захисник також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, обмежившись: допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , показання якого є детальними, послідовними і повністю відповідають фактичним обставинам справи, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_5 здійснює адвокат ОСОБА_4 , який також не заперечив щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

Прокурор в судових дебатах просив визнати винуватим ОСОБА_5 за ч.3 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, за ч.4 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік та звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, із покладенням відповідних обов`язків, відповідно до вимог ст. ст. 75, 76 КК України, вирішити питання про речові докази, судові витрати.

Захисник адвокат ОСОБА_4 у судових дебатах зазначив, що ОСОБА_5 раніше не судимий, повністю визнав свою провину, щиро розкаявся, крім того має на утриманні малолітню дитину, хворіє на психіатричну хворобу, перебуває в складних життєвих умовах, просив призначити покарання з іспитовим строком на 1 рік та покладенням відповідних обов`язків, відповідно до вимог ст. ст. 75, 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судових дебатах зазначив, що щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки, кримінальне правопорушення вчинене вперше та не має наміру вчиняти аналогічні дії в майбутньому. Підтримав думку захисника, просив строго не карати.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати:

за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права та звільняє від обов`язків, з метою його використання іншою особою, за попередньою змовою групою осіб;

за ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, доведена повністю та ніким не оспорюється.

За правилами ч. 1 ст. 65 КК України при обранні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Оцінюючи особу обвинуваченого, суд зважує на роз`яснення, що містяться в абзаці 3 пункту 3 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до якого, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує тяжкість вчинених правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого злочину та кримінального проступку, обставини вчинення діянь, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, займається волонтерською діяльністю, перебуває під спостереженням лікаря-психіатра, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Вирішуючи питання про наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд зважує на роз`яснення, що містяться у пункті 4 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду, відповідно до якого, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому, таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують покарання.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 358 КК України суд визнає "щире каяття" з огляду на таке.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Судом було встановлено, що обвинувачений, висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється та відсутні наміри щодо повторювання аналогічних дій, що свідчить про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - «щире каяття».

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (ст.65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Зважаючи на другорядну роль кари, як мети покарання, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, те, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, зробив для себе відповідні висновки, з урахуванням обставин вчинених кримінальних правопорушень, а також виходячи з того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд вважає виправлення ОСОБА_5 можливе зі звільненням від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку, який був би достатнім для того, щоб винний, під час здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючої обставини, відомостей, що характеризують його особу, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, думку прокурора, щодо призначення покарання, наближеного до мінімального, суд вважає, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання, у виді позбавлення волі на строк 1 рік за кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 358 КК України, та покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, остаточно призначивши покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 1 рік, із звільненням від його реального відбування з іспитовим строком на 1 рік, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є домірним скоєному і відповідає меті покарання.

Суд вирішує питання про долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до ОСОБА_5 не обирався та відсутні підстави для застосування запобіжного заходу до набуття вироком законної сили.

У кримінальному провадженні матеріальної шкоди не завдано, потерпілі відсутні, цивільний позов не заявлявся.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Доля речових доказів і документів вирішується судом згідно зі ст. 100 КПК України.

З огляду на викладене, на підставі ст. ст. 12, 50, 65, 66, ч. 3,4 ст.358 КК України, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-371, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання

за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

за ч.4 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік. На підставі ч. ч.2, 3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п. 1, 2 ч.1, п. 2 ч.2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набуття вироком законної сили ОСОБА_5 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати за проведені у справі експертизи від 08.05.2026 року СЕ-19/111-26/13251-ДД в сумі 5348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні, після набрання вироком законної сили, а саме:

посвідчення «Учасника бойових дій» серії НОМЕР_2 , яке не відповідає за способом друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходиться в офіційному обігу на території України, та після проведення експертизи було поміщено до спеціального пакету №6603422, - залишити в матеріалах кримінального провадження, які знаходяться у прокурора.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку. В іншій частині вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Направити копію вироку не пізніше наступного дня учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні під час оголошення вироку.

Суддя ОСОБА_1