Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №754/136/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1160/26

Справа №754/136/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання Михайленко Н.О.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача і представника ОСОБА_2 , Геря О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) по сплаті аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позиції учасників справи.

Позивач ОСОБА_5 через свого представника звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 44 800 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно з виконавчим листом № 754/12228/22, виданого Деснянським районним судом м. Києва 23.06.2023, на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти з ОСОБА_2 в розмірі 3 500 грн. щомісячно, починаючи з 02.05.2022. Відповідно до розрахунку заборгованості від 24.12.2025 загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.12.2025 становить 140 569 грн., з якого вбачається, що відповідачем було сплачено суму лише в листопаді 2025 року, що є неприпустимим. У зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду, позивач звернулась до суду та просить стягнути з відповідача пеню (неустойку) по сплаті аліментів.

Відповідач скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Відповідач не заперечує щодо свого обов`язку утримувати повнолітню доньку ОСОБА_4 , котра продовжує навчання. Вказує на те, що заборгованість у розмірі 140 569 грн, яка утворилась станом на 01.12.2025, виникла не з вини боржника, а внаслідок збігу непередбачуваних обставин, не залежали від волі відповідача, зокрема через початок воєнних дій на всій території України, відсутність регулярного доходу у ОСОБА_2 та стану здоров`я останнього. Відповідач стверджує, що протягом 2023-2025 років не ухилявся від обов`язку сплати аліментів, здійснював регулярні платежі, однак частина зазначених коштів була зарахована на депозитний рахунок виконавчої служби. Також зазначив про те, що державним виконавцем при формуванні розрахунку заборгованості не було прийнято до уваги відсутність в матеріалах виконавчого провадження доказів, які підтверджували би той факт, що повнолітня донька сторін продовжує навчання. Відтак прострочення сплати аліментів виникло не з вини відповідача, не є наслідком умисного чи злісного ухилення від сплати аліментів, а відтак заперечує щодо задоволення позовних вимог.

05.05.2026 представником позивача ОСОБА_5 - адвокатом Глуховим В.В. було подано додаткові пояснення, відповідно до яких вказано, що твердження відповідача, викладені у відзиві не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.05.2023 по справі № 754/12228/22 встановлено, що ОСОБА_2 є особою працездатного віку, не позбавлений можливості працювати задля отримання доходу, а тому із зазначених підстав суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що останній не має можливості надавати позивачці матеріальну допомогу. Представник також вказав на неправдивість тверджень ОСОБА_2 щодо відсутності факту ухилення останнього в 2023-2025 р.р. від сплати аліментів, оскільки заборгованість виникла з травня 2022 року, при цьому перші зарахування відбулись лише наприкінці 2025 року. Отже, ОСОБА_2 протягом 2023-2025 років регулярно не сплачував аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , не цікавився виконавчим провадженням, а також має чинні аліментні зобов`язання щодо інших дітей, які також належним чином не виконує.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Гері О.Ю. надійшли письмові пояснення, аргументовані тим, що станом на дату складання державним виконавцем розрахунку заборгованості від 24.12.2025 у матеріалах виконавчого провадження були відсутні будь-які належні та допустимі докази, оформлені відповідно до вимог законодавства України, які б підтверджували факт продовження навчання позивача, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. За відсутності належних доказів, що підтверджують факт продовження навчання позивача, обов`язок відповідача зі сплати аліментів у спірний період не виник. Відтак відсутній як сам предмет зобов`язання, так і будь-які правові підстави для визначення заборгованості. За таких умов будь-які розрахунки, нарахування, застосування штрафних санкцій та заходів примусового виконання є похідними від юридично неіснуючого обов`язку та не можуть вважатися правомірними.

Процесуальні дії та рішення суду.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 27 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

02 липня 2026 року ухвалою суду поновлено судовий розгляд по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) по сплаті аліментів для вчинення певної процесуальної дії для додаткового з`ясування обставин.

Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Глухов В.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Геря О.Ю. в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на викладене у відзиві.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Судом встановлено наступні правовідносини.

16 травня 2023 року Деснянським районним судом м. Києва по справі № 754/12228/22 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн. щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_4 23 років, починаючи з 02.05.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

24 грудня 2025 року державним виконавцем Данилюк Р.В. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів згідно виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва № 754/12228/22 від 23.06.2023 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в розмірі 3 500 грн. щомісячно до закінчення навчання, на загальну суму 140 569 грн.

Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, у поданому до суду відзиві зазначив, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, а внаслідок збігу непередбачуваних обставин, не залежали від волі відповідача, зокрема через початок воєнних дій на всій території України, відсутність регулярного доходу у ОСОБА_2 та стану здоров`я останнього.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 Конвеції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідачем суду не надано доказів на спростування існування заборгованості по сплаті аліментів та доказів необґрунтованості розрахунку, наданого державним виконавцем, або його оскарження.

Розглядаючи відповідальність за несплату аліментів, слід зауважити, що в законодавстві передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов`язання із сплати аліментів (ст. 196 СК України)

Тобто, дана норма спрямована на стимулювання боржника - платника аліментів своєчасно сплачувати аліменти та, певною мірою, компенсувати одержувачеві аліментів ті втрати, які він поніс у зв`язку із затримкою їх сплати.

Зокрема, згідно з ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звертався до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб.

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 посилався на те, що здійснював регулярні платежі та направляв грошові кошти на виконання судового рішення від 16.05.2023 по справі №754/12228/22, на підтвердження чого надав суду копії квитанцій.

Також відповідач зазначив про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, а через обставини, що не залежали від волі останнього, а саме збройної агресії рф проти України, втрату відповідачем роботи.

При цьому суд критично ставиться до доказів, наданих відповідачем на підтвердження втрати роботи, а саме до копії Указу Миторополита київського та всієї України Онуфрія щодо звільнення ОСОБА_2 з посади настоятеля парафії на честь стятого мученика Трифону у Деснянському районі, оскільки зазначений указ № 1197 видано 15.12.2020, а отже до ухвалення судового рішення по справі про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини.

Також суд не враховує доводи сторони відповідача, що стосуються відсутності в матеріалах виконавчого провадження належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт продовження навчання ОСОБА_7 , оскільки зазначені обставини не надають права боржнику не виконувати судове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.05.2023.

У відповідності до Довідки Міського професійно-технічного училища для спеціалістів медичної та ветеринарної практики, а також працівників фармацевтичної та комерційної галузей, що міститься в матеріалах справи, належним чином перекладеної та засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В.О. вбачається, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує у 2025/26 навчальному році 10 клас Міського професійно-технічного училища для спеціалістів медичної та ветеринарної практики, а також працівників фармацевтичної та комерційної галузей, починаючи з 17.09.2025.

Начальником Деснянського відділу ДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 26.02.2026 року винесено постанову про перевірку матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_3. В процесі зазначеної перевірки зокрема встановлено, що загальна сума заборгованості боржника станом на 01.12.2025 становила 196 796,60 грн., та складалась з: 140 569 грн. - основний борг по аліментах, 14 056 грн. - виконавчий збір, 42 170 грн. - штраф за несвоєчасну сплату аліментів.

При цьому, з матеріалів виконавчого провадження також встановлено, що 16.01.2026 на депозитний рахунок Відділу надійшли кошти у розмірі 188 174,88 грн., які 22.01.2026 перераховано наступним чином: 140 569 грн. - на рахунок стягувача заборгованість станом на 01.12.2025), 3 500 грн.- на рахунок стягувача (аліменти на грудень 2025), а також перераховано штраф на користь стягувача у розмірі 42 170,70 грн.

Отже, зазначена інформація спростовує доводи відповідача щодо здійснення останнім регулярних платежів в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4, оскільки як вбачається з постанови від 26.02.2026 про перевірку матеріалів виконавчого провадження, боржником було здійснено переведення грошових коштів на суму 188 174,88 грн на рахунок Відділу 16.01.2026, а отже вже після відкриття провадження по справі про стягнення пені по несплаті аліментів.

З урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів, суд бере до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність сплати аліментів, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заяви по суті справи надані сторонами в процесі судового розгляду, суд приходить до переконливого висновку про те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

При цьому, суд приймає до уваги розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, наданий стороною позивача, як належний та допустимий, оскільки останній не спростований відповідачем.

При обрахуванні розміру пені, суд приймає до уваги, що у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково, враховуючи, що матеріали справи містять докази зарахування на рахунок стягувача штрафу за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 42 170 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає до стягнення пеня (неустойка) зі сплати аліментів у розмірі 2 629 грн. 30 коп., яка обрахована шляхом віднімання від загальної суми заборгованості, що становить 44 800 грн. штрафу у розмірі 42 170 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, яка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, тому відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 192, 194, 195, 196 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) по сплаті аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) по сплаті аліментів у розмірі 2 629 грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 17.08.2026.

Суддя О.Б. Саламон