Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №950/1625/25 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1625/25

Номер провадження 2/950/75/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Стеценка В. А.,

за участю секретаря – Щегельської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди;

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вироком Лебединського райсуду від 08.01.2024 року у справі № 950/695/20 ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 2 ст. 125 КК України, вчинених відносно позивача та його батька – ОСОБА_3 і призначено йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 3 років обмеження волі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 07.04.2025 року вказаний вирок був скасований, ОСОБА_2 звільнений від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності, а потерпілим у справі було роз`яснено право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних і моральних витрат за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду.

Тому ОСОБА_1 звернувся до суду та просив стягнути з відповідача кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди і понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили стягнути з відповідача 6 318 грн. 04 коп., витрачених на придбання ліків; 1 150 грн. – вартість пошкодженої під час вчинення злочину куртки; 25 000 грн. заробітку, втраченого під час перебування в лікарні; 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Також вони повідомили, що під час розгляду кримінальної справи, з метою захисту прав обох потерпілих: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 адвокатом Сукач Л.С. було надано правничу допомогу вартістю 22 000 грн. і просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 11 000 грн. цієї допомоги та 8 000 грн., витрачених на правову допомогу в даній цивільній справі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково і дали згоду відшкодувати матеріальну шкоду в загальному розмірі 4 053,26 грн., з них: 2 903,26 грн. за вартість придбаних позивачем ліків та 1 150 грн. у рахунок вартості пошкодженої куртки, а також моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

При цьому, представник відповідача звернула увагу суду на те, що:

-квитанція від 03.02.2020 про придбання ліківна загальну суму 279,90 грн. не визнається відповідачем в повному обсязі, оскільки вона містить найменування таких лікарських засобів як делор (100,50 грн.) це лікарський засіб, який показаний від псоріазу та дерматозів, що не відповідає характеру спричинених тілесних ушкоджень та як наслідок не може застосовуватися при лікуванні стану позивача щодо зазначеного у висновку судової медичної експертизи від 29.01.2020 року; також супрастин (33,25 грн.), який є антигістамінним засобом для полегшення алергії; прамістар (145,98 грн.) – препарат, який нормалізує метаболічні процеси, має активуючий вплив на здатність до навчання, пам`ять, зосередження уваги;

-квитанція на суму близько 500 грн. також не визнається відповідачем, оскільки взагалі не є читаємою (арк. 1 копії, що додані до позовної заяви);

-три квитанції від 15.01.2020 з перерахуванням коштів на суми 100 грн., 100 грн. та 250 грн. на користь Сумської обласної громадської організації «Медицина майбутнього нова» містять призначення платежу «добровільне пожертвування», тому не є належними підтверджуючими доказами на придбання лікарських засобів чи проходження лікування. Крім того, громадська організація, як правило є неприбутковою та не є лікувальним закладом, про що відповідно і не надано належних підтверджуючих доказів чи витягу про внесення її до реєстру закладів МОЗ;

-квитанція від 17.01.2020 на загальну суму 395,80 грн. визнається частково у сумі 258,32 грн., не визнається в частині придбання лікарського засобу прамістар (137,48 грн.), оскільки, як уже було зазначено даний засіб є препаратом, який нормалізує метаболічні процеси, має активуючий вплив на здатність до навчання, пам`ять, зосередження уваги;

-квитанція від 13.01.2020 на загальну суму 159,60 грн. визнається частково у розмірі 131,10 грн.; не визнається у частині придбання зубної щітки на суму 11,70 грн. та зубної пасти у сумі 16,80 грн.;

-квитанція від 25.02.2020 на загальну суму 168,43 грн. визнається відповідачем частково на суму 78,21 грн., не визнається в частині придбання лікарського засобу хелпекс мазь (57,85 грн.), оскільки цей препарат містить показання при симптомах застуди, грипу та кашлю; а також препарату хондра сила (32,37 грн.), який застосовується при патології опорно – рухового апарату;

-квитанція від 24.01.2020 на загальну суму 969,80 грн. визнається відповідачем частково на суму 560,92 грн., не визнається в частині придбання лікарського засобу вальсакор (324,95 грн.), оскільки цей препарат містить показання для прийому при артеріальній гіпертензії, усунення симптомів сердечної недостатності, а також призначається пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда; фервекс (37,68 грн.), який застосовується для лікування застудних захворювань; мукалтин форте з вітаміном С (46,25 грн.), який є засобом від кашлю для дітей;

-квитанція від 25.02.2020 на суму 1,79 грн. не визнається відповідачем, так як містить інформацію про купівлю лікарського засобу – льодяники бронхо веда, які є засобом від кашлю;

-квитанція від 29.12.2019 на загальну суму 203 грн., яка свідчить про купівлю лікарських засобів метилпреднізолон та вальсакор не визнається відповідачем, оскільки вона датована 29.12.2019 року, тобто до події, що сталася 08.01.2020 року. Крім того, дана квитанція свідчить про купівлю позивачем чи іншою особою тих ліків, придбання яких не пов`язане з потребою проходження позивачем лікування після події, що сталася 08.01.2020 року, а тому свідчить про наявність у позивача чи членів його сім`ї наявних, можливо навіть хронічних захворювань, оскільки аналогічні назви вказаних лікарських засобів наявні у інших квитанціях, які додані до позовної заяви;

-квитанція від 09.01.2020 на суму 39,60 грн. не визнається відповідачем, оскільки не є читаємою (не видно назву лікарського засобу);

-квитанція від 17.01.2020 на загальну суму 132,50 грн. не визнається відповідачем, оскільки містить інформацію про купівлю таких лікарських засобів, як еналаприл (21,54 грн.) – призначений для лікування артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності; озалекс (46,98 грн.) – показаний для профілактики серцево – судинних порушень; рабімак (83,98 грн.) – застосовується при гастриті та виразці;

-квитанція від 22.01.2020 на загальну суму 761,30 грн. не визнається відповідачем, оскільки містить інформацію про купівлю препаратів, які не застосовуються для лікування наведених у позові станів позивача, а саме офтагель (99,95 грн.) – симптоматичне лікування кератокон`юктивіту; леркамен (68,96 грн.) – гіпертонічна хвороба; вальсакор (324,95 грн.) - препарат містить показання для прийому при артеріальній гіпертензії, усунення симптомів сердечної недостатності, а також призначається пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда; метилпреднізолон (49,27 + 152,95 грн.) – ендокринні та ревматичні захворювання. Крім цього, аналогічні засоби були придбані за квитанцією від 29.12.2019, що свідчить про постійну чи періодичну потребу їх застосування позивачем чи іншими особами (можливо членами сім`ї позивача);

-Таким чином, відповідачем не визнається необхідність сплати на відшкодування ліків 3 314 грн. 78 коп.

Крім того, представник відповідача мотивувала свої заперечення тим, що інші квитанції, що додані до позову стосуються витрат на паливо для поїздок до м. Суми, не підтверджують придбання палива саме позивачем, а в судове засідання не було надано доказів, які б підтверджували необхідність виїзду позивача з м. Лебедина до м. Суми у дати, що зазначені на доданих квитанціях, зокрема відсутні медичні довідки, які б підтверджували відвідування позивачем лікувальних закладів у зазначені на квитанціях дати.

Також, представник відповідача мотивувала свої заперечення тим, що позивач, відповідно до позовної заяви, перед отриманням тілесних ушкоджень працював у приватних осіб неофіційно і оцінює втрачену заробітну плату в сумі 25 000 грн. відповідно до ст. 22 ЦК України як збитки, що були завдані внаслідок упущеної вигоди, проте не надав суду доказів, які підтверджують той факт, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи і лише неправомірні дії відповідача стали підставою, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Сума, заявлена до стягнення, обрахована виключно з власних міркувань сторони позивача.

Ступінь втрати професійної або загальної працездатності ОСОБА_1 у межах даної справи не встановлювався.

Розмір заявлених до стягнення вимог щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 300 000 грн. на думку представника відповідача є значно перевищений та не доводиться належними достатніми доказами. При заявленні у позові обставин щодо потреби відновлення психічного стану здоров`я позивача, матеріали справи не містять жодного доказу щодо вчинених дій на таке відновлення чи будь яких медичних рекомендацій щодо цього; відсутні також докази щодо можливого порушення стосунків з оточуючими людьми; при посиланні у позові на звернення позивача з дітьми до психолога та висновку психолога щодо перебування у стані підвищеної тривожності та потреби у лікуванні, такі висновки додані до матеріалів справи не були.

Крім того, представник звернула увагу на те, що відповідач пропонував відшкодувати завдану позивачу шкоду у добровільному порядку, що підтверджується наданою відповіддю на письмові пояснення відповідача, з якої слідує, що під час перебування позивача у лікарні відповідач пропонував відшкодувати йому завдану шкоду шляхом сплати 3 тис. доларів США, на що отримав відмову позивача від запропонованих коштів.

Факт того, що відповідач пропонував потерпілим відшкодувати шкоду та сплатити певні суми коштів, а також відмови щодо прийняття коштів, підтверджується також і вироком суду від 08.01.2024, зокрема поясненнями ОСОБА_3 (арк. 3 вироку), що спростовує твердження представника позивача про наявність у відповідача негативного ставлення до вчиненого.

Разом з тим, представник відповідача послалась на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження, а за таких обставин вони не підлягають стягненню з відповідача, тобто процесуальні витрати у кримінальному провадженні при розгляді справи № 950/695/20, не можуть бути стягнуті з відповідача в межах даної справи.

З квитанцій, чеків (а.с. 6-8), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачем з позовною заявою надано квитанції та чеки на підтвердження факту придбання протягом січня-лютого 2020 року ліків на загальну суму 6 318 грн. 04 коп.

З товарного чеку (а.с. 9), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що позивачем 11.10.2019 року була придбана куртка - жилет на суму 1 050 грн. 00 коп.

З роздруківок (а.с. 9-11), досліджених в судовому засіданні вбачається, що станом на січень 2020 року середня заробітна плата в Сумській області становила 9 954 грн. 78 коп.

З довідки (а.с. 12), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що станом на 24.02.2020 року ОСОБА_1 не був зареєстрований у Лебединській міськрайонній філії Сумського ОЦЗ як безробітна особа.

З договору, розрахункових листів (а.с. 12-14, 16-17), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 17.04.2019 року ОСОБА_5 був прийнятий на роботу до АТ «Об`єднана двигунобудівна корпорація» на посаду пекаря. За період з грудня 2019 року по січень 2020 року йому було виплачено заробітну плату відповідно в сумі 32 914 грн. 49 коп. та 10 278 грн. 97 коп.

З договору, квитанції (а.с. 15), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 24.02.2020 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та адвокатом Сукач Л.С. було укладено договір про участь представника у кримінальній справі, згідно якого адвокат Сукач Л.С. взяла на себе зобов`язання надавати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 правову допомогу у кримінальному провадженні.

24.02.2020 адвокат Сукач Л.С. отримала від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 гонорар в сумі 5 000 грн. за їх представництво на досудовому слідстві.

З фотознімків (а.с. 18), досліджених в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 були нанесені тілесні ушкодження.

З листа (а.с. 19), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що листом від 28.02.2020 року № Д-6/ОП т.в.о. начальника Лебединського ВП Сумського РУП ГУНП в Сумській області повідомив ОСОБА_3 про те, що стосовно його заяви від 23.01.2020 року з приводу неналежного тримання собаки Лебединським ВП проведено повторну перевірку та враховуючи, що в даному зверненні відсутні ознаки кримінального правопорушення, а в діях ОСОБА_6 формально можуть вбачатися ознаки адміністративного правопорушення за ст. 154 КУпАП, подальша перевірка припинена.

З договору, квитанції (а.с. 57-58), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 30.05.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Сукач Л.С. було укладено договір про надання правової допомоги у справі за позовом до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної шкоди. Цього ж дня адвокат Сукач Л.С. отримала від ОСОБА_2 гонорар в сумі 2 000 грн. 00 коп.

З медичних карт, виписки, призначень, висновку (а.с. 90-97), досліджених в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 за період з 09.01.2020 року по 23.01.2020 року перебував на стаціонарному лікуванні в Сумській обласній клінічній лікарні.

З матеріалів кримінального провадження № 950/695/20, дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 08.01.2020 року ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, під час якого наніс тілесні ушкодження мешканцям м. Лебедина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 07.04.2025 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення і звільнений від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності, а потерпілим у справі було роз`яснено право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних і моральних витрат за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду.

Вислухавши осіб, які беруть участь в справі та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява обґрунтована, між особами, які беруть участь в справі мають місце правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України і позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні було встановлено, що 08.01.2020 року ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, під час якого наніс тілесні ушкодження мешканцям м. Лебедина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 07.04.2025 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення і звільнений від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності, а потерпілим у справі було роз`яснено право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних і моральних витрат за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду.

03.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 6 318 грн. 04 коп., витрачених на придбання ліків; 1 150 грн. – вартість пошкодженої під час вчинення злочину куртки; 25 000 грн. заробітку, втраченого під час перебування в лікарні; 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вказані обставини стверджуються поясненнями позивача та представників сторін і матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно із ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно п.п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих; споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського |життя. порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або і втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, і в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші-обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

Суд бере до уваги, що згідно вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні позивачем та його представником було доведено, що08.01.2020 року ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, під час якого наніс тілесні ушкодження мешканцям м. Лебедина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 07.04.2025 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення і звільнений від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності, а потерпілим у справі було роз`яснено право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних і моральних витрат за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду.

03.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 6 318 грн. 04 коп., витрачених на придбання ліків; 1 150 грн. – вартість пошкодженої під час вчинення злочину куртки; 25 000 грн. заробітку, втраченого під час перебування в лікарні; 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вказані обставини стверджуються не тільки поясненнями сторін та їх представників, показами свідків, а й матеріалами справи (а.с. 6-19, 57-58, 90-97).

Разом з тим, суд не може взяти до уваги доводи позивача та його представника в тій частині, що вартість ліків, витрачених позивачем на своє лікування становить 6 318 грн. 04 коп., так як в судовому засіданні позивачем не було підтверджено того, що ліки, придбані на суму 3 314 грн. 78 коп. були використані на лікування тілесних ушкоджень, спричинених відповідачем позивачеві.

Також в судовому засіданні, на думку суду не було підтверджено, що інші квитанції, що додані до позову стосуються витрат на паливо для поїздок до м. Суми; що паливо придбавалося саме позивачем; що виїзд позивача з м. Лебедина до м. Суми у дати, зазначені на доданих квитанціях був необхідним для відвідування позивачем лікувальних закладів у зазначені на квитанціях дати.

На підтвердження вартості лікування та витрат на автомобільне паливо позивачем не надано медичної документації та інших доказів, після дослідження якої можливо дійти висновку, щодо необхідності використання позивачем ліків та автомобільного палива, зазначених у наданих ним квитанціях, які оспорені представником відповідача.

Також, на думку суду, позивачем та його представником не було доведено, що розмір втраченої позивачем заробітної плати становить суму 25 000 грн., так як не надано суду доказів, які підтверджують факт регулярної роботи позивача у приватних осіб, факт отримання ним доходів відповідного рівня перед 08.01.2020 року і те, що неправомірні дії відповідача стали підставою, яка позбавила його можливості отримати прибуток розміром 10 000 грн. щомісячно.

Що стосується розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки, то суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правовідношення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Тому, визначаючи розмір моральної шкоди слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, тривалості моральних страждань у зв`язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо відновлення порушених прав, глибини та ступеню моральних страждань, яких зазнала позивачка, враховуючи ступінь вини відповідачки.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення заявленого розміру моральної шкоди в сумі 50 000 гривень, що є достатнім та співмірним із тривалістю порушених прав та характером завданої позивачці немайнової шкоди і буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду.

Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, враховує інтереси сторін, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільства.

Щодо стягнення коштів на відшкодування правової допомоги суд враховує наступне: відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 462/6473/16-ц питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо ж це питання суд не вирішив, сторона кримінального провадження має можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства. За правилами цивільного судочинства можуть стягуватися судові витрати, які сторона понесла у зв`язку з розглядом її цивільної справи.

Тому суд вважає, що процесуальні витрати у кримінальному провадженні при розгляді справи № 950/695/20, не можуть бути стягнуті з відповідача в межах даної цивільної справи.

Щодо стягнення коштів на відшкодування правової допомоги у даній цивільній справі суд бере до уваги, що:

Згідно ч. 1, п.п. 1,4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що питання розподілу судових витрат, у тому числі і витрат на оплату послуг адвоката, вирішується за наслідками розгляду справи і враховує доводи представника позивачки щодо необхідності стягнення коштів на оплату правничої допомоги, так як останнім на обґрунтування своїх вимог до суду поданодоговір про надання правової допомоги від 30.05.2025 року, ордер адвоката, квитанцію про отримання коштів, з яких вбачається, що вартість наданої позивачу професійної правничої допомоги становить 8 000 грн. (а.с. 5, 57,58).

Доказів про надання позивачу професійної правничої допомоги на іншу суму суду не надано.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що представником позивача під час розгляду спору було поданопозовну заяву, відповідь на пояснення, адвокатські запити та заяви, він витрачав свій час на ознайомлення з матеріалами судового провадження.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тому суд вважає, що вартість наданої представником позивача у цивільній справі професійної правничої допомоги повинна становити 8 000 грн.

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4 053 грн. 26 коп. та кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає необхіднимвідмовити.

Згідно вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним відшкодувати позивачу сплачені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог – в сумі 1 258 грн. 73 коп.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, ч.1 ст. 1166, ч.1 ст. 1167 ЦК України;

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкодизадовільнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4 053 грн. 26 коп. та кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі за надання правничої допомоги у розмірі 1 258 грн. 73 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повне рішення виготовлене 17.08.2026 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Володимир СТЕЦЕНКО