Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №676/2356/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/2356/26

Провадження № 33/820/517/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., апеляційну скаргу захисника Алексєєва О.Д. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 5 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років та без оплатного вилучення транспортного засобу,

в с т а н о в и л а:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.

Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 , якого 16 квітня 2025 року було піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 2 КУпАП, та 05 січня 2026 року було піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 5 КУпАП, повторно протягом року – 15 березня 2026 року о 09 год. 55 хв. на 191 км автодороги М30, в порушення вимог підпункту «а» пункту 2.1 ПДР, відповідно до якого «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії», керував транспортним засобом – автомобілем «Hyundai ІХ35», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Алексєєв О.Д. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі ст. 247 ч.1 п.4 КУпАП у зв`язку з вчиненням останнім дій у стані крайньої необхідності.

На обґрунтування вимог зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 18 КУпАП, неповно з`ясував фактичні обставини справи та надав неналежну оцінку зібраним доказам.

Захисник вказує, що наданими стороною захисту доказами, зокрема відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейських, підтверджується факт раптового погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 , яке створювало реальну та безпосередню небезпеку для її життя і здоров`я та зумовило необхідність негайного доставлення її до найближчого медичного закладу. За твердженням скаржника, саме з цією метою ОСОБА_1 був вимушений сісти за кермо транспортного засобу, незважаючи на відсутність права керування.

На думку ОСОБА_3 , наведені обставини свідчать про наявність усіх умов стану крайньої необхідності, передбачених ст. 18 КУпАП, а тому відсутні підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому скаржник вважає необґрунтованим висновок суду про те, що метою поїздки було відвідування спортивного заходу, а не усунення безпосередньої небезпеки для життя чи здоров`я особи.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у безпідставній відмові в задоволенні клопотання сторони захисту про виклик та допит свідка ОСОБА_2 , показання якої могли мати істотне значення для встановлення обставин справи. На переконання апелянта, така відмова свідчить про неповноту судового розгляду та призвела до неправильного вирішення справи.

Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 та його захисник Алексєєв О.Д. в судове засідання призначені на 25.06.26 року на 9.30 год. та на 18.08.26 р. на 14 год не з`явилися, були повідомлені належним чином, захисник просив розглянути апеляційну скаргу у його відсутності, апеляційні вимоги підтримав, тому суд вважає доцільним згідно положень ст. 268 КУпАП розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторони захисту.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Мотиви суду.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 ч. 1 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.1(а) Правил дорожнього руху - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За змістом ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

Висновок суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 5 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема:

- проток відповідно до якого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, зокрема те, що будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами, 15 березня 2026 року о 09 год. 55 хв. на 191км автодороги М30 керував транспортним засобом – автомобілем марки «Hyundai ix35», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1. ПДР України та вчинив правопорушення повторно протягом року (а.с.1);

- довідкою інспектора відділу адміністративної практики УПП в Тернопільській області ДПП лейтенанта поліції Ірини Бучак, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке 21 вересня 2021 року вилучено у відповідності до постанови Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницолом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №615335 від 15.03.2026 року,ької області від 23 грудня 2021 року за ст.130 ч.1 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Також постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 січня 2026 року за ст.126 ч.5 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років. Станом на 15 березня 2026 року ОСОБА_1 право керування транспортними засобами у відповідності до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 – не отримував (а.с.11);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4518580 від 16.04.2025 року, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.2 КУпАП (а.с.7);

- копією постанови Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.5 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу (а.с.8-9);

- відеозаписами, якими зафіксовано факт зупинки поліцейськими 15 березня 2026 року о 09 год. 55 хв. на 191км М30 автомобіля «Hyundai ІХ35», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с.2).

Давши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до ст. 252 КУпАП, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч.5 КУпАП. Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи також не містять.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що за обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, оскільки транспортував дружину ОСОБА_2 до лікарні у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я, на переконання суду, не є слушними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто, для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Апеляційний суд вважає, що небезпека, про яку вказує ОСОБА_1 , а саме те, що він діяв у стані крайньої необхідності, оскільки віз дружину ОСОБА_2 у лікарню, могла бути усунута іншим способом, зокрема шляхом виклику карети швидкої медичної допомоги, виклику таксі, звернення за допомогою про її транспортування до лікарні до інших осіб та ін.

Окрім того, що з відеозапису портативного відеореєстратора поліцейських, переглянутих апеляційним судом вбачається, що поїздка здійснювалася у зв`язку з прямуванням на спортивний захід за участю дитини, а не з метою отримання медичної допомоги. Аналізуючи відеозапис події апеляційний суд виходить з того, що обставини щодо погіршення самопочуття ОСОБА_2 не підтверджуються, та самі по собі не підтверджують існування виняткової ситуації, яка б виключала адміністративну відповідальність особи.

За таких обставин, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому не може вважатись таким, що вчинене особою в стані крайньої необхідності, на що посилається апелянт.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з відмовою у виклику та допиті свідка ОСОБА_2 . Вирішуючи заявлене клопотання, суд першої інстанції діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень та виходив із достатності наявних у справі доказів для встановлення фактичних обставин, зокрема відеозапису події, доданому до протоколу. При цьому захисником не наведено переконливих підстав вважати, що допит ОСОБА_2 міг би надати відомості, які не були вже відображені в матеріалах справи, або істотно вплинути на висновки суду щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, належним чином оцінив наявні докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 18 КУпАП і закриття провадження у справі, з чим і погоджується апеляційний суд.

Інші доводи апеляційної скарги не беруться до уваги та не можуть бути підставою для зміни чи скасування постанови суду.

Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Порушень вимог ст.256 КУпАП в редакції, що була чинною на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено. А відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає.

Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд, –

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Алексєєва О.Д. залишити без задоволення.

Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 5 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: